ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЛУГАНСЬКА

РІШЕННЯ

16.01.2012 р.

Справа N 2-617
2012 рік


16 січня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі: головуючого, судді Бугери О. В., при секретарі Тихенькій О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Луганської міської ради про визнання права на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку, встановив:

Позивач звернувся до суду із відповідним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1. Але йому відмовили в реалізації права на приватизацію, оскільки він не надав доказів, що підтверджують невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, а саме не надано довідок з попередніх місць проживання після 1992 року про невикористання права на приватизацію державного житлового фонду. Було зазначено, що не надано довідку за період з 15.12.92 року по 10.02.2000 року, що підтверджує невикористання житлових чеків.

Вважав, що така відмова є порушенням його права на приватизацію державного житлового фонду. Факт невикористання ним права на приватизацію підтверджується довідкою сусідів, що засвідчена головою вуличного комітету.

Просив визнати за ним право на приватизацію житлового приміщення в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1. Зобов'язати Управління житлово-комунального господарства приватизувати житлове приміщення в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали, просили їх задовольнити. Позивач суду пояснив, що він тривалий час проживав без реєстрації з жінкою за адресою АДРЕСА_2. А з 2000 року переїхав жити до гуртожитку. В приватизації будь-якого майна не приймав участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав письмові пояснення за позовом, в яких посилався на те, що документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду. У довідці, яка надана ОСОБА_1 до органу приватизації не зазначено про використання (невикористання) ним права на приватизацію житла, крім того, підпис голови вуличного комітету Бабаніної не засвідчений виконавчим комітетом Ленінської районної в м. Луганську ради. Також посилались на те, що позивач мешкав за адресою АДРЕСА_2 без реєстрації, а законодавством не передбачено окремих документів, якими громадянин може підтвердити місце фактичного проживання, окрім як реєстрація місця проживання. Просили розглянути справу за відсутності їх представника згідно до діючого законодавства.

Суд, вислухавши позивача, його представника, свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази встановив наступне.

Судом встановлено, що 10.02.2000 року позивач у справі був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, гуртожиток, з того часу реєстрація декілька разів продовжена та станом на день подачі позову позивач продовжує там проживати (а. с. 5).

Як вбачається з копії довідки позивач у справі в період часу з 1992 року по 2000 рік проживав без реєстрації на квартирі за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 6).

Позивач звертався до відповідача з приводу приватизації житлового приміщення в гуртожитку. Його звернення було розглянуто та надано відповідь, що громадяни повинні надати в орган приватизації, в тому числі документ, який підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. Таким документом є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) про невикористання права на приватизацію державного житлового фонду. А оскільки така довідка за період з 15.12.92 року по 10.02.2000 року не надана, рекомендовано надати відповідну довідку, або звернутись до суду відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". (а. с. 7).

Як вбачається з відповіді відділу Деркомзему у Лутугінському районі Луганської області відповідно до книг реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, державний акт на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 не зареєстрований (а. с. 8).

Також позивачу було надано довідку за підписом голови вуличного комітету Бабаніної Г. М. від 13.09.2011 року, яка містить печатку, що підтверджує факт проживання позивача в період з 1992 року по 2000 рік за адресою АДРЕСА_2 та те, що він участі у приватизації по вказаній адресі не приймав (а. с. 18).

Факт проживання позивача в період з 1992 року по 2000 рік за адресою АДРЕСА_2 без реєстрації був підтверджений в судовому засіданні свідками ОСОБА_3, ОСОБА_4, що зазначили, були сусідами, коли позивач проживав за вказаною адресою із ОСОБА_5, вона була господарем будинку, квартальна зафіксувала факт проживання та те, що ОСОБА_1 не приймав участі у приватизації, це вони й підтвердили своїми підписами.

Стаття 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначає, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

А відповідно до ст. 3 Закону, приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю.

Статтею 4 Закону визначено, що житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Стаття 8 Закону регламентує, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону визначено, що спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача приватизувати житлове приміщення в гуртожитку, оскільки стаття 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначає повноваження органів місцевого самоврядування щодо приватизації житла у гуртожитках, а саме органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "гуртожиток" і одночасно про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків відповідно до цього Закону. Тобто єдиною перешкодою для вирішення питання про приватизацію приміщення в гуртожитку є відсутність встановленого зразку довідки про невикористання житлових чеків, що повинна бути видана за місцем реєстрації, що було встановлено в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік;

особа - фізична особа; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

Відповідно до ст. 2 відповідного Закону громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Тому суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині визнання за ним права на приватизацію житлового приміщення в гуртожитку, оскільки в ході розгляду справи було встановлено факт невикористання позивачем житлових чеків та його фактичне проживання в період з 1992 року по 2000 рік за адресою АДРЕСА_2.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212 - 215 ЦПК України, Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", суд вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію житлового приміщення в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1.

В іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

 

Головуючий, суддя

О. В. Бугера





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали