КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28.02.2017 р.

Справа N 826/13858/16

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді - Федотова І. В., суддів: Ісаєнко Ю. А. та Оксененка О. М., за участю секретаря - Полякової А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного багатопрофільного підприємства "Вимал", Представництва Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" у м. Києві" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року (Постанова N 826/13858/16) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного багатопрофільного підприємства "Вимал", Представництва Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" у м. Києві" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та скасування постанови, встановила:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватне багатопрофільне підприємство "Вимал", Представництво Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" у м. Києві" звернулись до суду з позовами до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про визнання незаконною та скасування постанови НКРЕКП "Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії" від 03.03.2016 р. N 289 (Порядок N 289).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року (Постанова N 826/13858/16) адміністративний позов у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 03.03.2016 р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) було прийнято постанову N 289 "Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії" (Порядок N 289) (надалі - постанова N 289).

Не погоджуючись із прийнятою постановою, вважаючи її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, позивачі звернулися до суду із позовами за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 11 "Про електроенергетику" державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про природні монополії" державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону, з особливостями, встановленими законом.

Статтею 11 Закону України "Про природні монополії" передбачено, що національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 17 Закону України "Про електроенергетику" формування оптових тарифів на електричну енергію здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України згідно з договором.

Тарифи на централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, на передачу і розподіл електричної енергії регулюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на постачання електричної енергії енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, регулюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 1 Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" (Закон N 663-VII) передбачено, що споживач електричної енергії - суб'єкт господарювання або фізична особа, що використовує електричну енергію для власних потреб на підставі договору про постачання електричної енергії з електропостачальником або інших підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" (Закон N 663-VII) роздрібний ринок електричної енергії функціонує для задоволення потреб споживачів в електричній енергії.

Суб'єктами роздрібного ринку є споживачі, електропостачальники та електророзподільні підприємства.

Відносини між суб'єктами роздрібного ринку регулюються Правилами користування електричною енергією та договорами, укладеними відповідно до закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 цього ж Закону (Закон N 663-VII) постачання побутовим споживачам електричної енергії, ціни на яку підлягають державному регулюванню, здійснюється гарантованим електропостачальником за тарифами на електричну енергію, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постачання електричної енергії іншим споживачам здійснюється гарантованим електропостачальником за роздрібними цінами, розрахованими таким гарантованим електропостачальником відповідно до методики, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тариф на послуги з постачання електричної енергії гарантованого постачальника регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до затвердженої нею методики розрахунку тарифу на послуги гарантованого постачання електричної енергії. При встановленні тарифу на послуги з постачання електричної енергії гарантованого постачальника національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, повинні бути враховані економічно обґрунтовані витрати, що пов'язані з особливим режимом роботи та ризиками від здійснення діяльності з гарантованого постачання електричної енергії, а також врахована норма прибутку з урахуванням особливостей діяльності гарантованого електропостачальника.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, тарифи на постачання електричної енергії енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, регулюються НКРЕКП, а постачання побутовим споживачам електричної енергії, ціни на яку підлягають державному регулюванню здійснюється гарантованим електропостачальником за роздрібними цінами, розрахованими таким гарантованим електропостачальником відповідно до методики, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Указом Президента України від 10 вересня 2014 року N 715/2014 (Положення N 715/2014) затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення N 715/2014).

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення N 715/2014 (Положення N 715/2014) НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань розробляє і затверджує порядки (методики) формування цін і тарифів на товари (послуги), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій та суб'єктами, що провадять діяльність на суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, на ринках природного газу, нафти та нафтопродуктів.

Так, з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що листом від 21.09.2015 р. N 128-29/02-9647 Антимонопольний комітет України направив до НКРЕКП обов'язкові для розгляду рекомендації Антимонопольного комітету України від 17.09.2015 р. N 12-рк, відповідно до яких НКРЕКП, зокрема, запропоновано розробити та затвердити порядок формування прогнозованої оптової ринкової ціни, з урахуванням, у тому числі, граничної ціни системи та умовно-постійних витрат суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво електричної енергії на теплоелектростанціях.

Крім того, у загаданих рекомендаціях Антимонопольний комітет України зазначив, що рекомендації органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими для розгляду органами та особами, яким вони надані.

Відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Отже, Антимонопольним комітетом України було надано НКРЕКП рекомендацію щодо розроблення регуляторного акту - Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни, покликаного на правове регулювання господарських відносин у сфері електроенергетики, у тому числі граничної ціни на електроенергію.

НКРЕКП на відкритому засіданні 08.10.2015 р. прийняла рішення, яким затвердила відповідні зміни до Плану діяльності НКРЕКП з підготовки проектів регуляторних актів на 2015 рік, про що винесено постанову від 08.10.2016 р. N 2546.

На відкритому засіданні 05.11.2015 р. НКРЕКП прийняла рішення, яким схвалила проект постанови НКРЕКП "Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії", який був офіційно оприлюднений на офіційному веб-сайті НКРЕКП www.nerc.gov.ua в мережі Інтернет для отримання зауважень та пропозицій.

В подальшому, зважаючи на те, що Планом діяльності НКРЕКП з підготовки проектів регуляторних актів на 2016 рік, затвердженим постановою НКРЕКП від 10.12.2015 р. N 2961, не було передбачено підготовку зазначеного регуляторного акту, на відкритому засіданні 28.01.2015 р. було прийнято рішення, яким затверджено відповідні зміни до Плану діяльності НКРЕКП з підготовки проектів регуляторних актів на 2016 р. (Постанова N 52), про що винесено постанову від 28.01.2016 р. N 52 (Постанова N 52).

Окрім того, матеріалами справи підтверджено оприлюднення проекту оскаржуваної постанови на офіційному веб-сайті НКРЕКП ww.nerc.gov.ua в мережі Інтернет, разом із аналізом регуляторного впливу, що спростовує доводи Представництва Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" у м. Києві" щодо його відсутності.

За результатами розгляду отриманих зауважень та пропозицій сторін НКРЕКП були внесені відповідні зміни про проекту постанови та 28.01.2016 р. проект постанови НКРЕКП "Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії" був повторно оприлюднений на офіційному веб-сайті НКРЕКП ww.nerc.gov.ua в мережі Інтернет.

При цьому, Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано звернув увагу на те, що проект оскаржуваної постанови був направлений на погодження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Антимонопольного комітету України та Державної регуляторної служби України.

Після отримання погодження від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (лист від 15.02.2016 р. N 01/13-1568), від Антимонопольного комітету України (лист від 24.02.2016 р. N 128-06/02-1870) та Державної регуляторної служби України (лист від 29.02.2016 р. N 1147/0/20-16), НКРЕКП на відкритому засіданні 03.03.2016 р. прийняла рішення, яким затвердила Порядок формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії N 289.

Згідно із п. 13 Положення N 715/2014 (Положення N 715/2014) рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові до виконання суб'єктами природних монополій.

Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.

Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Таким чином, НКРЕКП має законодавчо визначені повноваження затверджувати Порядок формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії.

Порядок організації діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Комісія), пов'язаної із здійсненням її повноважень визначено Регламентом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого наказом НКРЕКП від 17 вересня 2014 року N 3 (Наказ N 3) (далі - Регламент), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

НКРЕКП спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів (п. 1.2 Регламенту (Наказ N 3)).

НКРЕКП планує свою роботу на підставі та на виконання законів України, актів і доручень Президента України, актів Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, а також Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Положення N 715/2014) (п. 2.1 Регламенту (Наказ N 3)).

Згідно із п. 4.27 Регламенту (Наказ N 3) інформація про місце, дату і час проведення засідань у формі відкритих слухань, порядок денний (крім розділу "Різне") оприлюднюються на офіційному веб-сайті НКРЕКП не пізніше ніж за три робочих дні до дня проведення засідання Комісії.

Отже, порядок денний має бути оприлюднено не пізніше ніж за три робочих дні до дня проведення засідання Комісії.

Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що в межах, визначених Регламентом, 29.02.2016 р. о 16 год. 41 хв. на офіційному сайті НКРЕКП було опубліковано розділ перший порядку денного засідання НКРЕКП, що має відбутися 03.03.2016 р. та інформацію стосовно розгляду на засіданні НКРЕКП 03.03.2016 р. питання прийняття постанови НКРЕКП "Про затвердження порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни на електричну енергію", чим було дотримано п. 4.27 Регламенту (Наказ N 3), тобто порядок денний був опублікований за три дні до дня проведення засідання.

Окрім того, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що позивачами не доведено їх намір щодо участі у проведеному засіданні, зокрема, те, що вони зверталися із заявами про участь у засіданні в якості заінтересованих осіб, відповідних доказів з цього приводу не надано.

Таким чином, посилання апелянта - Представництва Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" у м. Києві, на те, що відповідачем було оприлюднено порядок денний відкритого засідання НКРЕКП щодо прийняття оскаржуваної постанови з порушенням Регламенту колегія суддів вважає необґрунтованими.

Рішення Комісії реєструються в установленому порядку та публікуються в друкованому виданні "Інформаційний бюлетень НКРЕКП". Рішення Комісії та документи, ухвалені Комісією, підлягають оприлюдненню на її офіційному веб-сайті не пізніше ніж через п'ять робочих днів після дня проведення засідання (п. 6.10 Регламенту (Наказ N 3)).

Так, судом першої інстанції встановлено, що 03.03.2016 р. на засіданні НКРЕКП проведеному у формі відкритого засідання було прийнято постанову N 289 (Порядок N 289). За прийняття постанови проголосувало більшість від загального кількісного складу Комісії.

В свою чергу, 03.03.2016 р. на офіційному веб-сайті НКРЕКП було оприлюднено інформацію щодо прийняття постанови N 289 (Порядок N 289).

Як вбачається з матеріалів справи, постанова НКРЕКП "Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни на електричну енергію" є такою, що відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 року N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2015 р. N 34/5, має подаватися на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

Згідно із наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2016 р. N 428/28558 постанову НКРЕКП від 03.03.2016 р. N 289 "Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії" (Порядок N 289) було зареєстровано в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт (лист Міністерства юстиції України від 24.03.2016 р. N 3568-0-26-16/10.1).

Зареєстровану постанову N 289 (Порядок N 289) НКРЕКП було отримано відповідачем 28.03.2016 р., про що свідчить відмітка штемпелю із вх. N 4742/116 від 28.03.2016 р.

Постанову НКРЕКП від 03.03.2016 р. N 289 "Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії" (Порядок N 289) було опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" 30.03.2016 р. N 60(5680) та у виданні "Офіційний вісник України" N 26, 2016 (08.04.2016 р.).

Отже, після оприлюднення оскаржуваної постанови НКРЕКП в газеті "Урядовий кур'єр" вона була опублікована на офіційному сайті Комісії.

Виходячи із наведеного, враховуючи, що інформацію про прийняту постанову N 289 (Порядок N 289) було оприлюднено на офіційному сайті НКРЕКП 03.03.2016 р., беручи до уваги неможливість опублікування її повного тексту без реєстрації як нормативно-правового акту в Міністерстві юстиції України протягом п'яти днів з дня прийняття рішення, а також те, що Регламентом не визначено строки для реєстрації прийнятого рішення в Міністерстві юстиції України, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що пропуск відповідачем строку оприлюднення спірної постанови мав місце з поважної причини, а тому дана обставина не може слугувати підставою для скасування нормативного акту.

З приводу твердження позивачів щодо неналежної обґрунтованості постанови НКРЕКП від 03.03.2016 р. N 289 (Порядок N 289), а також її прийняття за формальним підходом шляхом поверхневого моніторингу з порушенням принципу регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, визначених Законом України "Про житлово-комунальні послуги", колегія суддів враховує наступне.

З матеріалів справи судом першої інстанції вірно встановлено, що приймаючи оскаржувану постанову відповідачем було здійснено комплексний підхід до обґрунтування запровадження механізму формування граничної ціни на вугілля і презентовано механізм формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, процедуру розгляду та визначення граничної ціни вугілля, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з презентації.

Так, відповідно до Порядку однією із складових прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії є прогнозні показники діяльності ГК ТЕС, які, відповідно до положень Порядку (Порядок N 289), розраховуються у тому числі, з урахуванням індикативної ціни вугілля, яка визначається на підставі середньої ринкової ціни вугілля на європейському ринку.

Як зазначає відповідач, врахування зазначеного підходу щодо визначення індикативної (граничної) ціни вугілля було обумовлено значним дефіцитом вугілля марки "А", який виник у зв'язку із припиненням постачання енергетичного вугілля марки "А" з вугільних підприємств, розташованих в зоні АТО та здійснення імпортних поставок енергетичного вугілля марки "А" з ПАР.

Ключовими перевагами запропонованого НКРЕКП підходу щодо визначення граничних цін на вугілля є: автономність від зони АТО при виконанні плану накопичення вугілля; відсутність ручного режиму визначення ціни вугілля; прив'язка до світових цін на вугілля; можливість збалансувати діяльність державних шахт і, відповідно, менша потреба у державній підтримці.

Окрім того, як зазначає відповідач, запровадження зазначеного Порядку є тимчасовим, оскільки після запровадження повномасштабного ринку електричної енергії відпаде необхідність у визначенні прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії.

Водночас, на думку представників позивачів, визначення індикативної ціни на вугілля, яка визначається на підставі середньої ринкової ціни на європейському ринку (на основі середніх індексів АРІ2 на умовах CIF в основних портах Західної Європи Амстердам-Роттердам-Антверпен) є протиправним.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, ці закони та підзаконні акти дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Відповідно до п. 3 Положення N 715/2014 НКРЕКП (Положення N 715/2014) основними завданнями НКРЕКП є, зокрема: державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів і держави; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону N 1682-III основними завданнями комісій є, зокрема, формування цінової політики у відповідній сфері регулювання; сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що визначення показників формули "Роттердам", тобто граничної ціни на електроенергію належить до дискреційних повноважень НКРЕКП, а тому правомірність визначення її показників є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Крім того, суд першої інстанції вірно визнав необґрунтованими посилання позивачів на порушення НКРЕКП при прийнятті постанови принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, визначених ст. 30 Закону України "Про житлові-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року N 1875-IV (далі - Закон N 1875-IV) з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 названого Закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону N 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Між тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що прогнозована оптова ринкова ціна не є житлово-комунальною послугою, а, отже, положення Закону N 1875-IV, в даному випадку, не поширюються на спірні правовідносини.

При цьому є й також вірними твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про те, що положення постанови НКРЕКП від 03.03.2016 р. N 289 (Порядок N 289) поширюються лише на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність із виробництва та постачання електричної енергії.

Таким чином, здійснивши системний аналіз фактичних обставин справи та норм чинного законодавства суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що постанова НКРЕКП від 03.03.2016 р. N 289 "Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії" (Порядок N 289) прийнята відповідачем у межах повноважень, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Твердження апелянтів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

За наведених обставин, доводи викладені в апеляційних скаргах не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного багатопрофільного підприємства "Вимал", Представництва Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" у м. Києві" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року (Постанова N 826/13858/16) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий, суддя

І. В. Федотов

Судді:

О. М. Оксененко

 

Ю. А. Ісаєнко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали