ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13.12.2016 р.

Справа N 917/416/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючий, суддя - Алєєва І. В. (доповідач), судді: Дроботова Т. Б., Рогач Л. І., за участю представників: від позивача - не з'явився; від відповідача - не з'явився; від ОСОБА_4; ОСОБА_5, дов. [...]; від прокуратури: Т. М. О., посв. [...], розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р. у справі N 917/416/16 господарського суду Полтавської області за позовом Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки: ОСОБА_4, за участю Прокурора Полтавської області, про визнання поновленим договору оренди землі від 27.03.2014 р., укладений між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", на земельну ділянку площею 7,6004 га з кадастровим номером НОМЕР_1 до 31.12.2025 р. на умовах додаткової угоди до даного договору (в редакції заяви про зміну предмету позову N 239 від 24.05.2016 р.), встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 р. у справі N 917/416/16 задоволено позовні вимоги. Визнано поновленим договір оренди землі від 27.03.2014 р., укладений між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Гадяцького районного управління юстиції 17.04.2014 р. за N 5394742, на земельну ділянку площею 7,6004 га з кадастровим номером НОМЕР_1 до 31.12.2025 р. на умовах додаткової угоди до даного договору, надісланої на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області листом N 212 від 29.04.2015 р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р. у справі N 917/416/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Нива", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2016 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 29.11.2016 р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 13.12.2016 р. прокурор та представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення касаційної скарги. Позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.03.2014 р. між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області (орендодавець) та Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива" (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 7,6004 га (кадастровий номер - НОМЕР_1) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області терміном до 31.12.2015 р. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Гадяцького районного управління юстиції 17.04.2014 р. за N 5394742.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами відбувалось листування щодо врегулювання питання щодо істотних умов договору оренди землі в частині строку дії договору оренди та розміру орендної плати, проте сторони не дійшли згоди за цими умовами договору, та листом від 05.01.2016 р. N 28-16-7777.3-11/-16 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для продовження орендних правовідносин.

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частинах 1 - 5 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Приписи статей 319, 626 ЦК України свідчать про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Незважаючи на формальне визначення договору, який орендар має укласти на новий строк, як додаткової угоди до договору, строк якого закінчився, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво), розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.

Поновлення договору оренди земельної ділянки у такий спосіб можливе виключно за інших рівних умов з іншими особами-претендентами на право оренди цієї земельної ділянки.

Другою правовою конструкцією є пролонгація договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У цьому випадку також передбачено укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яке здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

При цьому, в силу приписів ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Оскільки позивач не звертався з вимогою продовжити договір на той самий строк і на тих самих умовах, і така додаткова угода не була укладена (відсутнє підтвердження юридичного факту поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах), апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку, що право позивача на укладення додаткової угоди про пролонгацію договору не є порушеним, оскільки з такою пропозицією останній не звертався, а навпаки просив змінити таку істотну умову договору як строк його дії (з 1 року та 9 місяців до 10 років).

Беручи до уваги вищевикладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання заявника касаційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 р. у справі N 917/401/16, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, не може бути підставою для такого скасування, оскільки зводяться до недоведеності обставин справи, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 111 ГПК України, не допускаються у касаційній скарзі.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р. у справі N 917/416/16 відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р. у справі N 917/416/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива" - без задоволення.

 

Головуючий, суддя (доповідач)

І. В. Алєєва

Суддя

Т. Б. Дроботова

Суддя

Л. І. Рогач




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали