ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18.10.2011 р.

N К-42758/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Смоковича М. І., суддів - Весельської Т. Ф., Горбатюка С. А., Мироненка О. В., Чумаченко Т. А., розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області (за участю третьої особи - відкритого акціонерного товариства "Закордоненергокомплектбуд") про визнання постанови незаконною, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року (Постанова N 2а-4472/10/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року (Ухвала N 2а-4472/10/2670), установила:

В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області, за участю третьої особи - відкритого акціонерного товариства "Закордоненергокомплектбуд", про визнання постанови незаконною, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що проживає у АДРЕСА_1, який віднесено до зони посиленого радіологічного контролю. Відповідно до статей 37, 39 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII) має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та щомісячної доплати за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю. Однак їх виплата здійснюється не у розмірах, встановлених Законом N 796-XII, а виходячи з розмірів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова N 836).

Вважає, що його право на отримання встановлених Законом N 796-XII пільг порушено прийняттям вищевказаноїпостанови Кабінету Міністрів України N 836.

Просив визнати постанову Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року N 836 такою, що суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII і Рішенню Конституційного Суду України та скасувати її; визначити механізм компенсації та строки; зобов'язати відповідачів виконати вимоги Закону N 796-XII в частині компенсаційних виплат відповідно позовним вимогам; стягнути 67782 гривень матеріальної шкоди та 5 000 гривень моральної шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року (Постанова N 2а-4472/10/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року (Ухвала N 2а-4472/10/2670), в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропущенням строку для звернення до адміністративного суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення і ухвалити нове, відповідно до позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду і не надав доказів поважності причин пропуску такого строку, з чим обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи слідує, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прийнята 26 липня 1996 року, а позивач звернувся до суду 20 січня 2010 року, тобто майже через чотирнадцять років, не навівши при цьому поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

За таких обставин судами попередніх інстанцій прийнято правильне рішення про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що на цьому наполягала одна із сторін.

Доводи касаційної скарги позивача про те, що суди самовільно замінили первинного відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області, на співвідповідачів - Кабінет Міністрів України та Державне казначейство України, колегія суддів не приймає, оскільки з аналізу вимог позовної заяви вбачається, що формою захисту своїх порушених прав ОСОБА_1 обрав визнання протиправною Постанови N 836 та, як наслідок, стягнення зі всіх відповідачів в солідарному порядку заподіяних її протиправністю матеріальної і моральної шкоди. При цьому окремих вимог до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області про законність його дій щодо виплат сум щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства і щомісячної доплати за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю позивач не ставив.

В такому випадку колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з тим, що всі інші позовні вимоги ОСОБА_1 є похідними від вимоги щодо визнання постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року N 836 протиправною.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, суди попередніх інстанцій належним чином дослідили обставини справи, їм дана правильна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судових рішень та не спростовується доводами касаційної скарги.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 222 - 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року (Постанова N 2а-4472/10/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року (Ухвала N 2а-4472/10/2670) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

 

Суддя

М. І. Смокович

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали