ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

15.05.2012 р.

N 2а-14737/11/2670


Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого, судді: Добрянської Я. І., суддів: Головань О. В., Вєкуа Н. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання постанови Кабінету Міністрів України N 745 від 06.07.2011 р. (Постанова N 745) протиправною в частині за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_3 (довіреність від 12.10.2009 р. N б/н), від відповідача - ОСОБА_4 (довіреність від 30.12.2011 р. N 9.1-22/1142), на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.05.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Кабінету Міністрів України про визнання постанови Кабінету Міністрів України N 745 від 06.07.2011 р. (Постанова N 745) протиправною в частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2011 р., суддею Добрянською Я. І. було відкрито провадження у справі N 2а-14737/11/2670 та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2011 р. було закінчено підготовче провадження у справі N 2а-14737/11/2670 та призначено справу до судового розгляду колегією суддів.

В судовому засіданні 15.05.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати постанову Кабінету Міністрів України за N 745 від 6 липня 2011 року "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету" (Постанова N 745) в частині 1, п. 2 (Постанова N 745) виплату особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 15 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, незаконною і такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

- визнати постанову Кабінету Міністрів України за N 745 від 6 липня 2011 року "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету" (Постанова N 745) в частині 6, що дітям війни підвищення пенсій проводиться в розмірі 49,8 гривні, незаконною і такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України не відповідає вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", чим порушує права позивача на соціальний захист.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.05.2012 р. та в письмових поясненнях проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх необґрунтованість.

Згідно зі статтею 171 КАС України, відповідачем було забезпечено опублікування оголошення про відкриття провадження у цій адміністративній справі, а тому вважається, що усі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 15 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

Кабінетом Міністрів України 6 липня 2011 року видано постанову N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (Постанова N 745).

Оскаржувана постанова видана Кабінетом Міністрів України з метою врегулювання питання щодо пенсійних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям війни та військовослужбовцям, на яких відповідно розповсюджуються положення законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про соціальний захист дітей війни", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В позовній заяві позивач стверджує, що постанова N 745 (Постанова N 745) в частині 1 пункту 2 (Постанова N 745) та в частині 6 (Постанова N 745) є незаконною, оскільки обмежує розмір додаткової пенсії, яка виплачується позивачу у відповідності до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржувана постанова суперечить положенням Конституції України та Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, від 13.01.2009 р. N 1-5/2009.

Оскаржуваними позивачем пунктами даної постанови N 745 (Постанова N 745) встановлюється щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та підвищення пенсій дітям війни.

Позивач, відповідно до наданого посвідчення Серії НОМЕР_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

За таких обставин, позивач є особою, яка відповідно до вимог частини 2 статті 171 КАС України наділена правом на оскарження вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України.

Проаналізувавши матеріали справи та дослідивши всі необхідні докази у справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

По-перше, суд зазначає про безпідставність доводів позивача щодо визнання постанови N 745 (Постанова N 745) такою, що винесена з грубим порушенням статей 22, 58, 92 Конституції України, оскільки вона звужує зміст та обсяг прав і свобод людини.

Положеннями статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, зокрема Кабінету Міністрів України.

Частиною першою статті 171 КАС України визначено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Кабінету Міністрів України.

Відтак, адміністративний суд перевіряє постанови Кабінету Міністрів України на предмет їх відповідності законам України.

До компетенції адміністративних судів не належить розгляд справ щодо конституційності нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах, зокрема, щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Згідно зі статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, зокрема, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо встановлення невідповідності оскаржуваної в частині постанови Кабінету Міністрів України N 745 від 06.07.2011 р. (Постанова N 745) правовому акту вищої юридичної сили - не відповідають вимогам наведеного вище законодавства, а відповідно задоволені бути не можуть.

Щодо посилання позивача на порушення Урядом України статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у зв'язку з винесенням оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем оскаржуються пункт 2 частини 1 (Постанова N 745) та пункт 6 постанови N 745 (Постанова N 745).

Пунктом 2 частини 1 зазначеної постанови (Постанова N 745) встановлено, що особам, зокрема, тим що відносяться до категорії II, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до пункту 6 оскаржуваної постанови N 745 (Постанова N 745), дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

На думку позивача, при нарахуванні та виплаті йому пенсії, повинні застосуватись положення статей 39 та 51 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI) та статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (також в редакції до внесення вищевказаних змін), оскільки згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 ці зміни визнано неконституційними.

Проте відповідно до частини 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI) в редакції від 14.06.2011 р. N 3491-VI, Розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнений пунктом 4 наступного змісту:

- "Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

Стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіших засад правової держави - принцип поділу влади, одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75 Конституції України).

До її найголовніших і, по суті, виключних повноважень належить прийняття законів (частина 1 статі 85 Конституції України). Крім того, стаття 92 Конституції України закріплює перелік найважливіших питань, які визначаються або встановлюються виключно законами, що, крім іншого, вказує на пріоритетність закону в системі нормативно-правових актів України.

У свою чергу, відповідно до статті 113 Конституції України та статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України - є вищим органом у системі органів виконавчої влади, у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України забезпечує, крім іншого, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; проведення фінансової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту; виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України (стаття 116 Конституції України та стаття 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Згідно з положеннями статті 117 Конституції України та статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

При цьому, відповідно до статті 19 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ("Загальні питання компетенції Кабінету Міністрів України"), діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища.

Статтею 20 вказаного Закону визначено основні повноваження Кабінету Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, до яких, зокрема, належить забезпечення проведення державної соціальної політики.

В даному випадку на законодавчому рівні, а саме частиною 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 р. N 3491-VI ( N 3491-VI), було встановлено особливості застосування та реалізації, зокрема, положень статей 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якими до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено встановлення розмірів виплат, які здійснюються, зокрема, категоріям громадян, до яких належить позивач.

Суд також звертає увагу на співвідношення положень частини 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI) з положеннями статей 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Так, у мотивувальній частині Рішення від 03.10.97 N 4-зп Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Відтак, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)).

Виходячи з наведеного, останнім за часом набуття чинності є Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI), положення якого встановлюють особливості регулювання спірних повноважень, відповідно до яких на Кабінет Міністрів України покладено виконання функцій щодо встановлення розмірів відповідних виплат.

Отже, відповідні положення статей 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у т. ч. статті 71 цього Закону та статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI).

Відтак, з наявних матеріалів справи вбачається, що Уряд України, при винесенні оскаржуваної постанови, діяв на виконання повноважень; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно та розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, що мають право на одержання додаткової пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, як підтверджуються наявними матеріалами справи, Міністерством юстиції України була проведена правова експертиза оскаржуваної постанови Уряду та відповідно до висновку від 07.07.2011 р. спірна постанова відповідає Конституції України та актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

Згідно з абзацом 10 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 (Рішення N 20-рп/2011) (на яке зокрема посилається позивач), Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача, що приймаючи постанову N 745 (Постанова N 745) Кабінет Міністрів України діяв на виконання вимог частини 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI), тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України "Про Кабінет Міністрів України" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", а відтак правові підстави вважати оскаржувану постанову незаконною відсутні.

Також суд зазначає, що позивачем в даній адміністративній справі одночасно оскаржуються підпункт 1 пункту 2 (Постанова N 745) та пункт 6 постанови N 745 (Постанова N 745), оскільки позивачка вважає, що має право отримувати пенсію, яка передбачена різним категоріям громадян.

Проте, положеннями частини 1 статті 10 та пункту 13 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

У разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, зокрема, відповідно до Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 2 Розділу IV Прикінцевих положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що твердження позивача про порушення Кабінетом Міністрів України його прав, а також Конституції України і законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про соціальний захист дітей війни" є необґрунтованими та спростовуються вище наведеними обставинами.

Також в якості обґрунтування позивачем заявлених позовних вимог щодо протиправності в частині постанови Кабінету Міністрів України N 745 від 06.07.2011 р. (Постанова N 745), суд не може взяти до уваги посилання позивача на невиконання Управлінням Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.07.2010 р. по справі N 2-9206/2010 року, яким зобов'язана Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсійного забезпечення ОСОБА_1 згідно вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, який встановлений, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність, діючим законодавством на відповідний період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року щомісячно з врахуванням нарахованих та виплачених сум.

З приводу зазначеного суд вважає за необхідне вказати, що невиконання (неналежне виконання) суб'єктом владних повноважень рішення суду, що набрало законної сили може бути оскаржене позивачем в судовому порядку, однак такі дії (чи бездіяльність) Управління Пенсійного фонду не можуть визначати повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку та розміру соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України, та передбачено пунктом 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

Враховуючи вищевикладене та керуючись нормами наведеного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог, що були спростовані відповідачем, зважаючи на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в адміністративному позові.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 158 - 163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва постановив:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 17.05.2012 р.

 

Головуючий, суддя

Я. І. Добрянська

Судді:

О. В. Головань

 

Н. Г. Вєкуа





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали