ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 3 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Шицького І. Б., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Яреми А. Г., розглянувши (за участю представників: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області - Коваленка О. С., Кабінету Міністрів України - Станецької О. В., Генеральної прокуратури України - Шокіної Т. В.), заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22 березня 2011 року у справі N 8/233-09 за позовом першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім", треті особи - Вінницька міська рада, ВАТ "Завод Термінал", про визнання права власності, встановив:

Першим заступником прокурора Вінницької області заявлено позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім", треті особи - Вінницька міська рада, ВАТ "Завод Термінал", про визнання права державної власності на будівлі гуртожитків, що розташовані по проспекту Юності, 12 та 14 у м. Вінниці, та передачу будівель гуртожитків у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив суд визнати право державної власності на будівлі гуртожитків, що розташовані по просп. Юності, 12 у м. Вінниці - 21/25 частки, загальною площею - 4716,16 кв. м, по проспекту Юності, 14 у м. Вінниці - 3/4 частки, загальною площею 4564,69 кв. м, та зобов'язати відповідача передати будівлі гуртожитків у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент приватизації майна орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал" шляхом його викупу членами організації орендарів до складу цілісного майнового комплексу, який підлягав приватизації, не могли бути включені гуртожитки оскільки існувала законодавча заборона на приватизацію об'єктів державного житлового фонду до яких відносилися і гуртожитки. Тому, на думку позивача, орендне підприємство "Термінал", отримавши безоплатно спірні гуртожитки за актом прийому-передачі від 16 лютого 1995 року, не набуло право власності на них, а лише отримало їх у користування.

У 1995 році організація орендарів заводу "Термінал" як один із засновників ВАТ "Завод Термінал" передала спірні гуртожитки до статутного фонду акціонерного товариства, проте перехід права власності на спірні гуртожитки, на думку позивача, не відбувся, у зв'язку з чим ВАТ "Завод Термінал" незаконно передало спірні гуртожитки у вигляді внеску до статутного фонду ТОВ "Наш дім".

Одночасно позивач просив суд зобов'язати відповідача передати будівлі гуртожитків у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та постановою Кабінету Міністрів України N 891 від 6 листопада 1995 року "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій".

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26 жовтня 2010 року, залишеним без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 січня 2011 року, позов задоволено.

Визнано право державної власності на будівлі гуртожитків, що розташовані по проспекту Юності, 12 у м. Вінниці та проспекту Юності, 14 у м. Вінниці і зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Наш дім" передати будівлі гуртожитків у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 березня 2011 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 січня 2011 року та рішення господарського суду Вінницької області від 26 жовтня 2010 року залишено без зміни.

В основу постанови касаційного суду покладено висновки про те, що спірні гуртожитки в процесі приватизації державного майна були передані організації орендарів безоплатно в порядку ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", яка визначає безоплатну передачу як передачу права користування майном, а не зміну форми власності.

Одночасно касаційний суд вказав, що вимогист. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", ст. ст. 4, 127 - 131 Житлового кодексу УРСР, ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виключали можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу, оскільки останні відносилися до об'єктів державного житлового фонду.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш дім" в порядку ст. 11119 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22 березня 2011 року у справі N 8/233-09 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 5, 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу УРСР у правовідносинах з приватизації гуртожитків.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 21 квітня 2011 року у справі N 19/020-10/7, від 27 квітня 2011 року у справі N 10-11/148-09-4417 (Постанова N 10-11/148-09-4417), від 19 квітня 2011 року (Постанова N 62/260-10) у справі N 6/120/10, в яких висловлено правові позиції про те, що на момент проведення приватизації гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29 червня 2011 року у справі N 8/233-09 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22 березня 2011 року.

Ухвалами Верховного Суду України від 8 вересня 2011 року:

- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22 березня 2011 року у справі N 8/233-09,

- витребувано матеріали справи,

- доручено голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку відповідними фахівцями Науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанціїст. ст. 5, 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу УРСР у правовідносинах з приватизації гуртожитків.

- визначено Кабінет Міністрів України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання норм матеріального права, неоднаково застосованих судом касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 23 червня 1989 року між організацією орендарів Вінницького виробничого об'єднання "Термінал" і Міністерством приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СССР укладено договір оренди, за умовами якого організація орендарів прийняла в оренду основні фонди та інше майно, закріплене за Вінницьким заводом "Термінал".

За угодою від 18 грудня 1990 року до договору оренди були внесені зміни, згідно яких повноваження орендодавця за договором оренди перейшли до Міністерства радіопромисловості СРСР, а організація орендарів отримала право на повний або частковий викуп орендованого майна.

На підставі доповнення від 12 грудня 1991 року функції орендодавця за договором оренди від 23 червня 1989 року та угодою від 18 грудня 1990 року перейшли до Фонду державного майна України.

25 травня 1993 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та організацією орендарів Вінницького заводу "Термінал" укладено угоду N 76-93, за умовами якої Регіональне відділення прийняло на себе зобов'язання орендодавця за договором оренди від 23 червня 1989 року, а орендар отримав право викупити орендоване майно за умовами, в порядку і строки, визначені законодавством України, шляхом укладання додаткової угоди до даного договору.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 26 січня 1994 року надано дозвіл організації орендарів Вінницького заводу "Термінал" на приватизацію орендованого державного майна. Визначено, що викуп державного майна оформляється додатковою угодою.

28 червня 1994 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та організацією орендарів Вінницького заводу "Термінал" укладено додаткову угоду N 54-94 про внесення змін та доповнень до договору оренди від 23 червня 1989 року та додаткової угоди до нього від 25 травня 1993 року за N 76-93, умовами якої визначено умови викупу державного майна, його порядок, терміни та засоби платежів.

Пунктом 2.2.4 додаткової угоди N 54-94 визначено перелік та вартість об'єктів, які передаються організації орендарів заводу безоплатно на суму 686335000 крб., у тому числі гуртожиток, який розташований по вул. Ленінського Комсомолу, 12 у м. Вінниці - вартістю 626000 крб. та гуртожиток по вул. Ленінського Комсомолу, 14 вартістю 617000 крб.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області N 138-СП від 28 червня 1994 року затверджено спосіб приватизації організацією орендарів орендованого майна шляхом його викупу на умовах, визначених додатковою угодою N 54-94 від 28 червня 1994 року.

30 червня 1994 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та орендним підприємством "Вінницький завод "Термінал" укладено договір купівлі-продажу державного майна орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал" за N 72.

Додатковою угодою від 29 грудня 1994 року до договору купівлі-продажу N 72 від 30 червня 1994 року були внесені зміни, відповідно до яких сума договору купівлі-продажу відповідно до зміненого акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал" складає 6645387000 крб.

Пункт 1.6 договору купівлі-продажу N 72 від 30 червня 1994 року доповнено абзацом третім: "Змінений акт оцінки і ціна об'єкта приватизації затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 16 листопада 1994 року. Цей акт є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди".

Згідно акта оцінки вартості майна орендного підприємства Вінницький завод "Термінал" від 16 листопада 1994 року до вартості майна, що підлягало приватизації, не увійшла вартість майна, для якого встановлено пільги, а саме вартістю на суму 686335000 крб.

За актом прийому-передачі від 16 лютого 1995 року до договору купівлі-продажу державного майна орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал " N 72 від 30 червня 1994 року та додаткової угоди до нього від 29 грудня 1994 року Регіональним відділенням передано організації орендарів заводу викуплену нею державну частку майна, у тому числі гуртожитки по проспекту Юності, 12 та 14 у м. Вінниці.

Вищий господарський суд України залишаючи без зміни судові рішення у даній справі, погодився з висновками господарських судів про те, що спірні гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації у складі цілісного майнового комплексу та були передані орендному підприємству в користування, оскільки ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначала безоплатну передачу як передачу права користування майном, а не зміну форми власності.

Проте з такими висновками не можна погодитися з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України N 717 від 8 вересня 1993 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також на вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебував державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) підлягав передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.(ч. 2 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Отже, на момент проведення приватизації орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал" гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Аналогічну правову позицію про те, що на момент проведення приватизації державного майна цілісного майнового комплексу та укладення договору купівлі-продажу державного майна, гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємства, що підлягало приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало, викладено в постанові Вищого господарського суду України від 27 квітня 2011 року у справі N 10-11/148-09-441 (Постанова N 10-11/148-09-4417).

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами. Застосування такої пільги у даному випадку підтверджено актом оцінки вартості майна орендного підприємства від 16 листопада 1994 року.

Зміни до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", відповідно до яких господарському товариству об'єкти приватизації передавалися безоплатно без права продажу, тобто безоплатна передача законодавцем визначалась вже як передача в користування без зміни форми власності, були внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", введеного в дію Постановою Верховної Ради України N 90/97-ВР від 19 лютого 1997 року.

Отже, встановивши, що при приватизації державного майна орендного підприємства новому власнику за договором купівлі-продажу N 72 від 30 червня 1994 року були передані об'єкти соціально-побутового призначення, а саме спірні гуртожитки, із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни гуртожитків, господарські суди, з висновками яких погодився касаційний суд, невірно застосували ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" і дійшли помилкового висновку про наявність законодавчої заборони на безоплатну передачу у власність орендному підприємству спірних гуртожитків при викупі орендованого майна.

Аналогічну правову позицію про те, що державне майно (об'єкти соціально-побутового призначення) до внесення змін до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в лютому 1997 року передавалося безоплатно у власність орендних підприємств, оскільки згадана стаття не містила вказівок на незмінність попереднього власника нерухомого майна (держави), викладено в постанові Вищого господарського суду України від 22 травня 2007 року у справі N 16/3480.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 22 березня 2011 року у справі N 8/233-09 прийнята внаслідок неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права та підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, а справа направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись ст. ст. 11114 - 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22 березня 2011 року у справі N 8/233-09 задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 22 березня 2011 року у справі N 8/233-09, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України.

 

Головуючий

І. Б. Шицький

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

А. Г. Ярема

 

* * *

Правова позиція N 3-102гс11

При викупі орендованого майна гуртожитки як об'єкти соціально- побутового призначення передавалися безоплатно у власність орендованих підприємств, оскільки законодавчої заборони не існувало до внесення змін доч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в лютому 1997 року.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали