ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26.04.2011 р.

N К-58383/09

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого - судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів - Веденяпіна О. А., Зайця В. С., Кочана В. М., Цвіркуна Ю. І., секретаря судового засідання - Парадюка А. І. (за участю: представника позивача - Жувала О. В., представника відповідача - Троцької В. М., представника третьої особи - Андреєвої О. Г.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2009 року у справі за позовом Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання порядку таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, визнання акта нечинним в частині, встановив:

Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" звернулося з позовом до Міністерства освіти і науки України про визнання пункту 10 Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України N 309 від 21 травня 2003 року, таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, та визнати цей пункт нечинним.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В запереченнях відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Предметом оскарження у справі є пункт 10 Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України N 309 від 21 травня 2003 року.

Відповідно до цього пункту за порушення вимог законодавства України у сфері охорони авторського права і (або) суміжних прав і цього Порядку рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України уповноважену організацію може бути виключено з реєстру уповноважених організацій.

Також уповноважену організацію може бути виключено з реєстру уповноважених організацій в разі: а) припинення її діяльності; б) зняття з обліку організацій колективного управління; в) відповідного рішення суду.

Уповноважена організація, виключена з реєстру, позбавляється права здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм.

Рішення про виключення організації колективного управління з реєстру уповноважених організацій може бути оскаржено в судовому порядку відповідно до законодавства.

Не погодившись з цим пунктом Порядку, позивач зазначив, що він протирічить частині 2 статті 8 Закону України "Про об'єднання громадян", за змістом якої втручання державних органів та службових осіб у діяльність об'єднань громадян не допускається, крім випадків, передбачених законом. Статтями 27, 28 Закону України "Про об'єднання громадян" встановлені види стягнень, які можуть застосовуватись до громадських організацій. Статті 29 - 32 Закону України "Про об'єднання громадян" визначають, що санкції до громадських організацій, крім попередження, можуть застосовуватися лише в судовому порядку. Крім того, Законом України "Про авторське право і суміжні права", а також постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 71 відповідачу надане право визначати уповноважені організації колективного управління (пункт 2 статті 43), проте, не надавалося право позбавляти такого статусу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо його необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними установою (відповідно до Указу Президента України від 7 червня 2000 року N 773/2000, таким органом є Міністерство освіти і науки України) уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків.

Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 45 цього Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Відповідно до частини 1, 2, 3, 4 статті 47 Закону суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

Допускається утворення окремих організацій, які управляють певними категоріями майнових прав певних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, або організацій, які управляють різними майновими правами в інтересах різних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Діяльність організації колективного управління визначає стаття 48 Закону, відповідно до частини 1 якої організація колективного управління після її державної реєстрації зобов'язана протягом 30 днів стати на облік в Установі. Про облік організацій колективного управління Установа здійснює публікацію у своєму офіційному бюлетені.

Пунктом 2 Розділу VI "Прикінцевих положень" Закону визначено Кабінету Міністрів України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом подати до Верховної Ради України свої пропозиції щодо внесення змін до законів України у зв'язку з прийняттям цього Закону, а також прийняти необхідні нормативно-правові акти і привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

На виконання вимог Закону 18 січня 2003 року Кабінетом Міністрів України видано постанову N 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань",пунктом 2 якої постановлено Міністерству освіти і науки розробити у місячний термін із залученням організацій колективного управління майновими правами суб'єктів суміжних прав та затвердити порядок визначення уповноважених організацій, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, та визначити у місячний термін після затвердження зазначеного порядку такі уповноважені організації.

На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 71 "Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати" та доручення Кабінету Міністрів України від 8 травня 2003 року N 24973 відповідачем затверджено Порядок, пункт 10 якого є предметом цього позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що оскаржуваний пункт Порядку не суперечить Закону України "Про авторське право і суміжні права" та постанові Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 71, а навпаки, прийнятий на виконання вимог цих актів.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача відносно того, що оскаржуваний пункт Порядку протирічить Закону України "Про об'єднання громадян".

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 цього Закону об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.

Згідно із статтею 2 цього Закону громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Відповідно до довідки про включення до ЄДРПОУ N 10751/02 позивач є громадською організацією.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про об'єднання громадян" визначено, що втручання державних органів та службових осіб у діяльність об'єднань громадян, так само як і втручання об'єднань громадян у діяльність державних органів, службових осіб та у діяльність інших об'єднань громадян, не допускається, крім випадків, передбачених Законом.

Згідно із статтею 27 цього Закону посадові особи легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни за порушення законодавства про об'єднання громадян несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Об'єднання громадян несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких об'єднань тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність.

Статтею 28 цього ж Закону встановлено, що за порушення законодавства до об'єднання громадян можуть бути застосовані такі стягнення: попередження; штраф; тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності; тимчасова заборона (зупинення) діяльності; примусовий розпуск (ліквідація).

За змістом статей 30, 31, 32 Закону України "Про об'єднання громадян" санкції, крім попередження, накладаються в судовому порядку.

Із системного аналізу вказаних статей колегія суддів приходить до висновку, що відносини, які регулюються цими нормами закону, відмінні від тих, які регулюються оскаржуваним пунктом акта.

Так, вказаним пунктом регулюється порядок виключення громадської організації з реєстру уповноважених організацій.

При цьому громадська організація продовжує діяльність як організація колективного управління.

Враховуючи викладене, колегією суддів не встановлено порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, а тому рішення, ухвалені у справі, підлягають залишенню без змін.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 КАС України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали