ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.09.2016 р.

Справа N 911/3818/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Мележик Н. І. - головуючого (доповідача), Демидової А. М., Картере В. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги: 1. Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" С. В. І.; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року у справі N 911/3818/15 господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" С. В. І. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Національного банку України; 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу К. Д. В. про визнання нікчемним правочину та застосування наслідків недійсності правочину, за участю представників: позивача - Г. С. В., відповідача - В. І. С., третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1) Г. Ю. В., 2) М. Л. В., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - К. Д. В., встановив:

В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія - Трейд" за участю третьої особи - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу К. Д. В. про визнання нікчемним договору від 08.08.2014 р. про розірвання (припинення) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. Д. В., нікчемність якого встановлена законом та обґрунтована в повідомленні позивача N 100 від 20.02.2015 року; застосування наслідків недійсності нікчемного правочину через застосування реституції та повернення сторін у стан, який існував до укладання нікчемного правочину шляхом прийняття рішення про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення іпотеки: N 4122753 від 28.12.2013 року (об'єкт нерухомого майна - торгівельно-розважальний центр, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224), N 1969720 від 31.07.2013 року (щодо земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000) та про припинення обтяжень забороною на нерухоме майно за записом N 4122358 від 28.12.2013 року (об'єкт нерухомого майна - торгівельно-розважальний центр, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224), N 1968983 від 31.07.2013 року (щодо земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000); зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу К. Д. В. вчинити дії щодо відновлення прав ПАТ "Златобанк", як іпотекодержателя, шляхом державної реєстрації обтяження щодо іншого речового права, що виникло на підставі договору іпотеки від 31.07.2013 р. та договору про внесення змін від 28.12.2013 р. до об'єктів нерухомого майна - торгівельно-розважального центру і земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.09.2015 року (суддя Кошик А. Ю.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року (судді: Тищенко О. В., Гончаров С. А., Сулім В. В.) рішення господарського суду Київської області від 29.09.2015 р. скасовано: прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; визнано недійсним (нікчемним) договір від 08.08.2014 року про розірвання (припинення) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. Д. В. з моменту його укладання; в інший частині позову провадження у справі припинено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1218 грн.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" С. В. І. просить змінити мотивувальну частину постанови апеляційної інстанції шляхом виключення висновків суду щодо відсутності підстав для визнання договору від 08.08.2014 року про розірвання (припинення) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. Д. В., нікчемним на підставі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI), а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року у даній справі залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакалія - Трейд", в свою чергу, у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині визнання недійсним (нікчемним) з моменту укладання договору від 08.08.2014 року про розірвання (припинення) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. Д. В., та відмовити в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія - Трейд" не підлягає задоволенню. Разом з тим, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Златобанк" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

При вирішенні спору місцевим й апеляційним господарськими судами встановлено, що 13.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" (позичальник) укладено кредитний договір N 34/1/13-KL та додаткові угоди до нього, згідно якого останньому надано кредит у формі відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом 160000000 грн. під 22 % річних з кінцевим терміном погашення кредиту - 28.01.2015 року включно.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 31.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. Д. В., предметом якого є земельна ділянка, площею 1,3921 га, розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, цільове призначення - для будівництва та обслуговування торгівельно-розважального центру з офісно-готельним комплексом (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269).

Також 28.12.2013 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, згідно якого відповідачем передано в іпотеку торгівельно-розважальний центр, загальною площею 5404,7 кв. м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська 10, реєстраційний номер 240649132224, а також, земельна ділянка площею 1,3921 га, розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування торгово-розважального центру з офісно-готельним комплексом (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269).

05.03.2014 між Національним банком України та ПАТ "Златобанк" укладено договір застави майнових прав N 12 ЗМИ, відповідно до якого ПАТ "Златобанк" передало у заставу майнові права за кредитними договорами, укладеними між ним і юридичними та фізичними особами, зазначеними у додатку N 1 до договору.

08.08.2014 року між банком та позичальником укладено договір про розірвання (припинення дії) договору іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. Д. В. за реєстровим номером 2450, в пункті 4 якого зазначено, що даний договір є підставою для зняття заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, визначених предметом договору іпотеки, та підставою для вилучення відповідних записів щодо заборони відчуження і записів про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі договору про розірвання від 08.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. Д. В. припинено обтяження земельної ділянки за записом N 1968983 від 31.07.2013 року (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000) шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження забороною на нерухоме майно на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15026189 від 08.08.2014 року 15:17:42; обтяження торгівельно-розважального центру за записом N 4122358 від 28.12.2013 року (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224) шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження забороною на нерухоме майно на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15026872 від 08.08.2014 року 15:29:32; Іпотеку земельної ділянки за записом N 1969720 від 31.07.2013 року (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000) шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15026589 від 08.08.2014 року 15:24:20; Іпотеку торгівельно-розважального центру за записом N 4122753 від 28.12.2013 року (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224) шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15027137 від 08.08.2014 року 15:34:12.

29.08.2014 між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Біпродукт" укладено договір застави майнових прав N 34/1/13-KL/S-1, за умовами якого грошові кошті, які розміщені на депозитному рахунку ТОВ "Біпродукт" у банку, надаються в заставу для забезпечення виконання боргових зобов'язань ТОВ "Бакалія - Трейд" за кредитним договором N 34/1/13-KL від 13.02.2013 р.

Постановою Правління НБУ N 105 від 13.02.2015 року АТ та Рішенням N 30 від 13.02.2015 року Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 14.02.2015 року розпочато процедуру виведення АТ "Златобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 14.02.2015 року по 13.05.2015 року включно. Наказом N 48 від 13.02.2015 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначено С. В. І. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк" на три місяці з 14.02.2015 року по 13.05.2015 року включно (надалі - Уповноважена особа).

Постановою Правління НБУ N 310 від 12.05.2015 року відкликано банківську ліцензію АТ "Златобанк". Рішенням N 99 від 13.05.2015 року Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації АТ "Златобанк". Наказом N 156 від 13.05.2015 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначено С. В. І. уповноважено особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк".

Позивач звернувся з позовом про визнання нікчемним договору від 08.08.2014 року про розірвання договору іпотеки, недійсність якого встановлена законом, а саме - п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI), та, відповідно, скасування записів, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки земельної ділянки та торгівельно-розважального центру, а також записів про припинення обтяження забороною на нерухоме майно земельної ділянки та торгівельно-розважального центру, вчинених на підставі договору про розірвання, як таких, що укладені без згоди Національного банку України, як заставодержателя, мотивуючи свої вимоги тим, що в результаті укладення спірного договору позивач своїми діями фактично відмовився від власних майнових активів.

При цьому, позивач послався на наявність даного права у уповноваженої особи, передбаченого статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, посилаючись на те, що укладення спірних договорів не суперечило постанові Правління НБУ "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії проблемних" та не потребувало погодження НБУ, як заставодержателя, внаслідок чого позивачем не доведено існування обставин, з якими закон пов'язує визнання спірних правочинів недійсними.

Також місцевий господарський суд послався на договір застави майнових прав N 34/1/13-KL/S-1 від 29.08.2014 року, укладений між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Біпродукт", як заміну предмета іпотеки, що забезпечує виконання ТОВ "Бакалія-Трейд" кредитних зобов'язань по кредитному договору від 13.02.2013 року N 34/1/13-KL.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція правильно скасувала судовий акт місцевого господарського суду та прийняла нове рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним (нікчемним) спірного договору у зв'язку з наявністю доказів порушення ним прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки договір від 08.08.2014 року про розірвання договору іпотеки укладений без згоди Національного банку України, в заставі якого (договір застави майнових прав N 12 ЗМИ від 05.03.2014 року) знаходяться майнові права за укладеними між ПАТ "Златобанк" і юридичними та фізичними особами кредитними договорами, чим порушено вимоги ст. ст. 579, 586 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 17 Закону України "Про заставу" та пунктів 2.1.2, 3.4.2, 3.4.5 договору застави.

Також апеляційною інстанцією зазначено, що до моменту розірвання договору іпотеки, відповідно до якого з нерухомого майна знято обтяження, майнові права за кредитними договорами, укладеними між позивачем і юридичними та фізичними особами, передані в заставу Національному банку України за договором N 12/ЗМИ від 05.03.2014 року, внаслідок чого укладання договору про розірвання договору іпотеки призвело до зміни предмета договору застави, оскільки зменшило обсяг переданих майнових прав, в той час як у ПАТ "Златобанк" було право внести зміни до договору іпотеки лише за попередньої письмової згоди НБУ.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року N 9 та пункті 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року N 11 (Постанова N 11), роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак, це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Згідно ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, а згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права.

Відповідно до п. 2.3 іпотечного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, заміна предмета іпотеки здійснюється виключно за письмовою згодою іпотекодержателя.

Статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Також в силу статті 190 ЦК України майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202 ЦК України).

Відтак, укладенням договору від 08.08.2014 року про розірвання договору іпотеки припинено права ПАТ "Златобанк", як іпотекодержателя, та позбавлено його можливості пред'явити майнові вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто порушено права позивача і співвідношення майнових інтересів сторін за договором.

Також, як зазначалось вище, постанова апеляційної інстанції мотивована відсутністю підстав для застосування до даних правовідносин ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI).

Проте, згідно п. п. 1 (Закон N 4452-VI), 9 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) уповноважена особа Фонду з дня свого призначення виконує повноваження органів управління банку і повноваження, визначені ч. 2 ст. 37 цього Закону (Закон N 4452-VI).

В силу п. 4 ч. 2 ст. 37 цього ж Закону (Закон N 4452-VI) уповноважена особа має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону (Закон N 4452-VI), про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) (у редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

За цією нормою Закону з метою вирішення питання правомірності рішення уповноваженої особи про визнання правочину нікчемним необхідно встановити факт втрати (відмови) банком майнової вимоги та відсутності заміни іншою майновою вимогою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором про розірвання договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення кредитного договору, банк втратив своє право у разі неповернення кредитних коштів задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, тобто, укладаючи вказаний правочин ПАТ "Златобанк" фактично відмовилось від майнового права і доказів співрозмірної заміни наведеному майновому праву не надано, що є підставою для застосування у даному спорі положень статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI).

Дотримуючись приписів ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI), уповноваженою особою Фонду на адресу відповідача направлено повідомлення N 100 від 20.02.2015 року про нікчемність договору від 08.08.2014 року про розірвання договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. Д. В. за реєстровим номером 2450, у зв'язку з відмовою банку від власних майнових прав, передбачених іпотечним договором.

Таким чином, висновки апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання договору про розірвання договору іпотеки нікчемним на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) з огляду на те, що власником майна є іпотекодатель/боржник, розірвання договору іпотеки не є відмовою від власних майнових вимог, оскільки кредитор не позбавлений права за основним договором, формувати відповідні вимоги, у тому числі й майнового характеру є помилковими, проте не впливають на правильність прийнятого рішення про задоволення позову.

В зв'язку з зазначеним, із мотивувальної частини постанови апеляційної інстанцій слід виключити висновки щодо відсутності підстав для визнання договору про розірвання договору іпотеки від 31.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. Д. В. за N 2685, укладеного між АТ "Златобанк" та ТОВ "Бакалія - Трейд" 08.08.2014 року, реєстровий N 2450, нікчемним на підставі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI), залишивши без змін резолютивну частину судового акта апеляційного господарського суду.

Разом з тим, апеляційною інстанцією обґрунтовано спростовано посилання відповідача на договір застави майнових прав N 34/1/13-KL/S-1 від 29.08.2014 року, укладений між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Біпродукт", як заміну предмета іпотеки, оскільки наявність інших договорів, укладених з метою забезпечення кредитного договору не впливає на законність спірного договору про розірвання та не є предметом доказування у даній справі.

Крім того, апеляційною інстанцією правильно припинено провадження у даній справі в частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і зобов'язання нотаріуса, який не є суб'єктом підприємницької діяльності, до вчинення відповідних дій на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем у даному спорі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд", тоді як дані вимоги заявлені до залученого до участі у справі в якості третьої особи нотаріуса, який здійснював і виконував функції державного реєстратора.

Вказаний висновок апеляційної інстанції відповідає роз'ясненням, викладеним у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (Постанова N 10), згідно яких господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України; господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов, як участь у спорі відповідних суб'єктів, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.

Також відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з приписів вказаних норм, та, з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції факту невідповідності спірного договору приписам чинного законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Златобанк".

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" про відсутність підстав для визнання недійсним спірного на підставі статті Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) спростовуються вищевикладеним.

Інші твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" у касаційній скарзі не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не заслуговують на увагу.

З огляду на те, що незастосування апеляційною інстанцією ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) не впливає на правильність прийнятого рішення про задоволення позову, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, виключивши з її мотивувальної частини висновки щодо відсутності підстав для визнання договору про розірвання договору іпотеки від 31.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. Д. В. за N 2685, укладеного між АТ "Златобанк" та ТОВ "Бакалія - Трейд" 08.08.2014 року, реєстровий N 2450, нікчемним на підставі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Керуючись ст. ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" С. В. І. задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року у справі N 911/3818/15 залишити без змін, змінивши мотивувальну частину цієї постанови шляхом виключення висновків суду щодо відсутності підстав для визнання договору про розірвання договору іпотеки від 31.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. Д. В. за N 2685, укладеного між АТ "Златобанк" та ТОВ "Бакалія - Трейд" 08.08.2014 року, реєстровий N 2450, нікчемним на підставі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI).

 

Головуючий, суддя

Н. І. Мележик

Судді:

А. М. Демидова

 

В. І. Картере




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали