ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

15.03.2018 р.

Справа N 638/1841/14-ц

 

Провадження N 61-5676св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., учасники справи: заявник (стягувач) - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", суб'єкт оскарження - державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області К. Р. В., боржник - ОСОБА_2, розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2016 року у складі судді Задорожного М. І. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Міненкової Н. О., Пономаренко Ю. А., Шевченко Н. Ф., встановив:

13 листопада 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", заявник, стягувач) звернулося до суду із скаргою на постанову державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області (далі - Дзержинський ВДВС Харківського МУЮ) К. Р. В., у якій просило визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження N 45651561 та зобов'язати державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ К. Р. В. здійснити примусове виконання виконавчого листа, виданого 20 листопада 2014 року Дзержинським районним судом міста Харкова у справі N 638/1841/14-ц в межах залишку заборгованості в сумі 714,01 доларів США.

Заявник обґрунтовував свої вимоги тим, що заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором N 11338488000 від 23 квітня 2008 року в сумі 1002,82 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 27 січня 2014 року становило 8015 грн. 55 коп. 9 лютого 2015 року стягувачем до Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ пред'явлено виконавчий лист на примусове виконання. 6 березня 2015 року державним виконавцем Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ К. Р. В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі фактичного виконання рішення суду згідно з виконавчим документом. Однак боржником рішення суду виконане не у повному обсязі. Стягнення заборгованості повинно було відбуватися у валюті отриманого кредиту - доларах США. В ході виконавчого провадження Дзержинським ВДВС Харківського МУЮ на рахунок банку перераховувалися грошові кошти у гривнях, які на виконання умов кредитного договору та рішення суду були конвертовані банком в американські долари згідно з існуючим курсом валют на день погашення боржником заборгованості. ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості було сплачено 8015 грн. 55 коп., що за курсом НБУ на 27 лютого 2015 року становило 288,74 доларів США. Оскільки рішення суду залишилося невиконаним - боржник не доплатив 714,01 доларів США, державний виконавець не мав законних підстав виносити оскаржувану постанову.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2016 року в задоволенні скарги ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено.

Ухвала суду першої мотивована тим, що рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 1002,82 доларів США, що за курсом НБУ на 27 січня 2014 року становило 8015 грн. 55 коп. ОСОБА_2 виконав дане рішення суду в повному обсязі, сплативши заборгованість у визначеному судом розмірі - 8015 грн. 55 коп.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" відхилено, ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2016 року залишено без змін.

Залишаючи судове рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду та вказав, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження після стягнення з боржника зазначеної у рішенні суду і у виконавчому документі суми грошових коштів.

13 жовтня 2016 року ПАТ "УкрСиббанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2016 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що зобов'язання було визначено в іноземній валюті із зазначенням її гривневого еквіваленту, а тому сума, яка підлягає сплаті у гривнях, повинна визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. На момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження боржник не доплатив на користь банку 714,01 доларів США, відтак у державного виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду. Зазначення у рішенні суду гривневого еквіваленту іноземної валюти на певну дату не тягне за собою зміну правовідносин між сторонами та не впливає на обов'язок боржника здійснити погашення заборгованості у валюті зобов'язання.

17 жовтня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито провадження у вказаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України N 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (Закон N 2147-VIII), що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

5 лютого 2018 року справу N 638/1841/14-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді інші учасники справи не подали відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2014 року, яке набрало законної сили 30 вересня 2014 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором N 11338488000 від 23 квітня 2008 року в сумі 1002,82 доларів США, що за курсом НБУ на 27 січня 2014 року становило 8015 грн. 55 коп.

20 листопада 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" було видано виконавчі листи, які 9 лютого 2015 року стягувачем пред'явлено на примусове виконання до Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ.

6 березня 2015 року державним виконавцем Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ К. Р. В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження N 46551561 на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме - у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

ПАТ "УкрСиббанк" просило скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження та виконати рішення суду в повному обсязі, в межах залишку заборгованості в сумі 714,01 доларів США, що залишилася після погашення боржником заборгованості в розмірі 8015 грн. 55 коп., що на день сплати за курсом НБУ становило 288,72 доларів США.

Відповідно до статті 124 Конституції України в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою статті 14 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (далі - Закон N 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Закону N 606-XIV примусовому виконанню державною виконавчою службою підлягають виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до частин першої і другої статті 11 Закону N 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону N 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У справі, яка переглядається, встановлено, що виконавче провадження відкрито за виконавчим листом, виданим 20 листопада 2014 року Дзержинським районним судом міста Харкова на підставі рішення цього суду від 24 квітня 2014 року, яким було стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 1002,82 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 січня 2014 року становило 8015 грн. 55 коп.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема в частині третій цієї статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне було здійснюватися в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 53 Закону N 606-XIV. Так, відповідно до частини третьої цієї статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, державний виконавець був зобов'язаний під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями вищевказаної статті, оскільки між стягувачем та боржником існувало валютне грошове зобов'язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом також в іноземній валюті.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов'язання, яке існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов'язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 53 Закону N 606-XIV. При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов'язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 листопада 2017 року у справі N 6-1063цс17 (Постанова N 6-1063цс17).

Таким чином, у справі, яка переглядається, під час виконавчого провадження виконання зобов'язання за судовим рішенням у національній валюті, а не у валюті кредиту, без прив'язки до офіційного курсу валют НБУ зумовило невиконання судового рішення у повному обсязі. Тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону N 606-XIV є правомірною.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги, оскільки постанова державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ К. Р. В. про закінчення виконавчого провадження є незаконною.

Виходячи з мети забезпечення ефективності судового захисту, оскаржувану постанову державного виконавця необхідно визнати незаконною і скасувати та зобов'язати вказану посадову особу органу державної виконавчої служби виконати рішення суду в повному обсязі.

Згідно з частиною тринадцятою статі 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 452 ЦПК України).

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційної та касаційної скарг ПАТ "УкрСиббанк" сплатило 2 756 грн. які підлягають стягненню з Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ на користь заявника.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2016 року і ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження N 45651561, винесену 6 березня 2015 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області К. Р. В.

Зобов'язати державного виконавця Дзержинського відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області здійснити примусове виконання у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим листом, виданим 20 листопада 2014 року Дзержинським районним судом міста Харкова у справі N 638/1841/14-ц у межах залишку заборгованості в сумі 714 (сімсот чотирнадцять) доларів США 1 цент.

Стягнути з Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

В. А. Стрільчук

Судді:

С. О. Карпенко

 

В. О. Кузнєцов

 

А. С. Олійник

 

О. В. Ступак




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали