ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ХАРКОВА

РІШЕННЯ

30.07.2007 р.

Справа N 2-4103/2007 р.


30 липня 2007 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого, судді Алфьорової Т. М., при секретарі Гудзенко О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири, встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просить визнати право власності на 1/2 частину квартири. В обґрунтування позову позивач зазначив, що власником однокімнатної АДРЕСА_1 є відповідач по справі. Цю квартиру він отримав під час зареєстрованого шлюбу, який був у період з 04.11.95 року і по 2007 рік. Фактично перестали проживати однією сім'єю з 2004 року. У період шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 уклав договір довічного утримання з гр. ОСОБА_3. Вказана квартира була зареєстрована в КП "Харківське міськБТІ" за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. При житті ОСОБА_3 вона разом з чоловіком доглядала за нею, готовила їжу, прала, прасувала, мила, вбирала квартиру, тобто їх родина здійснювала за ОСОБА_3 необхідний догляд. На той момент у них були гарні відносини з чоловіком. Погіршилися стосунки після смерті ОСОБА_3. Сварки почалися в 2004 році, потім відповідач пішов проживати в спірну квартиру. Відповідач визнає тільки за собою право на спірну квартиру, хоча вона вважає, що має також право на 1/2 частину квартири.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що вимоги позивача є безпідставними і необґрунтованими. Позивачка голослівно стверджує, що вона постійно допомагала йому доглядати за ОСОБА_3, але доказів цього суду не надала. Родина їх фактично розпалася взимку 2003 року. З цього ж року він зареєструвався в спірної квартирі і стали з позивачкою весті окремо господарство. Позивачка не тільки не приймала участі у догляді за ОСОБА_3, вона з 2003 року не робила цього навіть по відношенню до нього. ОСОБА_3 мала намір передати квартиру тільки йому, про що свідчить той факт, що до укладення договору вона склала заповіт на його ім'я.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони по справи перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.11.95 року і від шлюбу мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.

У період зареєстрованого шлюбу відповідач ОСОБА_2 згідно зі ст. 425 ЦК України (в редакції 1963 року) уклав договір довічного утримання з ОСОБА_3 від 15.12.2001 року.

Згідно з п. 1 цього договору ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 АДРЕСА_1.

Згідно довідки N 23-25708 від 24.05.2007 року спірна АДРЕСА_1 зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 згідно договору довічного утримання.

Згідно наданої копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла 22.10.2002 року. За вказаний час з моменту укладення договору 15.12.2001 року і до дня смерті ОСОБА_3 сторони проживали в зареєстрованому шлюбу, у них були гарні стосунки, був один сімейний бюджет, частина якого була потрачена на утримання ОСОБА_3. Суд не може погодитися з доводами відповідача в тій частині, що позивачка фактично не вказувала допомогу на утримання ОСОБА_3 і тому вона не має право на частину спірної квартири.

Перед тем як укласти договір довічного утримання, сторони сумісно обговорювали можливість його укладання і можливість утримувати ОСОБА_3 виходячи з матеріальних можливостей сім'ї та вільного часу для її догляду. Подружжя самі вирішують, хто із них і в який час буде здійснювати догляд за людиною, за якою вони взяли зобов'язання доглядати.

В судовому засіданні відповідач не заперечував факту, що в період з моменту укладання договору довічного утримання і до смерті ОСОБА_3 вони з ОСОБА_1 проживали разом однією сім'єю за місцем проживання її матері в АДРЕСА_2. У них був єдиний бюджет, позивачка мала ключі від спірної квартири, неодноразово туди приходила, а також не заперечує проти того, що позивачка могла прийти до ОСОБА_3 і без нього.

Свідок ОСОБА_5 пояснила в судовому засідання, що вона познайомила зятя та дочку з ОСОБА_3 і одразу з ОСОБА_3 була домовленість про те, що за нею здійснюватиметься необхідний догляд, а вона залиште квартиру сім'ї її дочки. На тій час сім'я дочки проживали з нею у АДРЕСА_2, у них був єдиний сімейний бюджет. За ОСОБА_3 доглядали обидва, свою посильну допомогу і вона вкладала по догляду за бабусею. Дочка мила її, доглядала за ОСОБА_3, приносила їжу. Ховали її всі разом у м. Змієві. Документи за поховання оформляли разом з зятем. Відносини дочки з чоловіком зіпсувалися вже після смерті, коли зять став гуляти, а потім переїхав у спірну квартиру.

Свідок ОСОБА_6 пояснила в судовому засіданні, що знає, що позивачка відвідувала бабусю ОСОБА_3 і вона неодноразово з позивачкою ходила до ОСОБА_3, розмовляла з нею, тому що вони обидва вчителі. ОСОБА_3 не скаржилася на поганий догляд з боку подружжя ОСОБА_2. Позивачка кормила ОСОБА_3, купувала необхідні продукти, готувала. Крім цього, за бабусею допомагала доглядати і мати ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_7 пояснила в судовому засіданні, що знає, що ОСОБА_3 проживала одна, неодноразово бачила відповідача, що став проживати у АДРЕСА_1 у 2003 році. Позивачку бачила кілька разів у цьому будинку, але частіше бував відповідач.

Свідок пояснила в судовому засіданні, що вона разом з відповідачем стала проживати в спірній квартирі в 2003 році і зі слів ОСОБА_8 знає, що він доглядав за ОСОБА_3. У період часу з 2001 року по 2003 рік ОСОБА_2 проживав у сім'ї.

Згідно зі ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власністю подружжя.

Відповідно до 70 СК України частки майна дружина та чоловіка є рівними, тому суд вважає необхідним визнати право власності за позивачкою на 1/2 частину АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не доказав той факт, що позивачка не має право на частину спірної квартири.

Керуючись ст. 386 ЦК України, ст. ст. 425, 426 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213 - 215 ЦПК України, ст. ст. 60, 70 СК України, суд вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана - після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали