Додаткова копія: Про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 79

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

09.10.2019 р.

Справа N 826/20987/15

 

Адміністративне провадження N К/9901/11158/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шишова О. О., суддів: Дашутіна І. В., Яковенко М. М., розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, за участю уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на стороні позивачів про визнання нормативно-правового акту незаконним, провадження в якій відкрито за касаційними скаргами уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2015 (Постанова N 826/20987/15), прийняту у складі колегії суддів: Іщука І. О. (головуючий), Погрібніченка І. М., Шулежка В. П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 (Ухвала N 826/20987/15), постановлену у складі колегії суддів: Троян Н. М. (головуючий), Бужак Н. П., Твердохліб В. А.

I. Суть спору

1. У серпні 2015 року позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, за участю уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на стороні позивачів, в якому просили суд визнати незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 79 "Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції" (Постанова N 79) в частині, яка стосується:

1.1. надання органам Державної міграційної служби повноважень щодо перевірки наведених у довідках відомостей про фактичне місце проживання осіб під час проставляння на зворотному боці довідки відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України;

1.2. надання органам Державної міграційної служби повноважень щодо проведення щомісячної вибіркової перевірки наведених у довідках відомостей про фактичне місце проживання осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та обов'язку інформування про результати перевірок уповноважених органів;

1.3. визначення не підтвердження внаслідок перевірки відомостей про фактичне місце проживання осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, підставою для прийняття рішення щодо зняття з обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України.

2. Позовні вимоги вмотивовані тим, що, на думку позивачів, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 79 (Постанова N 79) механізм контролю є втручанням у свободу пересування та свободу вибору місця проживання, що є несумісним з положеннями статті 2 Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також є дискримінаційним. Реєстрація місця проживання є безумовним втручанням у свободу пересування та свободу вибору місця проживання.

II. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 79 "Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції" (Постанова N 79) внесено зміни до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 N 509, а саме:

3.1. 1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи) формують і направляють в електронній формі відповідним територіальним підрозділам Державної міграційної служби переліки осіб, яким довідка про взяття на облік особи, що переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (далі - довідка), видана до набрання чинності цією постановою;

3.2. 2) територіальні підрозділи Державної міграційної служби:

3.2.1. проводять у двомісячний строк із залученням працівників територіальних органів і підрозділів Міністерства внутрішніх справ, представників інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, перевірку наведених у направлених їм переліках відомостей про фактичне місце проживання осіб та у разі підтвердження таких відомостей проставляють на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці. У разі коли під час відвідування місця проживання відповідна особа відсутня, представник територіального підрозділу Державної міграційної служби залишає їй повідомлення про необхідність у 10-денний строк звернутися до такого підрозділу;

3.2.2. подають за результатами проведення перевірки у місячний строк в електронній формі уповноваженим органам інформацію щодо підтвердження відомостей про фактичне місце проживання відповідних осіб, а також проставлення відмітки про реєстрацію місця їх проживання;

3.3. 3) уповноважені органи вносять зазначену інформацію до Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та у разі наявності підстав приймають рішення про зняття з обліку таких осіб.

4. Позивачі, уважаючи, що зазначений механізм контролю є втручанням у свободу пересування та свободу вибору місця проживання, зокрема таким, що прийнятий всупереч положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та є дискримінаційним, звернулися до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

III. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

5. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2015 (Постанова N 826/20987/15) у задоволенні позову відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 79 "Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції" (Постанова N 79) відповідає Конституції України, Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (Закон N 1706-VII), Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", не суперечить статті 2 Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому посилання позивачів на те, що оскаржувана постанова носить дискримінаційний характер, суд вважає безпідставними, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

7. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.03.2016 (Ухвала N 826/20987/15) підтримав позицію суду першої інстанції та за результатами апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

8. У касаційних скаргах позивачі, а також уповноважений Верховної Ради України з прав людини, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

9. В обґрунтування касаційної скарги зазначають, що норми оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 79 (Постанова N 79) є такими, що обмежують позивачів та інших осіб, що належать до внутрішньо переміщених осіб, у реалізації їхніх прав, в тому числі права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, та є такими, що призводять до прямої дискримінації вказаних осіб за ознакою місця проживання.

10. У запереченнях на касаційну скаргу представник Кабінету Міністрів України вказує, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Так, з метою встановлення гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" N 1706-VII від 20.10.2014 (Закон N 1706-VII) (далі - Закон N 1706-VII).

13. За правилами статті 1 Закону N 1706-VII (Закон N 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

14. Частиною першою статті 4 Закону N 1706-VII (Закон N 1706-VII) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

15. Відповідно до частини десятої статті 4 Закону N 1706-VII (Закон N 1706-VII) порядок збору та обробки даних, оформлення і видачі довідки та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.

16. На виконання вказаних норм Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" від 01.10.2014 N 509, до якої внесено зміни Постановою N 79 (Постанова N 79).

17. Положення Постанови N 79 (Постанова N 79) стосуються саме механізму взаємодії компетентних органів для здійснення перевірки наданої інформації та порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та відповідних дій компетентних органів.

18. Згідно статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

19. Згідно з параграфом 29 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України" N 950 від 18.07.2007 акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов. Постанови Кабінету Міністрів видаються з питань, зокрема, затвердження положення, статуту, порядку, регламенту, правил, методики та в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання.

20. У відповідності до пункту 1 параграфу 32 Регламенту Кабінету Міністрів України проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

21. Відповідно до параграфу 33 вказаного Регламенту головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів України. Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції. Проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).

22. Параграфом 42 Регламенту Кабінету Міністрів України передбачено, що розробник організовує громадське обговорення проектів актів Кабінету Міністрів, що мають важливе суспільне значення і стосуються прав та обов'язків громадян, а також проектів, які передбачають надання пільг, переваг окремим суб'єктам господарювання, делегування функцій, повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, зокрема, організаціям недержавної форми власності.

23. Згідно з параграфом 50 Регламенту Кабінету Міністрів України до проекту акта Кабінету Міністрів України додаються: пояснювальна записка; довідка про погодження проекту акта; протокол узгодження позицій; висновок Мін'юсту; порівняльна таблиця.

24. Обов'язки в частині необхідності повідомлення переміщеною особою територіальний орган ДМС у 10-денний строк про фактичне місце проживання або про його зміну передбачені чинним законодавством, а саме частиною третьою статті 5 Закону N 1706-VII (Закон N 1706-VII).

25. Відповідно до статті 11 Закону N 1706-VII (Закон N 1706-VII) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), зокрема, перевіряє внесену до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи інформацію про особу, а у разі виявлення факту повідомлення внутрішньо переміщеною особою неправдивих відомостей та/або подання недійсних або підроблених документів, скоєння злочинів або співучасті у злочинах, виїзду особи на постійне місце проживання за кордон повідомляє протягом одного робочого дня орган, що видав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, про такі факти для прийняття в установленому порядку рішення щодо дії довідки.

26. Статтею 12 Закону N 1706-VII (Закон N 1706-VII) передбачено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

27. Статтею 2 Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

28. Відповідно до частин другої (Закон N 5207-VI) та третьої статті 8 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (Закон N 5207-VI) з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться анти-дискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів. Обов'язковій анти-дискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

29. Порядок проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 N 61 (Постанова N 61), яким визначено, що цей Порядок визначає процедуру проведення анти-дискримінаційної експертизи проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших проектів нормативно-правових актів (проекти актів), що розробляються органами виконавчої влади.

30. Відповідно до статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" орган представництва здійснює юридичну експертизу всіх законопроектів, а також підзаконних нормативних актів, на які поширюється вимога державної реєстрації, на відповідність Конвенції, за результатами чого готує спеціальний висновок. Нездійснення передбаченої частиною першою цієї статті перевірки або наявність висновку про невідповідність підзаконного акта вимогам Конвенції є підставою для відмови в державній реєстрації відповідного підзаконного акта. Орган представництва забезпечує постійну та з розумною періодичністю перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці Суду, насамперед у сферах, що стосуються діяльності правоохоронних органів, кримінального провадження, позбавлення свободи. За результатами передбаченої у частині третій цієї статті перевірки Орган представництва подає до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до чинних законів та підзаконних актів з метою приведення їх у відповідність з вимогами Конвенції та відповідною практикою Суду. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду.

VI. Позиція Верховного Суду

31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

33. Як установлено судами попередніх інстанцій Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 79 "Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції" (Постанова N 79) (далі - Постанова N 79) внесено зміни до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року N 509, а саме:

33.1. 1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи) формують і направляють в електронній формі відповідним територіальним підрозділам Державної міграційної служби переліки осіб, яким довідка про взяття на облік особи, що переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (далі - довідка), видана до набрання чинності цією постановою;

33.2. 2) територіальні підрозділи Державної міграційної служби:

33.2.1. проводять у двомісячний строк із залученням працівників територіальних органів і підрозділів Міністерства внутрішніх справ, представників інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, перевірку наведених у направлених їм переліках відомостей про фактичне місце проживання осіб та у разі підтвердження таких відомостей проставляють на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці. У разі, коли під час відвідування місця проживання відповідна особа відсутня, представник територіального підрозділу Державної міграційної служби залишає їй повідомлення про необхідність у 10-денний строк звернутися до такого підрозділу;

33.2.2. подають за результатами проведення перевірки у місячний строк в електронній формі уповноваженим органам інформацію щодо підтвердження відомостей про фактичне місце проживання відповідних осіб, а також проставлення відмітки про реєстрацію місця їх проживання;

33.3. 3) уповноважені органи вносять зазначену інформацію до Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та у разі наявності підстав приймають рішення про зняття з обліку таких осіб.

34. Доповнено Порядок пунктом 7-1 такого змісту:

34.1. "7-1. Уповноважений орган щодня формує та направляє в електронній формі відповідному територіальному підрозділу ДМС перелік осіб, яким видана довідка.

35. Під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує особу, яка переміщується, про обов'язок повідомити протягом 10 днів відповідному територіальному підрозділу ДМС про фактичне місце проживання, а також про зміну фактичного місця проживання або повернення до покинутого місця проживання.

36. Територіальний підрозділ ДМС у триденний строк після повідомлення особою, яка переміщується, про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, та щодня подає в електронній формі уповноваженому органові відповідну інформацію.

37. Довідка не є дійсною без проставлення на її зворотному боці зазначеної відмітки.

38. Уповноважений орган вносить інформацію територіального підрозділу ДМС до Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та у разі наявності підстав приймає рішення про зняття з обліку осіб, які переміщуються.

39. Територіальний підрозділ ДМС із залученням працівників територіальних органів і підрозділів МВС, представників інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, здійснює щомісяця вибіркову перевірку наведених у довідках відомостей про фактичне місце проживання осіб, які переміщуються (не менш як 10 відсотків загальної кількості таких осіб), та у разі непідтвердження зазначених відомостей в одноденний строк повідомляє про це уповноваженому органу для прийняття рішення щодо зняття з обліку осіб, які переміщуються.

40. Підставою для відновлення на обліку таких осіб є наявність інформації територіального підрозділу ДМС про підтвердження їх фактичного місця проживання".

41. Вказана Постанова N 79 (Постанова N 79) набрала чинності 18.03.2015 з дня її офіційного опублікування в Урядовому кур'єрі N 49 за 2015 рік.

42. Колегія суддів звертає увагу на те, що положення Постанови N 79 (Постанова N 79) стосуються саме механізму взаємодії компетентних органів для здійснення перевірки наданої інформації та порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та відповідних дій компетентних органів. Будь-яких обмежень щодо місця проживання або можливості особи пересуватися на території України, оскаржувана Постанова N 79 не містить.

43. За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги з приводу відсутності оцінки судом апеляційної інстанції законності встановлених обмежень та дотриманню принципу пропорційністі є безпідставними, оскільки суд дійшов висновку, що Постанова N 79 (Постанова N 79) не порушує права внутрішньопереміщених осіб щодо вибору місця проживання та їх пересування територією України.

44. Щодо порядку прийняття Постанови судами першої та апеляційної інстанції установлено що, відповідно до пояснювальної записки до проекту та довідки до Постанови N 79 (Постанова N 79), зазначений проект розроблено Міністерством соціальної політики України та погоджено без зауважень Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України, Міністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, Державною службою України з надзвичайних ситуацій. До проекту акта внесено зауваження (пропозиції) Міністерством внутрішніх справ України, які враховано Міністерством соціальної політики України. Міністерством юстиції України та Державною міграційною службою України внесено зауваження (пропозиції), які враховано частково (а. с. 77 - 79 Том I).

45. Мотиви відхилення зауважень (пропозицій) розробником зазначені в протоколі узгодження позицій (а. с. 84 - 96 Том I).

46. Так, не враховано по одному зауваженню Міністерства юстиції України та Державної міграційної служби України. Вказані зауваження стосувались покладення повноважень щодо здійснення перевірок на територіальні підрозділи Державної міграційної служби. З приводу вказаного Державна міграційна служба України зазначила, що Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (Закон N 1706-VII) передбачено, що у разі зміни фактичного місця проживання саме внутрішньо переміщена особа повідомляє про це територіальний підрозділ Державної міграційної служби. Міністерство юстиції України відзначило про нечіткість механізму перевірки адреси фактичного проживання осіб, які переміщуються.

47. Відповідно до протоколу узгодження позицій Міністерство соціальної політики України зазначило, що згідно з підпунктом 6 пункту 6 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністром України від 20.08.2014 N 360 (Постанова N 360), Державна міграційна служба для виконання покладених на неї завдань має право ініціювати проведення спільних перевірок з правоохоронними органами та іншими центральними органами виконавчої влади у межах повноважень, передбачених законом. Порядок проведення таких перевірок визначається відповідними нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України.

48. Також із пояснювальної записки до проекту постанови вбачається, що проект акта не потребує проведення консультацій з громадськістю (а. с. 78 Том I).

49. Згідно з параграфом 50 Регламенту Кабінету Міністрів України до проекту акта Кабінету Міністрів України додаються: пояснювальна записка; довідка про погодження проекту акта; протокол узгодження позицій; висновок Мін'юсту; порівняльна таблиця.

50. Як свідчать матеріали справи, до суду першої інстанції відповідачем поданий відповідний пакет документів до проекту акта, що підтверджує факт дотримання відповідачем порядку затвердження Постанови N 79 (Постанова N 79) у відповідності до норм чинного законодавства України.

51. Крім того, з пояснювальної записки до проекту Постанови N 79 вбачається, що у проекті акту відсутні положення, що містять ознаки дискримінації (а. с. 78 Том I).

52. Також у протоколі узгодження позицій щодо проекту Постанови N 79 чітко зазначено, що надання Державною міграційною службою даних щодо підтвердження фактичного місця проживання внутрішньо переміщених осіб є необхідним елементом процесу наповнення Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції інформацією. Надання саме такої інформації сприятиме запобіганню зловживанням (а. с. 96 Том I).

53. На підставі викладеного Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що затвердження порядку збору та обробки даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи закріплено положеннями чинного законодавства, а тому твердження позивачів щодо обмеження їх конституційних прав у зв'язку із прийняттям Постанови N 79 (Постанова N 79) є необґрунтованими та безпідставними.

54. З приводу доводів касаційної скарги щодо порушення процедури прийняття судом апеляційної інстанції висновків про проведення антидискримінаційної експертизи, колегія суддів погоджується з обґрунтуванням суду апеляційної інстанції, який зазначив, що вона отримана в офіційному порядку, крім того зазначені доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів яку надали суди попередніх інстанцій.

55. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 79 "Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції" (Постанова N 79) не містить ознак дискримінації, прийнята в межах наданих повноважень, відповідно до законодавства.

56. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

57. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

59. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України ( N 2747-IV), касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

60. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 ( N 2747-IV), 341 ( N 2747-IV), 345 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 КАС України ( N 2747-IV), суд, постановив:

1. Касаційні скарги уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 грудня 2015 року (Постанова N 826/20987/15) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року (Ухвала N 826/20987/15) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

О. О. Шишов

Судді:

І. В. Дашутін

 

М. М. Яковенко




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали