ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.03.2011 р.

N 36/339(05-5-36/5131)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді - Божок В. С., суддів: Костенко Т. Ф., Сибіги О. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року у справі господарського суду міста Києва за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Київської міської ради, 2. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, 3. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", про визнання права власності (за участю представників: позивача - Чернишова О. В., довіреність від 31.12.2010 року N 7212/15/14-10, відповідача - Нечипорук Н. О., довіреність від 08.12.2009 року N 042/1/7-9937, третьої особи на стороні позивача - Чернишова О. В., довіреність від 04.01.2011 року N 8-НЮ, третьої особи на стороні відповідача-1 - Касьяненко А. М., довіреність від 20.01.2011 року N 225-КР-61, третьої особи на стороні відповідача-2 - Шаповал В. П., довіреність від 04.01.2011 року N 7/26-6/07, третьої особи на стороні відповідача-3 - не з'явився), встановив:

Міністерство транспорту та зв'язку України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про визнання права власності на нежитловий будинок (бомбосховище) N 14, розташований за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 14.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" при зверненні до Головного управління комунальної власності м. Києва не було надано всіх документів, які повинні бути надані згідно з Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 року N 1820, а тому у відповідача не було підстав для оформлення права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості.

Не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі за текстом - ДТГО "Південно-Західна залізниця", Залізниця) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 27.09.2010 року та постанову апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року і прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України задовольнити у повному обсязі.

Представником позивача було подано до суду касаційної інстанції письмові пояснення до касаційної скарги, в яких він просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Представник позивача, третьої особи на стороні позивача в судовому засіданні просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а представники відповідача та третіх осіб на стороні відповідача-1,-2 проти доводів касаційної скарги заперечили та просили судові акти попередніх інстанцій залишити без змін.

Третю особи на стороні відповідача-3 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона скористалась передбаченим законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення учасників касаційного провадження, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про транспорт" державне управління в галузі транспорту здійснюють центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 року N 789 затверджено Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, відповідно до якого Міністерство транспорту та зв'язку України є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п. 1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (пп. 1 п. 4).

Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що Міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно з ч. 2 статті 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Статутом ДТГО "Південно-Західна залізниця" визначено, що залізниця - це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" статутне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Майно Залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві повного господарського відання. Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству (п. 4.2 Статуту).

Відповідно до п. 4.3 Статуту джерелами формування майна Залізниці є, зокрема, майно, в т. ч. нерухоме, передане Залізниці.

Згідно з п. 4.1 Статуту майно Залізниці складається з необоротних та оборотних активів, а також цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Залізниці.

Статутом Залізниці передбачено, що до її складу входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи.

Відповідно до Довідки АБ N 228843 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до складу Залізниці входить відокремлений структурний підрозділ без права юридичної особи - Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління N 1 (далі за текстом - Управління). Відповідно до Положення про Управління, затвердженого наказом начальника ДТГО "Південно-Західна залізниця" від 29.07.2009 року N 312-Н, майно Управління відноситься до державної власності, є частиною майна Залізниці і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно технічного паспорта, виданого Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Довідки Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1 про балансову належність будівель і споруд від 04.03.2010 року N БМЕУ-1-599, інвентарної картки обліку основних засобів нежитловий будинок (бомбосховище) по вул. Привокзальна, 14 в м. Києві обліковуються на балансі структурного підрозділу Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1 та знаходяться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця". Залишкова балансова вартість майна станом на 01.03.2010 року становить 110237,40 грн.

Майно перебуває на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою за підписами начальника та головного бухгалтера управління.

Залізниця за власний рахунок утримує зазначене майно, здійснює його поточний ремонт та обслуговування.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 31.03.59 року N 478 "Про відвод Управлінню Південно-Західної залізниці земельної ділянки під житлове та культурно побутове будівництво в Дарницькому районі" земельна ділянка по вул. Привокзальній, 10 - 14 була відведена Залізниці під будівництво, а згідно плану вищезазначеної земельної ділянки N 21100 виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих було надано дозвіл на побудову споруд.

Відповідно до Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування ділянки, виготовленого у 2002 році, та Акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі від 25.02.2001 року, претензії з боку суміжних землекористувачів -відсутні.

Крім того, земельна ділянка за кадастровим N 632:410:010, на якій розташовано спірний об'єкт нерухомості, перебуває у користуванні ДТГО "Південно-Західна залізниця" використовується для потреб залізничного транспорту по теперішній час.

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 року N 1820, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності на об'єкти нежитлового фонду усіх форм власності (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулось до відповідача з заявою від 25.05.2009 року N 18666 про оформлення права власності на нежиле приміщення (бомбосховище) площею 206,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 14.

Листом від 17.06.2009 року N 042/13/1-5211 Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказало на відсутність у ДТГО "Південно-Західна залізниця" повного пакету документів для оформлення права власності і відмовило в реєстрації такого права.

Позивач використав право, надане ст. 392 Цивільного кодексу України, і звернувся до місцевого господарського суду з позовом про визнання права власності.

Частиною 3 ст. 73 Господарського кодексу України передбачено, що майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно зі ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірний об'єкт нерухомого майна, який побудовано на підставі відповідних проектних та дозвільних документів, входить до складу основних засобів ДТГО "Південно-західна залізниця" в особі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1, знаходиться на його балансі, утримується за рахунок коштів державного підприємства та використовується у виробничій діяльності державного підприємства, з моменту будівництва і по теперішній час перебуває у державній власності.

Будівництво та розміщення спірного об'єкту, на який позивач просить визнати право власності, не порушує прав інших осіб.

З часу будівництва об'єкту і по теперішній час вимог про звільнення цієї земельної ділянки до ДТГО "Південно-західна залізниця" не висувалось. Претензій на спірне майно іншими особами заявлено не було.

Також судами було встановлено, що площа спірного об'єкту нерухомого майна відповідає наявним в матеріалах справи інвентарним даним, які визначені у технічному паспорті, виготовленому Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, в тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Пунктами 2.1, 2.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року N 7/5, передбачено обов'язкову реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів, зокрема, одним з яких є свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, а також рішення суду про визнання права власності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що правові підстави набуття права власності визначено у гл. 24 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що позивачем було повністю доведено, що він є власником спірного майна і це є підставою для визнання такого права судом з урахуванням положень ст. ст. 328, 392 Цивільного кодексу України, і прийняття рішення про задоволення позову.

Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, залишили поза увагою той факт, що нормативні документи, якими регулюється питання реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень, не встановлюють порядку набуття та реєстрації прав власності на нерухоме майно, що збудовано до набрання ними чинності.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що посилання судів попередніх інстанцій на відсутність повного пакету документів, необхідних для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, тобто втрата залізницею документів, які засвідчують виникнення права власності на спірне нерухоме майно, не може бути визнано законним та обґрунтованим, оскільки вказана обставина і слугувала підставою звернення позивача до суду з вимогою про визнання такого права, а тому що втрата фактичним власником документів, що не є відновними, відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України і є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.

Зазначені обставини не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, що призвело до помилкових висновків про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів, що прийняті з порушенням норм матеріального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

Поряд з цим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування в цій справі, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року у справі N 36/339 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року у справі N 36/339 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року у справі N 36/339 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі.

4. Визнати право власності держави України в особі органу, уповноваженого державою управляти державним майном - Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги 14, код 00017584) на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 14, а саме: бомбосховище площею 206,2 кв. м, літера "Б" за Технічним паспортом, інвентарний N 083539, рік введення в експлуатацію 1952.

 

Головуючий суддя

В. С. Божок

Судді:

Т. Ф. Костенко

 

О. М. Сибіга

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали