ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Гуля В. С., суддів - Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., за участю представників: Міністерства юстиції України - Станецької О. В., Київської міської ради - Безносик А. О., Фонду державного майна України - Шевчук О. М., Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Нечипорчук Н. О., Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" - Чернишової О. В., Міністерства інфраструктури України - Чернишової О. В., розглянувши заяву Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21 березня 2011 року у справі N 11/191 (Постанова N 11/191) за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (треті особи - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", Фонд державного майна України, Київська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві) про визнання права власності, встановив:

Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління комунальної власності м. Києва) про визнання права державної власності на нерухоме майно, яке складається з дільниці водопостачання, кладової водопостачання, майстерні водопостачання, що знаходяться по вул. Либідській, 6, у м. Києві і перебувають в господарському віданні ДТГО "Південно-Західна залізниця", яке входить до сфери управління позивача.

Позов заявлено у зв'язку з відмовою відповідача видати ДТГО "Південно-Західна залізниця" свідоцтво про право державної власності на вказане нерухоме майно, що, на думку позивача, є фактичним невизнанням (оспорюванням) відповідачем цього права.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20 вересня 2010 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 21 березня 2011 року (Постанова N 11/191), у позові відмовлено.

В основу постанови касаційного суду покладено висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не оспорює та не заперечує право державної власності на об'єкти нерухомого майна, а відмовляє у видачі свідоцтва про право державної власності з тих підстав, що ДТГО "Південно-Західна залізниця" не надано необхідних документів для оформлення свідоцтва.

У заяві ДТГО "Південно-Західна залізниця" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 21 березня 2011 року у справі N 11/191 (Постанова N 11/191), а справу направити до Вищого господарського суду України на новий розгляд.

Підставою для перегляду зазначеної постанови заявник вважає неоднакове застосування касаційним судом норм статей 328, 329, 331 та 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 3 та 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

До поданої заяви заявник долучив копії постанов у аналогічних справах N 3/547-07 від 17 квітня 2008 року, N 35/416 від 30 липня 2009 року, N 45/137 від 4 березня 2010 року, N 40/281 від 17 лютого 2010 року (Постанова N 40/281), N 40/264 від 15 липня 2010 року, N 4/442 від 7 вересня 2010 року (Постанова N 4/442), N 11/188 та N 11/190 від 16 лютого 2011 року, N 6/313 від 15 лютого 2011 року, N 11/192 від 14 березня 2011 року, N 11/189 (Постанова N 11/189) та N 11/230 від 15 березня 2011 року, N 16/255 та N 36/339 від 16 березня 2011 року (Постанова N 36/339(05-5-36/5131)), у яких, на його думку, висловлено протилежну правову позицію.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10 червня 2011 року допущено до провадження господарську справу N 11/191 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21 березня 2011 року (Постанова N 11/191).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що у травні 2009 року ДТГО "Південно-Західна залізниця", що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України), звернулось до Головного управління комунальної власності м. Києва для оформлення права на майновий комплекс, розташований у м. Києві по вул. Либідська, 6, що обліковується на балансі структурного підрозділу ДТГО "Південно-Західна залізниця" Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1 та знаходиться у господарському віданні ДТГО "Південно-західна залізниця".

Головне управління комунальної власності м. Києва листом від 17 червня 2009 року N 042/13/1-5211 відмовило ДТГО "Південно-Західна залізниця" в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності на об'єкти нерухомого майна, оскільки наданий пакет документів не оформлено відповідно до вимог Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 року N 1820, та не містить усіх необхідних документів для оформлення такого права, зокрема:

- заяви не містять літер об'єктів нерухомості;

- акта приймання об'єкта в експлуатацію;

- документів щодо відведення земельної ділянки;

- розпорядження районної в м. Києві державної адміністрації про присвоєння поштової адреси;

- дозволу на реконструкцію та переведення об'єкта до нежитлового фонду.

Міністерство транспорту та зв'язку України, заявляючи позов про визнання права державної власності на спірні об'єкти нерухомого майна, мотивувало позовні вимоги відмовою відповідача в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності ДТГО "Південно-Західна залізниця" на об'єкт нерухомості, що свідчить, на думку позивача, про невизнання та оспорювання відповідачем такого права.

Отже, предметом спору в даній справі є визнання права державної власності на об'єкт нерухомості з підстав відмови відповідачем в оформленні такого права суб'єкта господарювання, що входить до сфери управління центрального органу державної виконавчої влади, через ненадання ним необхідних документів для оформлення такого права.

Статтею 326 ЦК встановлено, що від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до частини п'ятої статті 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 392 ЦК встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною першою статті 182 ЦК встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті 182 ЦК).

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (у редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Згідно з пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (у редакції на момент виникнення спірних відносин), встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Господарськими судами встановлено, що відповідач - Головне управління комунальної власності м. Києва діє відповідно до Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10 липня 2003 року N 584/744. Згідно з підпунктом 28 пункту 7 цього Положення Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення) з видачею свідоцтв про право власності.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 року N 1820 та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 року за N 62/364, Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним і юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень у будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Отже, Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно і у даній справі, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлено позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Таким чином, установивши, що відповідач не оспорює право державної власності на об'єкт нерухомості, а відмовляє у його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання усіх необхідних документів для оформлення такого права, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд та суд касаційної інстанції, обґрунтовано відмовив позивачу в позові.

За таких обставин відсутні підстави для скасування законної постанови Вищого господарського суду України від 21 березня 2011 року у справі N 11/191 (Постанова N 11/191) та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим у задоволенні заяви ДТГО "Південно-Західна залізниця" слід відмовити.

Керуючись статтями 11114, 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий, суддя

В. С. Гуль

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали