ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

23.04.2012 р.

N 2а-2388/12/2670


Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді О. М. Чудак, суддів: Н. Є. Блажівської, Л. О. Маруліної (за участю секретаря судового засідання І. В. Старець, позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5), розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Національної комісії регулювання електроенергетики України, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Публічне акціонерне товариство "Київенерго", про визнання нормативно-правового акта незаконним в окремій його частині, встановив:

16 лютого 2012 року ОСОБА_6 (ОСОБА_6.), ОСОБА_1 (ОСОБА_1.), ОСОБА_2 (ОСОБА_2) звернулися в суд з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ України) про визнання абзацу 3 підпункту 1.1 пункту 1, підпункту 2.4 пункту 2, пункту 12 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 17 жовтня 2005 року N 910, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2005 року за N 1399/11679, та додатка 5 до Правил користування електричною енергією незаконними.

Зазначили, що є споживачами електричної енергії, яку використовують як власники земельних ділянок, що розташовані на території населеного пункту Садівницького товариства "Лісова поляна" (СТ "Лісова поляна"), місто Вишгород.

Постачання електричної енергії СТ "Лісова поляна" здійснюється Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (ПАТ "Київенерго") згідно договору від 6 листопада 2003 року N 3415323. Гроші за спожиту електроенергію збирає у споживачів касир товариства, а потім їх перераховує енергопостачальнику ПАТ "Київенерго".

Такий стан речей призвів у товаристві до зловживань з боку його керівника, а саме: 1) стягування з власників земельних ділянок коштів за спожиту електроенергію за 5-кратним тарифом, про що свідчить припис Державної інспекції за цінами в Київській області N 51; 2) самоправного багатомісячного відключення електропостачання населеного пункту СТ "Лісова поляна", де постійно проживають родини з маленькими дітьми, що підтверджується заявами керівника товариства з недостовірним повідомленням, що у товаристві ніхто не живе, з проханням відключити електропостачання та з вимогою не приймати гроші в рахунок погашення боргу; 3) крадіжки електроенергії відповідно до довідки енергопостачальника про стан розрахунків та заборгованості по сплаті за спожиту від ПАТ "Київенерго" електроенергію в 2004 році та в 2006 роках.

У зв'язку з цим, позивачами розпочата процедура укладення індивідуальних договорів про користування електричною енергією на земельних ділянках, належних на праві приватної власності.

Чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року N 575/97-ВР Кабінетом Міністрів України (КМ України), передбачено, що енергопостачальник укладає договір з кожним власником квартири чи іншого об'єкта. У разі розташування об'єктів споживача за різними адресами споживач повинен укласти окремий договір щодо кожного об'єкта.

Згідно пункту 7 зазначених Правил для укладення договору про користування електричною енергією власник квартири чи іншого об'єкта повинен звернутися до енергопостачальника. Після чого енергопостачальник протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості підключає квартиру або об'єкт споживача до електропостачання.

Але в Україні існують же і інші сили, яким не вигідно, щоб власники земельних ділянок, що розміщені на території населеного пункту садівницького товариства, мали би індивідуальні договори про користування електричною енергією безпосередньо з енергопостачальником.

В боротьбі за укладання індивідуальних договорів до них застосовувались Правила користування електричною енергією, про що свідчить ряд документів. Зокрема, листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України N 32-01/6-1871 від 23 серпня 2011 року зазначено, що у разі виходу із складу населеного пункту або прийняття відповідного рішення органом управління населеного пункту для укладення відповідного договору про користування електроенергією між членами товариства та енергопостачальником необхідно керуватись пунктами 12.5 та 12.6 Правил користування електричною енергією.

Листом Київської міської державної адміністрації від 7 лютого 2012 року N 036-481 вказано щодо укладання індивідуальних договорів про користування електричною енергією. А саме, відповідно до абзацу 37 пункту 1.2 Правил користування електричною енергією СТ "Лісова поляна" визначається як "населений пункт", тобто юридична особа - споживач, яка обслуговує населення на визначеній території та утримує електроустановки населеного пункту з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту. Відносини між населеними пунктами та споживачами електричної енергії населеного пункту регулюються розділом 12 вказаних Правил. Пунктом 12.5 Правил користування електричною енергією визначено, що у разі виходу із складу населеного пункту або прийняття відповідного рішення органом управління населеного пункту споживач населеного пункту має право укласти тристоронній договір про користування електричною енергією на території населеного пункту з постачальником електричної енергії та населеним пунктом, після чого набуває статусу споживача на території населеного пункту.

Листом НКРЕ України від 20 грудня 2010 року N 8127/11/17-10 зазначено, що відповідно до положень пункту 12.5 Правил користування електричною енергією фізична особа для користування електричною енергією має право укласти тристоронній договір про користування електричною енергією на території населеного пункту.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України "Про електроенергетику" Правила користування електричною енергією для населення затверджуються КМ України, а згідно із статтею 12 цього ж Закону основними завданнями НКРЕ України є розроблення та затвердження правил користування електричною енергією.

Правила користування електричною енергією затверджені постановою НКРЕ України 31 липня 1996 року N 28, з доповненнями та змінами, внесеними постановою відповідача від 17 жовтня 2005 року N 910. Згідно пункту 1.1 Правил користування електричною енергією дія цих правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Норми розділів "Загальні положення", "Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Особливості постачання електричної енергії населених пунктів" поширюються на всіх споживачів без винятку.

Таким чином, посилаючись на те, що відповідно до статті 16 Закону України "Про електроенергетику" відповідач не має повноважень затверджувати Правила користування електричною енергією для населення, оскільки згідно статті 26 цього ж Закону такими повноваженнями наділений КМ України, позивачі просили оскаржувані пункти визнати незаконними та скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 29 березня 2012 року залучено до участі у справі ПАТ "Київенерго" в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

При цьому судом встановлено, що на виконання частин третьої, п'ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року N 2747-IV (КАС України), згідно яких у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати не пізніш як за сім днів до судового розгляду оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, НКРЕ України надано докази публікації в Офіційному віснику України від 26 березня 2012 року N 21 інформації про відкриття провадження у даній справі.

Тобто судом враховано, що відповідно до частини шостої розглядуваної статті 171 КАС України всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

Відтак в судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представник ОСОБА_6 ОСОБА_3 (довіреність від 26.06.2009) заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та надані у справі докази. Додатково надали письмові пояснення щодо укладення договору та відключення електропостачання.

В межах цих пояснень усно зазначили, що, по-перше, передбачений Законом України "Про електроенергетику" обов'язок споживача укласти окремий договір щодо кожного об'єкта замінений відповідачем у спірній частині Правил користування електричною енергією на право споживача укласти договір. Тобто пункт 12.5 вказаних Правил не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

По-друге, відповідно до частини другої статті 314 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (ЦК України) належність чи неналежність фізичної особи до громадської організації не є підставою для обмеження її прав, надання їй пільг чи переваг. Право громадянина-споживача укласти окремий договір з енергопостачальником в пункті 12.5 спірної частини Правил користування електричною енергією може бути реалізовано: 1) тільки у разі виходу із складу населеного пункту (з садівницького товариства, ОСББ, ЖБК, гаражного кооперативу) або прийняття відповідного рішення; 2) тільки у разі укладення трьохстороннього договору.

При цьому для власника квартири, що мешкає в багатоквартирному домі комунальної власності, таких обмежень згідно Правил користування електричною енергією для населення не встановлено. В той же час відповідно до статті 24 Конституції України від 26 червня 1996 року N 254к/96-ВР громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця проживання або іншими ознаками. Тобто пункт 12.5 Правил користування електричною енергією не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та Конституції України.

По-третє, пунктом 12.6 Правил користування електричною енергією значно обмежені права та законні інтереси фізичних осіб - власників квартир ОСББ, ЖБК чи садових будинків, які мають намір укласти з енергопостачальником окремий договір, в порівнянні з власниками квартир багатоповерхового будинку, що знаходиться у комунальній власності.

По-четверте, затвердивши пункт 12.17 розглядуваних Правил, відповідач вийшов за межі визначених статтею 12 Закону України "Про електроенергетику" повноважень, самостійно втрутившись згідно частини сьомої статті 319 ЦК України у здійснення власником права власності, і обмежив право власності населеного пункту.

По-п'яте, згідно пункту 12.3 Правил користування електричною енергією відповідач відступає від вимог закону і дозволяє споживати енергію громадянину без договору з енергопостачальником. НКРЕ України дозволяє без ліцензії населеному пункту купувати у енергопостачальника енергію, а потім продавати її громадянам. Зазвичай продаж здійснюється за завищеними тарифами, про що свідчать долучені до позовної заяви докази про завищення тарифів у 2,5 та 5 разів.

По-шосте, в спірному Типовому договорі про користування електричною енергією на території населеного пункту відповідач відступив від положень Закону України "Про електроенергетику" та постанови КМ України "Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення" від 26 липня 1999 року N 1357, надавши право населеному пункту на відключення споживача та додавши до законних умов відключення відключення споживача за несплату населеному пункту вартості послуг з обслуговування та утримання технологічних електричних мереж населеного пункту. В той же час, згідно другого речення частини третьої статті 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Надання керівнику населеного пункту (власнику мереж) права відключати споживача у разі несплати споживачем вартості послуг з обслуговування та утримання електромереж власником не відповідає і загальним засадам стягнення боргів згідно частини першої статті 16 ЦК України.

По-сьоме, пунктом 12.10 Правил користування електричною енергією встановлено відповідальність споживача у вигляді відключення споживача. Згідно пункту 3.3 спірного Типового договору про користування електричною енергією на території населеного пункту не допустив споживач власника мереж та постачальника до свого лічильника - значить підлягає відключенню споживач. За звичай складається фальшивий акт про недопущення і споживач відключається. Цивільним законодавством України прямо вказано хто наділений правом відключати споживача та на яких підставах.

По-восьме, пункт 12.11 Правил користування електричною енергією прийнятий без урахування принципу рівності перед законом і є фактом несправедливої дискримінації споживача в порівнянні з Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими КМ України. В матеріалах справи є докази, як керівник населеного пункту штучно створював борги перед енергопостачальником та як він загрожував енергопостачальнику судом, якщо енергопостачальник буде приймати грошові кошти від фізичних осіб в рахунок погашення боргу.

Чи є сенс споживачу в укладанні таких договорів, які в своїй совокупності не гарантують споживачу, що він не буде відключений за борги третьої особи? Чи розсудливо затверджені такі положення Правил користування електричною енергією? Таким чином, відповідач, затверджуючи спірні частини Правил, діяв всупереч принципу рівності перед законом, всупереч засадам цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності. Затверджені спірні частини Правил прийняті: необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; недобросовісно; нерозсудливо.

Представник відповідача - головний спеціаліст відділу адаптації законодавства України до законодавства ЄС та взаємодії з Верховною Радою України юридичного управління НКРЕ України - ОСОБА_4 (довіреність від 29.12.2011 N 4) та представник третьої особи - провідний юрисконсульт групи правового забезпечення роботи Апарату управління загальноправового відділу юридичного департаменту ПАТ "Київенерго" - ОСОБА_5 (довіреність від 16.02.2012 N 93/2012/02/16-12) про задоволення позову категорично заперечили, надавши письмові пояснення.

Усно зазначили, що у позовній заяві ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 посилаються на право отримувати електричну енергію безпосередньо від енергопостачальника без участі садового товариства. При цьому положення законодавства та правил, що наводяться в позові, вирвані з контексту, а тому позивачі зазначають норми, які свідчать на їх користь, не звертаючи увагу на необхідність системного підходу з урахуванням усіх норм законодавства.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електроенергетику" основними завданнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, є розроблення та затвердження правил користування електричною енергією.

Вищезазначене завдання комісії відображене і в Положенні про Національну комісію з питань регулювання електроенергетики України, затвердженому Указом Президента України від 14 березня 1995 року N 213/95, відповідно до пункту 3 якого одним із завдань Комісії є розроблення і затвердження правил користування електричною енергією та газом.

Саме в межах наданих НКРЕ України повноважень затверджено Правила користування електричною енергією постановою від 31 липня 1996 року N 28 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за N 417/1442.

Згідно з пунктом 1.1 ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Норми розділів "Загальні положення", "Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" поширюються на всіх споживачів без винятку.

У позовній заяві позивачі вказують, що пункт 1.1 Правил користування електричною енергією суперечить Правилам користування електричною енергією для населення, затвердженим постановою КМ України від 26 липня 1999 року N 1357, оскільки прийнятий НКРЕ України з перевищенням наданих повноважень. Однак вказане твердження спростовується пунктом 41 Правил користування електричною енергією для населення, яким визначено, що споживач електричної енергії має право на: вибір постачальника електричної енергії; вибір тарифу; підключення до електричної мережі у разі виконання правил користування електричною енергію; та інше.

Повноваження щодо затвердження останніх надані НКРЕ України, а тому їх прийняття не порушує права споживачів (населення), не суперечить статті 26 Закону України "Про електроенергетику" та положенням самих Правил користування електричною енергією для населення, затверджених КМ України.

Крім того, відповідно до статті 24 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на такій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії, крім випадків, якщо відсутня технічна можливість.

Слід звернути увагу, що на сьогодні позивачі не приєднані до мереж енергопостачальника, а приєднані до електричних мереж СТ "Лісова Поляна", через які отримували електричну енергію, а тому технічної можливості для безпосереднього постачання електричної енергії та укладення договору користування електричною енергією позивачами не створено.

Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМ України, визначено процедуру укладення договору про користування електричною енергією. У вказаних Правилах наведено визначення термінів, а саме:

електромережа - підстанції, розподільні установки та електричні лінії, призначені для передачі та розподілу енергії, до яких безпосередньо приєднана електроустановка або електропроводка споживача;

технічні умови - документ, що видається споживачу енергопостачальником і містить перелік технічних вимог, які необхідно виконати для приєднання електроустановок нового споживача до електромережі, реконструкції діючих електроустановок споживача або зміни категорії надійності електропостачання споживача.

Таким чином, постачанню електричної енергії споживачу та укладенню договору на користування електричної енергії передує виконання технічних умов для приєднання електроустановки (електропроводки) споживача до електричних мереж енергопостачальника. Водночас відповідно до пункту 41 Правил користування електричною енергією для населення споживач електричної енергії має право на: вибір постачальника електричної енергії; вибір тарифу; підключення до електричної мережі у разі виконання правил користування електричною енергією.

Отже, Правила користування електричною енергією для населення передбачають, що укладенню договору про користування електричною енергією передує підключення споживача до електричних мереж енергопостачальника та виконання Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31 липня 1996 року N 28.

Застосування положень Правил користування електричною енергією до правовідносин з позивачами є обґрунтованим та законними вимогами ПАТ "Київенерго". При цьому представники відповідача та третьої особи звернули увагу, що Правила користування електричною енергією, положення яких оскаржують позивачі, не встановлюють порядок користування електричною енергією населенням, а лише передбачають процедуру підключення (приєднання) споживача до мереж ПАТ "Київенерго".

Пункт 12.5 вказаних Правил визначає порядок виходу споживача зі складу населеного пункту, врегульовуючи процедури переходу споживача на прямі відносини з енергопостачальником. Тобто твердження позивачів, що розділ 12 Правил встановлює новий порядок користування електричною для населення, не відповідає дійсності.

Суд заслухав пояснення позивачів та представника позивача, заперечення представників відповідача та третьої особи, розглянув та дослідив матеріали справи, надані докази на підтвердження й спростування позовних вимог в цілому, надав їх юридичну оцінку та встановив наступне.

ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 є власникам земельних ділянок, що розміщені на території населеного пункту СТ "Лісова поляна" міста Вишгород відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю від 23 вересня 1998 року та договорів купівлі-продажу земельних ділянок N 44, N 106 від 2 квітня 2003 року й 20 грудня 2000 року.

6 листопада 2003 року АК "Київенерго", що діє за умовами та правилами ліцензії на постачання електричної енергії N ПС-0718 та постанови НКРЕ України від 28 липня 1999 року N 974, тобто електропостачальна організація, з одного боку, та СТ "Лісова поляна", тобто споживач, з іншого боку, уклали договір про постачання електричної енергії N 3415323.

7 лютого 2012 року позивачі звернулися до підрозділу ПАТ "Київенерго" із заявами про укладення договорів про користування електричною енергією, на що 1 березня 2012 року отримали відповіді з повідомленням про те, що договори укладаються із споживачами, електроустановки яких приєднані до електричної мережі у встановленому законом порядку. До заяви повинно бути додано ряд документів. Відтак згідно статті 26 Закону України "Про електроенергетику" та пункту 3 Правил користування електричною енергією для населення для укладення договорів необхідно звернутися до Району електрозбуту "Північний" або до сервісного центру по роботі зі споживачами.

Як вбачається із матеріалів справи та наведених обставин, Правила користування електричною енергією застосовані до позивачів, а відтак вони відповідно до частини другої статті 171 КАС України мають право їх оскаржити.

При цьому, визначаючись щодо строку звернення ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до суду, суд враховує надані представником відповідача в цій частині заперечення, зокрема, наступне. Як вбачається із матеріалів справи, позивачі звернулися до суду про скасування в частині Правил користування електричною енергію, затверджених постановою НКРЕ України від 31 липня 1996 року N 28 (в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 N 910) в лютому 2012 року.

Разом з тим Правила в редакції постанови НКРЕ України "Про затвердження змін до Правил користування електричною енергією" від 17 жовтня 2005 року N 910 зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2006 за N 1399/11679.

При цьому відповідно до пункту 1.3 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року N 34/5, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Крім того, Правила в редакції постанови НКРЕ України "Про затвердження змін до Правил користування електричною енергією" від 17 жовтня 2005 року N 910 після проходження процедури державної реєстрації опубліковані в Офіційному віснику України від 7 грудня 2005 року N 47, так як відповідно до положень частини першої статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищевикладене, пункти Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31 липня 1996 року N 28 (в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 N 910), які оскаржуються позивачами, пройшли державну реєстрацію та були в передбаченому законодавством порядку доведені до відома громадськості, у тому числі і до позивачів, ще в 2005 році.

Відповідно до частин першої, другої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивачі до 15 лютого 2012 року не вважали, що їх права чи інтереси порушуюся оскаржуваними пунктами постанови НКРЕ України від 31 липня 1996 року N 28, в редакції постанови НКРЕ України від 17 жовтня 2005 року N 910, яка набула чинності з 29 листопада 2005 року.

Таким чином, враховуючи те, що Правила, в редакції постанови НКРЕ України від 17 жовтня 2005 року N 910, пройшли державну реєстрацію та були належним чином доведені до відома позивачів в 2005 році, то адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Суд враховує і надані позивачами письмові заперечення на висловлену НКРЕ України позицію щодо строків звернення до суду, а саме те, що оскаржуваний пункт 12 Правил користування електричною енергією та додаток 5 до Правил Типовий договір порушують особисте немайнове право фізичної особи на свободу укладення договору, визначення умов договору.

Крім того, згідно пункту 2.2 Типового договору додатка 5 власник мереж (населений пункт) має право доступу до засобів обліку споживача для зняття показів засобів обліку та проведення технічної перевірки. Тобто, спірною частиною Правил користування електричною енергією власнику мереж (населеному пункту) надано право на проведення огляду. Позивачі таке положення оскаржують, тому що вважають, що порушено їх немайнове право.

Згідно пункту 12.5 вказаних Правил належність чи неналежність фізичної особи до громадської організації садівницького товариства впливає на обмеження її особистих немайнових прав. Позивачі звернулися до суду, бо вважають, що спірними частинами Правил порушуються їх конституційні та законні особисті немайнові права: право на рівноправність; право на свободу укладення договору; право на недоторканість житла; право бути приєднаним до електромережі; та інші.

Згідно статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушень особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

В свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити те, що дійсно частиною другою статті 99 КАС України передбачено шестимісячний строк звернення до суду, який обчислюється з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. При цьому обґрунтованим є посилання на офіційне опублікування нормативно-правового акта та доведення його, відповідно, до населення.

Разом з тим частиною другою статті 171 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 проживають на території населеного пункту СТ "Лісова поляна" міста Вишгород та згідно викладених ними обставин неодноразово ставали учасниками правовідносин щодо сплати за електроенергію, відключення останньої, складення технічних умов, проте саме із заявами на укладення договорів відповідно до Правил користування електричною енергією до структурного органу ПАТ "Київенерго" позивачі звернулися у лютому 2012 року, тим самим безпосередньо ставши учасниками врегульованих Правилами правовідносин. За таких обставин суд вважає, що вказані обставини є поважними та надають позивачам право звернутися до суду про оскарження нормативно-правового акта в частині.

Тому, визначаючись щодо суті заявлених вимог, суд виходить з того, що відповідно до абзаців першого та другого пункту 1.1 Правил вказані Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Норми розділів "Загальні положення", "Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" поширюються на всіх споживачів без винятку (абз. 3 п. 1.1 Правил). При цьому слід зазначити, що вказані розділи визначають загальні положення, які можуть бути застосовані при користуванні електричною енергією.

Зазначені розділи Правил не містять конкретних приписів для врегулювання відносин при користуванні електричною енергією для населення, оскільки на сьогодні Правила користування електричною енергією для населення затверджені постановою КМ України від 26 липня 1996 року N 1357. Так, пунктом 1.2 розділу "Загальні положення" постанови НКРЕ України від 31 липня 1996 року N 28 надається визначення загальних термінів, у тому числі і технічних, які застосовуються як при постачанні, так і користуванні електричною енергією, зокрема таких як "власник електричних мереж", "засоби обліку", "експертиза засобу обліку", "контрольний огляд засобу обліку", "населення", "населений пункт", "струмоприймач", "технічна перевірка", "точка підключення" і т. д.

Інші пункти вказаного розділу пов'язані із наданням загальної картини щодо системи договірних відносин, тобто договорів, які відповідно до вимог законодавства мають бути укладені з метою забезпечення електропостачання електроустановок споживачів - юридичних осіб (у т. ч. і населених пунктів) із зазначенням сторін та підстав укладення того чи іншого договору.

Таким чином, розділ "Загальні положення" Правил не порушує механізму врегулювання відносин між енергопостачальником та споживачами - фізичними особами (населенням), визначеного Правилами користування електричною енергією для населення на підставі укладених договорів про користування електричною енергією.

Враховуючи вищевикладене, твердження позивачів щодо порушення прав споживачів - фізичних осіб у зв'язку із поширенням на них дії розділу "Загальні положення" Правил, на думку суду, є безпідставним та необґрунтованим.

Наступне щодо посилань ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на те, що пункт 2.4 Правил суперечить вимогам законодавства, то суд враховує та виходить з того, що даним пунктом встановлюється межа експлуатаційної відповідальності між споживачем - фізичною особою та власником електричних мереж за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок.

У зв'язку з цим слід звернути увагу, що вказаний пункт стосується врегулювання відносин між споживачем (населенням) та власником електричних мереж, до яких безпосередньо приєднані електроустановки споживача. При цьому власником електричних мереж необов'язково буде енергопостачальник, оскільки електроустановки споживачів не завжди напряму приєднані до електричних мереж енергопостачальника, а можуть бути приєднані і до мереж інших власників (як у випадку із споживачами населеного пункту).

Відповідно до визначень, наведених у пункті 1.2 Правил, межа експлуатаційної відповідальності - це точка розділу електричної мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації тих чи інших її ділянок або елементів, встановлюється за згодою сторін. За відсутності такої згоди межа експлуатаційної відповідальності збігається з межею балансової належності, а межа балансової належності - це точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання.

З огляду на зазначене, межа експлуатаційної відповідальності є точкою переходу обов'язку щодо утримання власником своєї власності (своєї частини елементів електромережі) в належному стані з метою забезпечення надійного електропостачання своїх електроустановок, яка за загальним правилом збігається із точкою переходу права власності (користування) на елементи електромережі.

Тобто пунктом 2.4 Правил чітко визначається, яким чином має бути встановлена межа експлуатаційної належності, з урахуванням якої на власника елементів електромережі покладається обов'язок утримувати їх в належному стані.

При цьому обов'язок щодо утримання власником елементів електромережі відповідає положенням статті 319 ЦК України, відповідно до якої власник не тільки володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України), а також несе відповідальність за використання своєї власності, оскільки власність зобов'язує (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 11 Типового договору про користування електричною енергією, затвердженого постановою КМ України від 26 липня 1999 року N 1357, чітко визначено, що споживач електричної енергії зобов'язується, зокрема, забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок (комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу та споживання електричної енергії) та побутових електроприладів.

Таким чином, пункт 2.4 Правил не встановлює особливостей регулювання відносин між споживачем - фізичною особою та енергопостачальником, а визначає технічну специфіку забезпечення споживачами - фізичними особами (населенням) належного технічного стану елементів електромережі, які належать їм на правах власності, відштовхуючись від визначеної межі експлуатаційної відповідальності сторін, що є елементом обов'язку споживача відповідно до Правил користування електричною енергією для населення.

Враховуючи вищевикладене, твердження позивачів стосовно того, що пунктом 2.4 Правил регулюються відносини між енергопостачальником та споживачем - фізичною особою, а не між споживачем - фізичною особою та власником електричних мереж, є хибним та таким, що не відповідає змісту норми, закріпленої пунктом 2.4 Правил.

Далі щодо тверджень ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 стосовно того, що розділ 12 Правил суперечить вимогам законодавства, то суд виходить з того, що розділ 12 Правил розроблений з метою чіткого врегулювання відносин між енергопостачальником та балансоутримувачем (власником/уповноваженою власником експлуатаційною організацією) електроустановок населеного пункту як із споживачем електричної енергії, а також з метою надання споживачу населеного пункту права споживати електричну енергію на підставі договору про користування електричною енергією, укладеного відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, оскільки до введення цього розділу споживачі населеного пункту споживали електричну енергію виключно на підставі договору про постачання електричної енергії, укладеному між енергопостачальником та юридичною особою (населеним пунктом).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що розділ 12 Правил регулює відносини між населеним пунктом як споживачем та енергопостачальником з приводу постачання електричної енергії, а також вказує на можливі варіанти врегулювання відносин споживача на території населеного пункту із населеним пунктом у разі укладення споживачем договору про користування електричною енергією із енергопостачальником.

Разом з тим, як зазначалося вище, укладення договору про користування електричною енергією між споживачем на території населеного пункту і енергопостачальником та відповідно визначення обсягу прав та взаємних обов'язків буде здійснюватися відповідно до Правил користування електричною енергією для населення.

Таким чином, розділ 12 "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" Правил, у тому числі пункти 12.5, 12.6, 12.17 Правил, не регулює відносини між енергопостачальником та споживачем категорії "населення", а тільки вказує на те, яким чином мають укладатися договори у разі прийняття фізичною особою - членом населеного пункту рішення щодо здійснення електропостачання до його об'єкта на підставі укладеного договору про користування електричною енергією із енергопостачальником, а не на підставі договору про постачання електричної енергії, укладеного між населеним пунктом як споживачем та енергопостачальником.

Наступне стосовно оскаржуваного ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 пункту 12.5 Правил та додатка 5 до Правил, то суд виходить з того, що, як вже зазначалося вище, передача електричної енергії з мережі енергопостачальника до електроустановок споживача на території населеного пункту може відбуватися двома способами:

- або безпосередньо в мережу споживача (за умови приєднання електроустановок споживача напряму до мережі енергопостачальника);

- або опосередковано, тобто через мережу іншого власника (в даному випадку через електромережі садового товариства).

Так, за умови безпосереднього приєднання електроустановок споживача до мереж енергопостачальника між споживачем категорії "населення" та постачальником електричної енергії укладається лише договір про користування електричною енергією, зміст якого визначається на підставі Типового договору про користування електричною енергією, затвердженого постановою КМ України від 26 липня 1996 року N 1357.

Разом з тим у разі якщо електроустановки споживача на території населеного пункту приєднані не до мережі енергопостачальника, а до мережі населеного пункту, то в споживача на території населеного пункту виникають зобов'язання перед населеним пунктом, оскільки в цьому випадку надійне електропостачання споживача на території населеного пункту напряму залежить від технічного стану електричних мереж населеного пункту, якими електрична енергія від енергопостачальника передається до електроустановок споживача. Крім того, здійснення передачі електричної енергії від межі балансової належності між населеним пунктом та енергопостачальником до електроустановок споживача на території населеного пункту також пов'язане із тим, що населений пункт несе технологічні втрати електроенергії, пов'язані із передачею електроенергії своїми електромережами до електроустановок споживача на території населеного пункту.

За таких умов споживач на території населеного пункту, окрім договору про користування електричною енергією, який укладається між ним та енергопостачальником, зобов'язаний також врегулювати свої відносини із населеним пунктом як із власником електричних мереж, до яких приєднані електроустановки споживача на території населеного пункту.

Таким чином, пункт 12.5 Правил встановлює обов'язок врегулювання своїх договірних відносин між споживачем на території населеного пункту (за умови, що його електроустановки приєднані до мереж населеного пункту, а не енергопостачальника) та населеним пунктом як власником мереж, якими буде передаватися електрична енергія на підставі договору про користування електричною енергією, укладеним між енергопостачальником та споживачем з урахуванням прав та обов'язків енергопостачальника по відношенню до споживача на території населеного пункту.

З метою врахування інтересів усіх сторін стосовно забезпечення електропостачання споживача на території населеного пункту, електроустановки якого приєднані до електричної мережі населеного пункту, НКРЕ України розроблений Типовий договір про користування електричною енергією на території населеного пункту, предметом якого є постачання електричної енергії постачальником, використання електричної енергії споживачем для потреб електроустановки, яка встановлена на об'єкті споживача, та обслуговування і утримання власником мереж технологічних електричних мереж населеного пункту, до яких приєднана встановлена на об'єкті споживача електроустановка (п. 1.1 Типового договору про користування електричною енергією на території населеного пункту, що є додатком 5 до постанови НКРЕ України від 31.07.96 N 28).

Отже, пункт 12.5 Правил та додаток 5 до Правил направлені виключно на врегулювання тристоронніх відносин між споживачем на території населеного пункту, населеним пунктом (як власником мереж) та енергопостачальником. Проте ні пункт 12.5 Правил, ні додаток 5 до Правил не направлені виключно на врегулювання відносин між енергопостачальником та споживачем - фізичною особою (населенням), а тому не суперечать вимогам Правил користування електричною енергією для населення.

Щодо стосується змісту пункту 12.6 Правил, то ним встановлено, що договір про користування електричною енергією на території населеного пункту може бути укладений у разі виконання таких умов:

1) особа, яка має намір набути статус споживача на території населеного пункту, та населений пункт не мають боргів за електричну енергію перед населеним пунктом та постачальником електричної енергії відповідно;

2) технічний стан розрахункового засобу обліку, яким обладнана електроустановка особи, яка має намір набути статусу споживача на території населеного пункту, відповідає вимогам нормативно-технічних документів;

3) особою, яка має намір набути статус споживача на території населеного пункту, створені технічні можливості щодо забезпечення безперешкодного доступу представників постачальника електричної енергії, підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку.

Тобто пунктом 12.6 Правил висуваються вимоги до споживача - фізичної особи, яка має намір споживати електричну енергію на підставі прямого договору із енергопостачальником.

При цьому вказані вимоги є обґрунтованими, що підтверджується наступним.

Так, по-перше, вимога щодо відсутності наявної заборгованості пов'язана із тим, що у разі, якщо заборгованість за спожиту електричну енергію наявна в члена населеного пункту, то відповідно до вимог законодавства населений пункт має право відключити електроустановки такого споживача від своїх мереж, а відтак енергопостачальник не має можливості гарантувати надійну передачу електричної енергії споживачу на території населеного пункту згідно з договором про користування електричною енергією за умови наявності спірних питань між населеним пунктом та споживачем на території населеного пункту.

З іншого боку, у разі наявності заборгованості населеного пункту перед енергопостачальником енергопостачальник зі свого боку має право припинити електропостачання населеному пункту як споживачу відповідно до умов укладеного договору про постачання електричної енергії, а відтак технологічні мережі населеного пункту, якими буде передаватися електрична енергія і до споживача на території населеного пункту, будуть знеструмлені.

Враховуючи вищевикладене, вказана вимога направлена на виконання енергопостачальником свого обов'язку перед споживачем щодо забезпечення постачання електроенергії з мереж енергопостачальника до електроустановок споживача на території населеного пункту електромережами населеного пункту.

По-друге, щодо вимоги до технічного стану розрахункового засобу обліку споживача, то відповідно до вимог законодавства загальний обсяг спожитої населеним пунктом електричної енергії визначається згідно з показами приладу обліку, встановленого на межі балансової належності електроустановок населеного пункту та енергопостачальника, зазначеної в договорі про постачання електричної енергії.

А отже, енергопостачальник не володіє інформацією щодо приладів обліку, встановлених в кожного конкретного споживача електроенергії населеного пункту, а також інформацією щодо їх технічного стану.

Разом з тим з урахуванням положень статті 27 Закону України "Про електроенергетику" споживання електричної енергії без приладу обліку є правопорушенням в сфері електроенергетики, що повністю відповідає пункту 9 Правил користування електричною енергією для населення, згідно з яким споживання електричної енергії без приладів обліку не допускається.

При цьому згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11 лютого 1998 року N 113/98-ВР засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, у тому числі і лічильники електроенергії, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Таким чином, вимога щодо надання споживачем електричної енергії інформації щодо наявності приладу обліку та його технічного стану обумовлена, зокрема, вимогами Закону України "Про електроенергетику" та Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

По-третє, щодо вимоги створення технічної можливості забезпечення безперешкодного доступу представників постачальника електричної енергії, то відповідно до пункту 21 Правил користування електричною енергією для населення знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем.

При цьому споживач електроенергії відповідно до пункту 42 Правил користування електричною енергією для населення зобов'язаний забезпечувати доступ представникам енергопостачальника після пред'явлення ними службових посвідчень до квартири або іншого об'єкта для обстеження приладу обліку, електроустановок та електропроводки.

У зв'язку з цим слід зазначити, що, як вказувала в судовому засіданні представник відповідача, споживачі електроенергії населеного пункту, як правило, не проживають постійно на своїх об'єктах, розташованих в межах населеного пункту (в даному випадку в межах садового товариства). Враховуючи такі обставини, саме з метою уникнення непорозумінь щодо неможливості зняття показів приладу обліку та забезпечення права енергопостачальника контролювати правильність знімання показань приладу обліку на споживача електроенергії на території населеного пункту покладається обов'язок щодо створення технічної можливості забезпечення безперешкодного доступу представників енергопостачальника до електроустановок споживача.

Таким чином, пункт 12.6 Правил направлений не на звуження прав споживачів - фізичних осіб на території населеного пункту, а на приведення приладів обліку споживачів у відповідність до вимог законодавства за умови укладення прямих договорів із енергопостачальниками, а також на забезпечення здійснення енергопостачальником надійного постачання електроенергії до електроустановок споживача на території населеного пункту (вимога щодо відсутності заборгованості).

Наступне щодо змісту пункту 12.17 Правил, то ним встановлено, що електроустановки (технологічні електричні мережі) населеного пункту, технічний стан яких відповідає вимогам нормативно-технічних документів, можуть бути у встановленому законодавством України порядку передані в господарське відання іншому суб'єкту господарювання, у тому числі електропередавальній організації. При цьому слід звернути увагу на те, що власником технологічних електричних мереж населеного пункту є населений пункт, який в особі уповноважених осіб з урахуванням статті 319 ЦК України має право володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі передати власні електроустановки на баланс іншому суб'єкту господарювання.

Механізм прийняття рішення населеним пунктом щодо реалізації положення пункту 12.17 Правил здійснюється з урахуванням установчих документів населеного пункту та не належить до компетенції НКРЕ України як розробника Правил.

Окремо враховуючи надані позивачами пояснення у судовому засіданні, суд вважає за необхідне зазначити і щодо відключення електроустановок споживачів - фізичних осіб (населення), приєднаних до мереж населеного пункту.

Так, відповідно до положень пункту 7.7 Правил відключення електроустановок споживача здійснюється персоналом власника електричних мереж, до яких приєднані ці електроустановки. Таким чином, за умови, що електроустановки споживача на території населеного пункту приєднані безпосередньо до мереж населеного пункту, відключення електроустановок споживача у будь-якому разі буде здійснюватися уповноваженими особами населеного пункту як власника (балансоутримувача) вказаних електричних мереж.

А посилання позивачів на те, що пунктом 3.3.2 Типового договору про користування електричною енергією на території населеного пункту, затвердженого додатком 5 до постанови НКРЕ України від 31 липня 1996 року N 28, передбачено обов'язок споживача забезпечити доступ представників власника мереж та постачальника до засобів обліку споживача для зняття показів засобу обліку, проведення технічної перевірки, повністю кореспондується із вимогою пункту 42 Правил користування електричною енергією для населення, відповідно до якого споживач зобов'язаний забезпечувати доступ представникам енергопостачальника після пред'явлення ними службових посвідчень до квартири або іншого об'єкта для обстеження приладу обліку, електроустановок та електропроводки.

Беручи до уваги, що електричні мережі, до яких приєднані електроустановки споживачів на території населеного пункту, належать населеному пункту, то власник електричних мереж також має право контролювати обсяг спожитої споживачем електроенергії на підставі показів приладу обліку.

Таким чином, аргумент щодо неможливості власника електричних мереж відключати електроустановки споживача на території населеного пункту, які власне приєднані до мереж населеного пункту, за умови неоплати населеному пункту вартості послуг з технічного обслуговування електричних мереж, якими здійснюється передача електричної енергії від енергопостачальника до електроустановок споживача на території населеного пункту або у разі незабезпечення доступу з метою перевірки схеми підключення електроустановок споживача на території населеного пункту до мережі населеного пункту, є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, твердження позивачів про те, що розділ 12 "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" постанови НКРЕ України від 31 липня 1996 року N 28, у тому числі пункти 12.5, 12.6, 12.17 Правил, звужує їх права у відносинах із енергопостачальником, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки фактичне врегулювання відносин щодо користування електричною енергією між енергопостачальником та споживачем - фізичною особою (населенням) здійснюється відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою КМ України від 26 липня 1996 року N 1357.

Окремо слід зазначити та акцентувати увагу на тому, що НКРЕ України неодноразово розглядалися звернення позивачів - членів СТ "Лісова поляна" з приводу, на їх думку, неправомірних дій енергопостачальника.

Разом з тим, як вбачається з аналізу звернень позивачів, що надходили до НКРЕ України, основна проблема полягає у врегулюванні відносин між правлінням СТ "Лісова поляна" та членами цього садового товариства, що були предметом розгляду прокуратури та органів внутрішніх справ.

В межах своєї компетенції НКРЕ України надавала роз'яснення, що електропостачання населеного пункту (юридична особа в розумінні Правил) здійснюються на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між енергопостачальником та населеним пунктом як споживачем відповідно до тарифу групи "населений пункт" згідно з показаннями приладу обліку, встановленого на межі балансової належності елементів електромережі між енергопостачальником та населеним пунктом.

Разом з тим інші питання, пов'язані із прийняттям рішень населеним пунктом, у тому числі щодо оплати членами садового товариства електричної енергії, мають здійснюватися з урахуванням їх установчих документів.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Узагальнюючи вищевикладене, суд вважає, що представником відповідача надано абсолютно обґрунтовані заперечення на позов та на підтвердження - письмові докази, в той час як позивачами та представником позивача не доведено порушення відповідачем вимог чинного законодавства та незаконність оскаржуваного правового акта в частині.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 71, 79, 86, 94, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд постановив:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Національної комісії регулювання електроенергетики України, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Публічне акціонерне товариство "Київенерго", про визнання нормативно-правового акта незаконним в окремій його частині відмовити повністю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

 

Головуючий, суддя

О. М. Чудак

Судді:

Н. Є. Блажівська

 

Л. О. Маруліна





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали