ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27.10.2010 р.

N 9/023-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів - Катеринчук Л. Й. (головуючого - доповідача), Білошкап О. В., Яценко О. В., розглянувши касаційну скаргу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року та рішення господарського суду Київської області від 24.06.2010 року у справі N 9/023-10 господарського суду Київської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні системи" до закритого акціонерного товариства "Укрбудінвест" про визнання права власності, треті особи  - 1) розпорядник майна ЗАТ "Укрбудінвест" Яковенко Т. Ю., 2) Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, 3) Служба безпеки України (за участю прокуратури Київської області, представників: від позивача - Лозянко О. О. (довіреність від 01.09.2010 року), від скаржника - Лябах О. О. (довіреність від 22.03.2010 р. N 01-3138/24), від Служби безпеки України - Борщевська В. В. (довіреність від 22.03.2010 р. N 22/583-Д), від Генеральної прокуратури України - Савицька О. В. (посвідчення N 231 від 20.07.2005 року), від відповідача - не з'явились), встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні системи" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до закритого акціонерного товариства "Укрбудінвест", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - арбітражного керуючого - розпорядника майна ЗАТ "Укрбудінвест" Яковенко Т. Ю. про визнання права власності. У березні 2010 року позивачем було подано уточнення до позовної заяви в яких просив визнати за ТОВ "Інвестиційні системи"право власності на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Миру, 3-б в частині трикімнатної квартири N 79 на 7-му поверсі III секції загальною площею 84,87 кв. м.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.03.2010 року та ухвалою від 08.04.2010 року суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Службу безпеки України.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2010 року у справі N 9/023-10 позов задоволено. Визнано за позивачем право власності на об'єкти незавершеного будівництва - житловий будинок за будівельною адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Миру, 3-б в частині трикімнатної квартири N 79, що розташована на 7 поверсі III секції.

Не погоджуючись з рішенням суду, третя особа - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи звернулась до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просила рішенні господарського суду Київської області від 24.06.2010 року по справі N 9/023-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року рішення господарського суду Київської області від 24.06.2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року та рішення господарського суду Київської області від 24.06.2010 року, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 331 Цивільного кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із змісту або із суті відносин із сторонами.

Статтею 876 ЦК України передбачено, що замовник є власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт.

Відповідно до частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України (в редакції ЗУ N 3201-IV від 15.12.2005 р.) до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Однак, у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Отже, чинним цивільним законодавством не забороняється укладення угод стосовно незакінченого будівництвом об'єкта та не виключається можливість договірного врегулювання між забудовником та набувачем майна умов переходу права власності на незакінчений будівництвом об'єкт нерухомості.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до частин 3, 4 статі 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" до 1 січня 2012 року суб'єктам господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовникам), дозволяється проводити державну реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації на об'єкти незавершеного будівництва та їх частини з метою подальшого продажу чи передачі в іпотеку. Забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.12.2003 року між позивачем (Пайовик) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір N 3 про пайову участь у будівництві житла (далі - Договір) (том 1 а. с. 5 - 7).

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що предметом договору є пайова участь у будівництві житла в обсязі 622,76 кв. м загальної площі квартир в житловому будинку за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Миру, 3-б для подальшого виконання Пайовиком програми забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до угоди із Службою безпеки України від 21.05.2003 року N 77 (том 1, а. с. 63).

Згідно п. 1.2 договору, Пайовик передає Замовнику-Генпідряднику матеріальні цінності, кошти та інші активи, які Генпідрядник направляє виключно на будівництво житла.

За умовами п. 5.3 договору, замовник (відповідач) гарантує, що на житло, яке будується та передається, відсутні всі права третіх осіб, вказана житлова площа відповідає вимогам ДБН, житло не перебуває в заставі, оренді, судових справ щодо нього немає та несе повну юридичну, матеріальну та фінансову відповідальність у разі виявлення протилежного.

Відповідно до пункту 1.3 Договору N 3 від 05.12.2003 року, сума інвестицій, які сторони узгоджують освоїти згідно даного договору складає 1120345,24 грн.

Згідно пункту 4.2 Договору N 3, позивач зобов'язаний забезпечити передачу відповідачу інвестицій шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, або іншими узгодженими сторонами способами в обсягах зазначених в п. 1.3 даного договору в термін до 22.12.2003 року.

Судами встановлено, що позивач на виконання свого обов'язку передбаченого Договором N 3 щодо передачі відповідачу інвестицій шляхом перерахування грошових коштів, 12.12.2003 року платіжним доручення N 22 перерахував на поточний рахунок відповідача 1120345,24 грн., що свідчить про виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором N 3 у повному обсязі (том 1, а. с. 10).

Судами також встановлено, що до договору N 3 від 05.12.2003 року було укладено Додаткову угоду N 1 від 11.12.2003 року, відповідно до якої відповідач за Актом приймання-передачі житла N 1-15/03 від 15.12.2003 року передав, а позивач прийняв житло загальною площею 622,76 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Миру, 3-б. (том 1, а. с. 8). Серед вказаного житла зазначена спірна трикімнатна квартира N 76 на 7-му поверсі III секції загальною площею 84, 87 кв. м.

З матеріалів справи, також вбачається, що 09.12.2004 року відповідач направив позивачу листа N 238, згідно якого повідомив позивача, що через зміни норм ДБН і у зв'язку із рішенням місцебудівельної ради, було внесено зміни до проекту будинку, зокрема щодо нумерації квартир. Внаслідок чого, квартира N 76 на 7-му поверсі III секції будинку за адресою: м. Ірпінь, вул. Миру, 3-б стала квартирою N 79 на 7-му поверсі III секції будинку за вказаною адресою. Зазначені зміни не несуть за собою збільшення загальної вартості інвестиції (том 1, а. с. 35). З врахуванням вказаного листа N 238 позивачем було уточнено вимоги позовної заяви в частині номеру квартири (N 79 замість N 76). Окрім того, з листа комунального підприємства Київської обласної ради "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" N 270 від 31.03.2009 року суди встановили, що право власності на спірну квартиру не було зареєстровано (том 1, а. с. 101).

Матеріалами справи підтверджується порушення справи про банкрутство відповідача ЗАТ "Укрбудінвест" N Б11/102-09/3, що в силу частини 15 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" означає настання строку виконання всіх зобов'язань боржника, в тому числі й речево-правового характеру після здійснення офіційної публікації про порушення справи про банкрутство.

Встановивши обставини порушення договірних зобов'язань щодо завершення будівництва спірного будинку, порушення справи про банкрутство відповідача суди дійшли висновку про визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що доводи скаржника Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про наявність у них прав на спірну квартиру були спростовані судами першої та апеляційної інстанцій, які встановили неналежність та неповноту доказів в обґрунтування майнових прав скаржника на спірну квартиру. Судом касаційної інстанції вважає зазначені доводи необґрунтованими та такими, що спрямовані на переоцінку доказів у справі, яким уже була дана оцінка судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 1115, 1119 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що оскаржувана постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року та рішення господарського суду Київської області від 24.06.2010 року прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника не спростовують правильності висновків попередніх судових інстанцій.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, постановив:

1. Касаційну скаргу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи залишити без задоволення.

2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року та рішення господарського суду Київської області від 24.06.2010 року у справі N 9/023-10 залишити без змін.

 

Головуючий

Л. Катеринчук

Судді:

О. Білошкап

 

О. Яценко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали