Додаткова копія: Про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року N 1049 в частині

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

05.06.2019 р.

Справа N 826/1571/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Кузьменка В. А., суддів: Арсірія Р. О., Огурцова О. П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач) треті особи 1. Міністерство юстиції України (далі по тексту - третя особа 1, МЮУ), 2. ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа 2, ОСОБА_2), 3. ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа 3, ОСОБА_3), 4. ОСОБА_4 (далі по тексту - третя особа 4, ОСОБА_4), 5. ОСОБА_5 (далі по тексту - третя особа 5, ОСОБА_5), 6. ОСОБА_6 (далі по тексту - третя особа 6, ОСОБА_6), 7. ОСОБА_7 (далі по тексту - третя особа 7, ОСОБА_7), 8. ОСОБА_8 (далі по тексту - третя особа 8, ОСОБА_8), 9. ОСОБА_9 (далі по тексту - третя особа 9, ОСОБА_9), 10. ОСОБА_10 (далі по тексту - третя особа 10, ОСОБА_10), 11. ОСОБА_11 (далі по тексту - третя особа 11, ОСОБА_11), 12. ОСОБА_12 (далі по тексту - третя особа 12, ОСОБА_12), 13. ОСОБА_13 (далі по тексту - третя особа 13, ОСОБА_13), 14. ОСОБА_14 (далі по тексту - третя особа 14, ОСОБА_14), 15. ОСОБА_15 (далі по тексту - третя особа 15, ОСОБА_15), 16. ОСОБА_16 (далі по тексту - третя особа 16, ОСОБА_16), 17. ОСОБА_17 (далі по тексту - третя особа 17, ОСОБА_17), 18. ОСОБА_18 (далі по тексту - третя особа 18, ОСОБА_18), 19. ОСОБА_19 (далі по тексту - третя особа 19, ОСОБА_19), 20. ОСОБА_20 (далі по тексту - третя особа 20, ОСОБА_20), 21. ОСОБА_21 (далі по тексту - третя особа 21, ОСОБА_21), 22. ОСОБА_22 (далі по тексту - третя особа 22, ОСОБА_22), про 1) визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року N 1049 (Постанова N 1049) в частині підпункту 11 пункту 1 частини 2 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року N 465 (Постанова N 1049); 2) визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року N 1049 (Постанова N 1049) в частині пункту 1 частини 2 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року N 465 (Постанова N 1049), що включає посилання на підпункт 11, встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, оскільки вважає, що оскаржувані положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року N 1049 (Постанова N 1049), якою встановлено обмеження розміру винагороди адвоката, порушує принцип незворотної дії у часі та суперечить загальним положенням наданню послуг, що виникають між суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги та уповноваженим державним органом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до контракту від 12 березня 2014 року N 8, укладеного між ним та Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області, станом на 27 грудня 2017 року, на момент дії постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року N 465 (Постанова N 465), розмір виплати за надані послуги без урахування додаткових нарахувань за досягнення додаткових позитивних результатів, становить 107170,29 грн., та збільшується в залежності від кількості днів, на який продовжуватиметься надання послуг, як і не враховані заохочувальні коефіцієнти, які можуть бути по завершенню судового розгляду. У свою чергу, у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року N 1049 (Постанова N 1049), розмір оплати послуг адвоката становить тридцять розмірів прожиткового мінімуму, що становить 54000,00 грн., тобто вдвічі менше від розрахунку, до прийняття оскаржуваних положень постанови, чим порушуються права позивача. При цьому, враховуючи що на даний час позивачем продовжують надаватися послуги, відповідно до доручення від 20 серпня 2014 року, та те що розмір винагороди сягає обмеження, н адвоката покладається обов'язок подальшого надання послуг безкоштовно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі N 826/1571/18; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на адміністративний позов, у якому зазначено про правомірність прийняття оскаржуваної постанови, оскільки встановлення граничного розміру оплати послуг адвоката є невід'ємним елементом комплексного поняття "винагорода адвоката", встановлення якого відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України; враховуючи, що надання адвокатом безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється виключно на умовах добровільності, у разі незгоди з умовами контракту, адвокат не позбавлений права на ініціювання припинення дії контракту до закінчення його строку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 10 жовтня 2019 року за згодою сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва від 19 вересня 2012 року N 735 має право на заняття адвокатською діяльністю, тобто вони є суб'єктом правовідносин у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт і має право на його оскарження.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи з меж позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про безоплатну правову допомогу" (Закон N 3460-VI).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (Закон N 3460-VI) безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Згідно пункту 2 статті 15 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (Закон N 3460-VI) суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

У відповідності до пункту 8 частини першої статті 25 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (Закон N 3460-VI) суб'єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги має право на належну оплату діяльності з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Пунктом 5 частини першої статті 27 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (Закон N 3460-VI) Кабінет Міністрів України встановлює розмір та порядок оплати діяльності суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що адвокат надаючи згоду на надання безоплатної вторинної правової допомоги, приймає умови отримання адвокатської винагороди в порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

18 квітня 2012 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 305 "Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу" (далі по тексту - Постанова N 305), яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року N 465 (Постанова N 465) (далі по тексту - Постанова N 465, в редакції, чинній на момент звернення до суду).

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року N 465 (Постанова N 465) затверджено Порядок оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу та Методику обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

20 грудня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 1049 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року N 465" (Постанова N 1049) (далі по тексту - Постанова N 1049).

Пунктом 1 частини другої Постанови N 1049 (Постанова N 1049) передбачено, у Методиці обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу (Постанова N 465), затвердженій зазначеною постановою доповнити Методику пунктами 1-1 (Постанова N 465) і 1-2 (Постанова N 465) такого змісту: "1-1. Розмір винагороди адвоката за надання правової допомоги на окремій стадії провадження чи процесу, розрахований згідно з цією Методикою, не може перевищувати тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на момент подання адвокатом акта надання безоплатної вторинної правової допомоги з відповідними додатками (далі - акт) до відповідного центру, а в разі, коли тривалість стадії провадження чи процесу становить понад один рік - п'ятдесяти таких розмірів".

Матеріали справи підтверджують, що між Волинським обласним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги та адвокатом Ж. В. В. укладено контракт від 12 березня 2014 року N 8, за умовами якого адвокат зобов'язується за дорученням Центру надавати безоплатну вторинну правову допомогу відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (Закон N 3460-VI) у межах адміністративно-територіальних одиниць: м. Луцьк, Ротищенський район, Ковельський район, а Центр - здійснювати оплату послуг адвоката та відшкодовувати його витрати у зв'язку з наданням ним безоплатної вторинної правової допомоги у встановленому порядку.

Згідно пункту 8 контракту від 12 березня 2014 року N 8 розрахунки, оплата послуг та відшкодування витрат адвоката у зв'язку з наданням ним безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року N 305 (Порядок N 305).

Як встановлено судом вище, вказана постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року N 465 (Постанова N 465), якою зокрема передбачено, що оплата послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, здійснюються на підставі доручень, виданих центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, у тому числі до набрання чинності цією постановою.

У свою чергу, як зазначає позивач у позовній заяві, ним прийнято умови щодо отримання адвокатської винагороди у порядку та на умовах, встановлених вказаною постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови N 465 (Постанова N 465) встановлено, що оплата послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, здійснюються на підставі доручень, виданих центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги: 1) до набрання чинності цією постановою (Постанова N 465), та актів наданих послуг, що подані адвокатами у цей же період, згідно з Методикою обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу у кримінальних провадженнях, і Порядком оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, що діяли до набрання чинності цією постановою; 2) до набрання чинності цією постановою, та актів надання безоплатної вторинної правової допомоги, що подані адвокатами після набрання нею чинності, згідно з Методикою обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, і Порядком оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженими цією постановою.

Рішенням Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року N 3-рп/2001 визначено, що дія закону та іншого нормативно-правого акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

З наведеного вбачається, що розмір винагороди адвоката розраховується на момент подання акту до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а не на момент укладення контракту.

При цьому, суд звертає увагу на те, що термін дії доручення від 20 серпня 2014 року N 000-0000708, виданого позивачу Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області не закінчився.

Таким чином, враховуючи що розрахунок розміру винагороди здійснюється на момент подання акта до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та той факт, що термін дії доручення не закінчився, встановлення обмежень щодо максимального розміру винагороди адвоката за надання безоплатної вторинної правової допомоги на окремій стадії провадження чи процесу, не порушує принципу незворотної дії у часі, оскільки розрахунок проводиться після набрання чинності постановою.

При цьому, розділом "Припинення дії контракту" контракту від 12 березня 2014 року N 8 передбачено, що контракт припиняє дію: 1) у випадках, передбачених, Законом України "Про безоплатну правову допомогу" (Закон N 3460-VI); 2) у разі закінчення строку його дії; 3) за згодою сторін; 4) за ініціативою однієї із сторін до закінчення строку його дії, в разі порушення іншою стороною умов контракту; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд звертає увагу на те, що у разі незгоди з умовами контракту, позивач не позбавлений права ініціювати припинення дії контракту до закінчення його строку.

Крім того, частиною третьою статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону ( ) затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності, а також визначає порядок розроблення, виконання та моніторингу виконання програмних документів Кабінету Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не наведено, а судом не встановлено, що оскаржувана постанова суперечить будь-якому нормативно-правовому акту, чи що під час процедури її прийняття порушено вимоги Регламенту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанову Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року N 1049 (Постанова N 1049) в оскаржуваній частині, прийнято в межах повноважень, в порядку та з дотриманням вимог законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність прийняття постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV); у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72 - 77 ( N 2747-IV), 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV).

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий);

Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний номер 00019442);

Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2);

ОСОБА_3 (АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3);

ОСОБА_4 (АДРЕСА_4; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4);

ОСОБА_5 (АДРЕСА_5; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5);

ОСОБА_6 (АДРЕСА_6; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6);

ОСОБА_7 (АДРЕСА_7; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7);

ОСОБА_8 (АДРЕСА_8; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8);

ОСОБА_9 (АДРЕСА_9; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9);

ОСОБА_10 (АДРЕСА_10; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10);

ОСОБА_11 (АДРЕСА_11; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11);

ОСОБА_12 (АДРЕСА_12; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12);

ОСОБА_13 (АДРЕСА_13; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий);

ОСОБА_14 (АДРЕСА_13; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13);

ОСОБА_15 (АДРЕСА_14; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14);

ОСОБА_16 (АДРЕСА_14; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_15);

ОСОБА_17 (АДРЕСА_15; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_16);

ОСОБА_18 (АДРЕСА_16; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17);

ОСОБА_19 (АДРЕСА_17; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_18);

ОСОБА_20 (АДРЕСА_18; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_19);

ОСОБА_21 (АДРЕСА_19; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_20);

ОСОБА_22 (АДРЕСА_20; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_21)

 

Головуючий, суддя

В. А. Кузьменко

Судді:

Р. О. Арсірій

 

О. П. Огурцов




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали