ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 лютого 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Потильчака О. І., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Школярова В. Ф., Яреми А .Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23 березня 2011 року в справі N 53/296 за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Управління, треті особи - державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - Залізниця), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, Київська міська рада, про визнання права власності, встановив:

У жовтні 2011 року до Верховного Суду України звернулося Управління з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23 березня 2011 року в справі N 53/296.

Заява мотивована тим, що суд касаційної інстанції в цій справі, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, дійшов висновку про те, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, тому доведеність позивачем факту належності спірних об'єктів нерухомого майна до державної власності є підставою для визнання такого права судом з урахуванням положень статей 328, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)

Разом із тим у справах, зокрема: N 16/255, N 36/245 (Постанова N 36/245(05-5-36/5129)), N 58/161 (Постанова N 58/161),N 40/444 (Постанова N 40/444), N 30/119 (Постанова N 30/119), N 11/191 (Постанова N 11/191) суд касаційної інстанції, застосувавши до подібних правовідносин ті самі норми матеріального права, висловив правову позицію про те, що Управління є органом, який здійснює оформлення права власності на підставі відповідних документів, тому відмову Залізниці у здійсненні оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна через подання неповного пакету документів не можна вважати оспоренням чи невизнанням права власності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Управління, Київської міської ради та інших осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що Залізниця, яка належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, звернулася до Управління з заявою про оформлення права державної власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: будівлю трансформаторної підстанції 3992 (ТП-3992) та будівлю трансформаторної підстанції 883 (ТП-883), які розташовані по вулиці Зрошувальній, 19 у місті Києві, і які обліковуються на балансі відокремленого підрозділу Залізниці - Дарницької дистанції електропостачання та знаходяться у господарському віданні Залізниці.

Управління листом N 042/13/1-9144 від 16 грудня 2008 року повідомило Залізницю про відсутність підстав для оформлення права власності на вищезазначені об'єкти, оскільки наданий пакет документів не оформлено відповідно до вимог Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820 від 31 серпня 2001 року, та не містить усіх необхідних документів для оформлення такого права.

Міністерство транспорту та зв'язку України, заявляючи позов про визнання права державної власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані по вулиці Зрошувальній, 19 у місті Києві, обґрунтовувало свої вимоги відмовою Управління в оформленні та видачі Залізниці свідоцтва про право державної власності на об'єкти нерухомості, що свідчить, на думку позивача, про невизнання Управлінням такого права.

Отже, предметом спору у даній справі є визнання права державної власності на об'єкти нерухомості з підстав відмови Управлінням в оформленні такого права суб'єкту господарювання, що входить до сфери управління центрального органу державної виконавчої влади, через ненадання ним необхідних документів для оформлення такого права.

Статтею 326 ЦК України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Частиною п'ятою статті 22 Господарського кодексу України визначено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частинами першою та четвертою статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Згідно з пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 7 лютого 2002 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Судом установлено, що відповідач - Управління діє у відповідності до Положення про Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради N 584/744 від 10 липня 2003 року.

Згідно підпункту 28 пункту 7 даного Положення Управління здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820 від 31 серпня 2001 року та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 року за N 62/364 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Управління здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформлюється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Отже, Управління здійснює оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, і у даній справі, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, стосовно якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Таким чином, встановивши, що Управління не оспорює право державної власності на об'єкти нерухомості, а відмовляє в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права, апеляційний господарський суд, постанову якого скасовано касаційним судом, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову відповідно до статті 392 ЦК України.

У зв'язку з тим, що суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права, тому заява Управління підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11123 - 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 23 березня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України.

 

Головуючий:

О. І. Потильчак

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали