ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 3 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Барбари В. П., суддів - Балюка М. І., Берднік І. С., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Київської міської ради та Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28 квітня 2011 року в справі N 9/217 за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", треті особи - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", Фонд державного майна України, Київська міська рада, про визнання права власності, встановив:

До Верховного Суду України звернулися Київська міська рада та Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявами про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28 квітня 2011 року в справі N 9/217. Заяви мотивовано тим, що в справах N 58/161, N 40/444, N 30/119, N 11/191, N 6/315, N 36/275, N 11/192, N 6/319, N 16/252, N 40/427, N 16/258, N 16/257, N 16/211(05-5-16/2552), N 6/318, N 6/316, N 36/237, N 38/139, N 35/200-11/562, N 54/146, N 50/365, N 37/782, N 21/84, N 30/233, N 24/131 (Постанова N 24/131), N 24/499, N 36/400, N 3/55, N 3/319, N 36/238 за тих же самих обставин, застосувавши положення ст. 392 ЦК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що відмова відповідача у здійсненні оформлення права власності через подання неповного пакету документів не є оспорюванням чи невизнанням ним права державної власності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши наведені заявниками обставини, Верховний Суд України вважає, що заяви підлягають задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами встановлено, що 6 грудня 2007 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, (правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України), звернулось до Головного управління комунальної власності м. Києва для оформлення права державної власності на об'єкт нерухомого майна, а саме будівлю трансформаторної підстанції N 5181, розташовану за адресою: м. Київ, пров. Платонівський, 1-г, що обліковується на балансі відокремленого підрозділу Київської дистанції електропостачання Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом відмовило Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності на будівлю трансформаторної підстанції, оскільки наданий пакет документів не оформлено відповідно до вимог Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820 від 31 серпня 2001 року, та не містить усіх необхідних документів для оформлення такого права.

Міністерство транспорту та зв'язку України, заявляючи позов про визнання права державної власності на будівлю трансформаторної підстанції, мотивувало позовні вимоги відмовою відповідача в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" на об'єкт нерухомості, що свідчить, на думку позивача, про невизнання та оспорювання відповідачем такого права.

Отже, предметом спору у даній справі є визнання права державної власності на об'єкт нерухомості з підстав відмови відповідачем в оформленні такого права суб'єкту господарювання, що входить до сфери управління центрального органу державної виконавчої влади, через ненадання ним необхідних документів для оформлення такого права.

Статтею 326 ЦК України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до частини 5 статті 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 ЦК України).

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Згідно п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 7 лютого 2002 року (в редакції на момент виникнення спірних відносин), встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Господарськими судами встановлено, що відповідач - Головне управління комунальної власності м. Києва діє у відповідності до Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради N 584/744 від 10 липня 2003 року.

Згідно пп. 28 п. 7 даного Положення Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820 від 31 серпня 2001 року та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 року за N 62/364, Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Отже, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, і у даній справі, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Таким чином, встановивши, що Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не оспорює право державної власності на об'єкт нерухомості, а відмовляє в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 28 квітня 2011 року підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 11123 - 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяви Київської міської ради та Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 28 квітня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий

В. П. Барбара

Судді:

М. І. Балюк

 

І. С. Берднік

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 

* * *

Правова позиція N 3-100гс11

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали