ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 лютого 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Барбари В. П., суддів - Балюка М. І., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л. Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року у справі N 11/189 (Постанова N 11/189) за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Управління, треті особи - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - Залізниця), Фонд державного майна України, Київська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", про визнання права власності, встановив:

До Верховного Суду України звернулося Управління із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року у справі N 11/189 (Постанова N 11/189).

Заяву мотивовано тим, що зокрема у справах N 16/255, N 36/245 (Постанова N 36/245(05-5-36/5129)), N 58/161 (Постанова N 58/161), N 40/444 (Постанова N 40/444), N 30/119 (Постанова N 30/119),N 11/191 (Постанова N 11/191) суд касаційної інстанції, застосувавши до подібних правовідносин ті самі норми матеріального права, висловив правову позицію про те, що Управління є органом, який здійснює оформлення права власності на підставі відповідних документів, тому відмову Залізниці у здійсненні оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, через подання неповного пакету документів, не можна вважати оспоренням чи невизнанням права власності.

Міністерство транспорту та зв'язку України, Залізниця, Фонд державного майна України, Київська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" не використали наданого їм законом права на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Управління, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Господарськими судами встановлено, що Залізниця, яка входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України), звернулася до Управління для оформлення права державної власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані по вул. Новопольовій, 101-б у м. Києві, і які обліковуються на балансі відокремленого підрозділу Залізниці - Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1.

Управління листом від 6 серпня 2009 року N 042/13/1-6665 відмовило Залізниці в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності на об'єкти нерухомості, оскільки наданий пакет документів не оформлено відповідно до вимог Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 року N 1820, та не містить усіх необхідних документів для оформлення такого права.

Міністерство транспорту та зв'язку України, заявляючи позов про визнання права державної власності на об'єкти нерухомого майна, мотивувало позовні вимоги відмовою відповідача в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності Залізниці на об'єкти нерухомості, що свідчить, на думку позивача, про невизнання та оспорювання відповідачем такого права.

Отже, предметом спору в цій справі є визнання права державної власності на об'єкти нерухомості з підстав відмови відповідачем в оформленні такого права суб'єкту господарювання, що входить до сфери управління центрального органу державної виконавчої влади, через ненадання ним необхідних документів для оформлення такого права.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Частиною п'ятою статті 22 Господарського кодексу України визначено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 Цивільного кодексу України).

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Згідно з пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Також установлено, що відповідач - Управління діє у відповідності до Положення про Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради N 584/744 від 10 липня 2003 року.

Згідно з підпунктом 28 пункту 7 даного Положення Управління здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2001 року N 1820 та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 року за N 62/364, Управління здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Отже, Управління здійснює оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно і у даній справі, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Таким чином, встановивши, що Управління не оспорює право державної власності на об'єкти нерухомості, а відмовляє в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання усіх необхідних документів для оформлення такого права, суд апеляційної інстанції, постанову якого скасовано судом касаційної інстанції, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року (Постанова N 11/189) підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючисьстаттями 11123 - 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року (Постанова N 11/189) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий:

В. П. Барбара

Судді:

М. І. Балюк

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О.В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали