ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10.02.2011 р.

N 18/314

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді - Першикова Є. В., суддів - Данилова Т. Б., Ходаківської І. П. розглянув матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 р., прийняту за апеляційними скаргами 1) закритого акціонерного товариства "Компанія з управління активами "УкрСиб Есеет Менеджмент", 2) ОСОБА_1, 3) ОСОБА_2, 4) ТОВ "КУА АПФ "Актив Плюс" у справі N 18/314 господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" до 1) закритого акціонерного товариства "Будсоцсервіс", 2) підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на майно (за участю представників: позивача - Ніколаєва О. В., дов. б/н від 10.09.2010, відповідача-1 - не з'явився, відповідача-2 - не з'явився, учасників апеляційного провадження - ОСОБА_4, дов. N 01-016/10 від 10.02.2011, ОСОБА_5, дов. б/н від 31.03.2010, ОСОБА_6, дов. б/н від 15.01.2009).

Розпорядженням N 03.08-05/103 від 09.02.2011 змінено склад колегії суддів у справі N 18/314, призначеної до розгляду у складі: головуючого - судді Ходаківської І. П., суддів - Данилова Т. Б., Муравйова О. В., утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя - Першиков Є. В., судді - Данилова Т. Б., Ходаківська І. П.

Встановив:

У серпні 2010 року ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Будцоцсервіс" та Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на незавершене будівництво адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, що розташоване на розі Повітрофлотського проспекту та вул. Вінницької у Солом'янському районі м. Києва.

Позов був вмотивований укладеним позивачем із ЗАТ "Будцоцсервіс" Договором від 22.02.2006 (в редакції наступних додаткових угод), за умовами якого у разі не введення ЗАТ "Будцоцсервіс" об'єкта в експлуатацію в строк до 31.12.2007 позивач ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" визнається одноосібним власником незавершеного будівництвом об'єкта, а натомість Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішень про стягнення з ЗАТ "Будсоцсервіс" заборгованості наклав арешт на майно, яке не належить відповідачу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.10.2010 (суддя Мандриченко О. В.) позов задоволено частково за рахунок відповідача 1: визнано за ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" право власності на незавершене будівництво в адміністративно-виставковому будинку з магазином та кафе, що знаходиться на розі Повітрофлотського проспекту та вул. Вінницької у Солом'янському районі м. Києва. У задоволенні позовних вимог до відповідача 2 - Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві відмовлено повністю.

З апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду в порядку ст. 91 Господарського процесуального кодексу України звернулись особи, які не брали участь у справі: ЗАТ "Компанія з управління активами "УкрСиб Ессет Менеджмент", ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ "КУА АПФ "Актив Плюс", які вважали, що прийняте місцевим господарським судом рішення порушує їх права як інвесторів у цінні папери, емітовані відповідачем ЗАТ "Будсоцсервіс" для 100 % фінансування адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, що знаходиться на розі Повітрофлотського проспекту та вул. Вінницької у Солом'янському районі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 (головуючого судді Андрієнка В. В., суддів Буравльова С. І., Вербицької О. В.) рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2010 скасовано в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" до ЗАТ "Будсоцсервіс" про визнання права власності та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Апеляційним судом встановлено, що між ЗАТ "Будсоцсервіс" та апеляційними скаржниками були укладені договори про резервування приміщень, згідно із якими відповідач 1 зобов'язався закріпити (здійснити резервування) за скаржниками об'єкти та майнові права на приміщення, які знаходяться в адміністративно-виставковому будинку, що розташований на розі Повітрофлотського проспекту та вул. Вінницької у м. Києва.

Не погоджуючись із Постановою Київського апеляційного господарського суду, ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 14.10.2010 залишити в силі.

Порушенням норм процесуального права заявник касаційної скарги вважає те, що апеляційним судом не встановлено, що рішення суду зачіпає безпосередньо інтереси заявників, які не сплатити державне мито в повному розмірі з апеляційних скарг.

Порушенням норм матеріального права ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" вважає невірне тлумачення ст. ст. 328, 331 Цивільного кодексу України, якими передбачено за певних умов можливість визнати право власності на незавершене будівництво, а натомість постанова апеляційного суду ґрунтується на висновку про неможливість до завершення будівництва та вводу об'єкта в експлуатацію визнати право власності на нерухоме майно.

Заслухавши присутніх представників позивача та учасників апеляційного провадження, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм процесуального та матеріального права в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 31.05.2001 року між ТОВ "Сага-Україна" та Київською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки на розі вул. Вінницької та Повітрофлотського проспекту у м. Києві строком на 10 років для будівництва, обслуговування та експлуатації адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе.

23.05.2005 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва ТОВ "Сага-Україна" видано дозвіл N 1587-Сл/Р на будівництво адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе за адресою: на розі вул. Вінницької та Повітрофлотського проспекту у Солом'янському районі м. Києва. Відповідно до вказаного дозволу будівельні роботи проводить ЗАТ "Будсоцсервіс".

30.08.2005 між ТОВ "Сага-Україна" та ЗАТ "Будсоцсервіс" було укладено договір N 1/1-08 про дольову участь у будівництві об'єкту.

30.08.2005 р. між ТОВ "Сага-Україна" та ЗАТ "Будсоцсервіс" було укладено додаткову угоду N 2 до договору N 1/1-08 від 30.08.2005 р., відповідно до якої ТОВ "Сага-Україна" та відповідач 1 розподілили між собою площу об'єкту, та визначили, що у власність ЗАТ "Будсоцсервіс" по закінченню будівництва переходить 76,8 % площі паркомісць та площі офісних приміщень.

Пунктом 5.2.9 договору N 1/1-08 від 30.08.2005 р., укладеного між ТОВ "Сага-Україна" та ЗАТ "Будсоцсервіс", передбачено, що сторони договору мають право самостійно реалізовувати належну їм площу відповідно до дольової участі, обумовлену угодою та протоколом про розподіл площ.

22.02.2006 між позивачем ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" та відповідачем ЗАТ "Будсоцсервіс" був укладений інвестиційний договір про дольову участь у будівництві, відповідно до умов якого відповідач 1 зобов'язався, своїми силами або за допомогою третіх осіб, здійснити будівництво об'єкту з інженерним забезпеченням та благоустроєм території відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і технічної характеристики об'єкта, та після закінчення будівництва і здачі об'єкта в експлуатацію передати у власність позивача нерухоме майно в об'єкті на умовах, встановлених у договорі, а позивач зобов'язався прийняти нерухоме майно у свою власність та здійснювати інвестиції згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору позивач зобов'язався перерахувати ЗАТ "Будсоцсервіс" 13950000,00 грн., що є інвестицією позивача у будівництво об'єкту. Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, а саме, здійснив інвестування об'єкту в розмірі 13950000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1.3 Договору відповідач 1 зобов'язався здійснити будівництво об'єкту та ввести його в експлуатацію до 31.12.2007. Відповідач ЗАТ "Будсоцсервіс" свої зобов'язання у встановлений строк щодо введення об'єкту в експлуатацію не виконав.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що у разі не введення відповідачем 1 об'єкту в експлуатацію до 31.12.2007 р., позивач визнається одноосібним власником незавершеного будівництвом об'єкту.

На цих підставах суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач є власником незавершеного будівництвом об'єкта.

З таким висновком не погодився апеляційний суд, який встановив та з матеріалів справи вбачається, що в рамках зведеного виконавчого провадження N 17168396 для задоволення вимог стягувачів на підставі акту опису та арешту майна від 25.02.2010 Підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві було накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, що знаходиться на розі Повітрофлотського проспекту та вул. Вінницької у Солом'янському районі м. Києва.

Апеляційним судом встановлено, що апелянти є стягувачами за вказаним зведеним виконавчим провадженням, а також є інвесторами у цінні папери, а саме облігації ЗАТ "Будсоцсервіс", емітовані для 100 % фінансування будівництва адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, що знаходиться на розі Повітрофлотського проспекту та вул. Вінницької у Солом'янському районі м. Києва.

Скасовуючи рішення суду про визнання ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" власником незавершеного будівництва, апеляційний суд виходив із приписів ст. 331 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частина третя ст. 331 Цивільного кодексу України встановлює, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

На цих підставах апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що нормами чинного законодавства передбачено виникнення права власності лише на новостворене нерухоме майно з моменту завершення його будівництва або з моменту його прийняття до експлуатації або з моменту державної реєстрації, а до моменту завершення будівництва відбувається процес створення нерухомого майна шляхом використання матеріалів, обладнання тощо, а тому закон не передбачає можливості виникнення права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Такий висновок суперечить абзацу другому ч. 3 ст. 331 ЦКУ, який передбачає укладання договору та реєстрацію права власності на незавершене будівництвом нерухоме майно за певних умов, а саме - на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Проте, матеріали справи не містять документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва, як того вимагає ст. 331 ЦК України.

Крім того, судами встановлено, що на підставі акту опису та арешту майна Підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві 25.02.2010 було накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, що знаходиться на розі Повітрофлотського проспекту та вул. Вінницької у Солом'янському районі м. Києва. Арешт спірного майна не знято.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2010, яке в цій частині залишено без змін постановою апеляційного суду, в позові до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві відмовлено, тобто дії виконавчої служби не визнані незаконними.

Стаття 55 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає у разі проведення виконавчою службою опису майна боржника і накладенні на нього арешту неможливість відчуження цього майна або зміну власника будь-яким іншим способом, в тому числі і за рішенням суду.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2010, яким визнано право власності за позивачем, прийнято в той час, як спірне майно знаходилось під арештом; арешт не був знятий або скасований.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийняв правильне по суті рішення про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на майно, яке знаходилось під арештом, хоча і з помилковим тлумаченням норм матеріального права.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Черкасизалізобетонстрой", оскільки судами попередніх інстанцій було повно встановлено обставини справи, апеляційним судом прийнято правильну по суті постанову, що дає підстави залишити її без змін, хоча і з інших правових підстав.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 у справі N 18/314 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Є. Першиков

Судді:

Т. Данилова

 

І. Ходаківська

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали