Додаткова копія: Про визнання права власності на майно, зняття арешту з майна

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

05.07.2018 р.

Справа N 922/2878/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кушнір І. В. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М., з участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю. І., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця П. М. В. на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2017 (суддя Калантай М. В.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 (головуючий: Гребенюк Н. В., судді: Медуниця О. Є., Пелипенко Н. М.) за первісним позовом Харківського учбово-виробничого підприємства N 2 Українського товариства глухих до: 1. Харківського учбово-виробничого підприємства N 1 Українського товариства глухих, 2. Фізичної особи - підприємця П. М. В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про визнання права власності та скасування арешту, та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця П. М. В., до: 1. Харківського учбово-виробничого підприємства N 1 Українського товариства глухих, 2. Харківського учбово-виробничого підприємства N 2 Українського товариства глухих, про визнання договорів недійсними, за участю представників: Харківського учбово-виробничого підприємства N 2 Українського товариства глухих - не з'явився, Харківського учбово-виробничого підприємства N 1 Українського товариства глухих - не з'явився, Фізичної особи - підприємця П. М. В. - не з'явився, Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області - не з'явився, встановив:

28.08.2017 до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Харківського учбово-виробничого підприємства N 2 Українського товариства глухих (далі за текстом - позивач за первісним позовом) до Харківського учбово-виробничого підприємства N 1 Українського товариства глухих (далі за текстом - перший відповідач за первісним позовом) та Фізичної особи - підприємця П. М. В. (далі за текстом - другий відповідач за первісним позовом), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати право власності за Харківським учбово-виробничим підприємством N 2 Українського товариства глухих (код ЄДРПОУ 03972790) на таке майно: Компресор білого кольору DALGAKIAN DVO 30, Автонавантажувач ДВ 1792 Т7664 ДП, Комплект оборудования линии для покраски изделий полимерными материалами в электростатическом поле, Ножницы кривошип.листовые Д3318 6,3 т. с., Сварочный п/автомат ПДУ-201УЗ (380), Настольносверлильный ст-ок 2М112 50, Станок кромкогибочный, Пресс механический КБ 2326 40 т. с., Пресс механический KB 235 63 т. с., Пресс механический КД 2122 16 т., Пресс механический КД 2130 100 т. с., Пресс гидравлический ПВ-474 А 100 т. с., Пресс механический КД 2128 Е, Пресс механический КД 2126 40 т. с., Компресор СБ-4/С-500 LT100, Термопласт ДЕ3127 63 см. куб, Термопласт ДЕ 3132 250 Ц1, Термопласт ДЕ 3330 Ф-1 125 см. куб., Сушка термическая 67 куб. м., Сварочный п/автомат ПДУ-201 УЗ (380), Лит. маш. верт., Токарно-винторезный ст-ок 1 К62, Токарно-винторезный станок 1 К62, Продольно строгальный станок Compact, Токарно-винторезный ст-ок 1К62, Точильный станок, Долбежный ст-ок 7А412, Универсальный фрезерный ст-ок мод. 675П, Универсальный фрезерный станок, Универсальный фрезерный ст-ок ВМ127, Плосок-шлифовальный ст-ок 3Б711, Электро-эрозийный станок 2Е 722 ф, Заточний станок 3М641, Токарно-винторезный ст-ок 16М05А, Верикально фрезерний станок, Координатно-расточной с-ок 2Е 440 А, Координатно-расточной ст-ок 2Д 450 AM, Пилорама, Напівавтомат EXS-206 (УКТЗЕД 8422 40 00 90 (Тарифи N 584-VII)), Напівавтомат EXS-206 (УКТЗЕД (Тарифи N 584-VII)), Кран консольний поворотний на колоні з електор. Поворотом в/п2т, виліт 4,8 м в/п 4 м, Бумагорезательная ручная, Плазморез, Котел КВТ - 0,63, Вертикально-сверлильный ст-ок 2Н 135, Вертикально-сверлильний ст-ок 2Н 135, Верстак слесарный, Стол монтажный 8 шт.

- скасувати арешт з вищевказаного майна, а також з комори інструментального цеху з інструментом, двох кімнат з технічною та готовою продукцією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до постанови від 18.08.2017 державного виконавця Київського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області М. О. М. в межах виконавчого провадження N 54504299 було описано та арештоване майно, яке належить позивачу згідно договорів купівлі-продажу від 01.08.2017, укладених з першим відповідачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.08.2017 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача - Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі за текстом - третя особа).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2017 для спільного розгляду з первісним позовом у справі N 922/2878/17 прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи - підприємця П. М. В. до Харківського учбово-виробничого підприємства N 1 Українського товариства глухих та Харківського учбово-виробничого підприємства N 2 Українського товариства глухих, в якій ФОП П. М. В., з урахуванням заяви про збільшення зустрічних позовних вимог, просить визнати недійсними договори купівлі-продажу від 01.08.2017.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини є фіктивними, оскільки вони вчинені без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, а тому згідно статті 234 ЦК України мають бути визнані недійсними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018, первісний позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що спірне майно, яке є предметом даного спору, є власністю позивача за первісним позовом, а не 1-го відповідача за первісним позовом - боржника у виконавчому провадженні ВП N 54504299, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 01.08.2017 та складеними на їх підставі актами приймання-передачі обладнання. За таких обставин, державним виконавцем згідно постанови від 18.08.2017 ВП N 54504299 неправомірно було описано та арештоване вищевказане майно позивача, оскільки воно станом на 18.08.2017 не належало боржнику - Харківському УВП N 1 УТОГ. З урахуванням зазначеного суди дійшли висновку про доведеність позовних вимог позивача про визнання права власності на спірне майно та скасування накладеного на нього арешту, у зв'язку з чим первісний позов підлягає задоволенню. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову судами зазначено, що сукупність доказів свідчить, що сторонами спірних договорів від 01.08.2017 були вчинені всі необхідні дії, спрямовані на досягнення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, а також, про наявність в їх діях наміру щодо фактичного здійснення купівлі-продажу майна, яке використовувалося ХУВП N 1 УТОГ недостатньо ефективно та з метою погашення заборгованості по заробітній платі. Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, які б підтверджували наявність умислу обох сторін спірних договорів щодо нестворення правових наслідків, які ними обумовлювалися. Зазначене виключає можливість визнання цих договорів недійсними на підставі статті 234 ЦК України.

07.03.2018 (згідно із реєстраційним штампом ХАГС) Фізична особа - підприємець П. М. В. подав касаційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі N 922/2878/17 до Касаційного господарського суду.

У касаційній скарзі ФОП П. М. В. просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі N 922/2878/17, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2018 року у справі N 922/2878/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І. В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г. М., Краснов Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця П. М. В. про звільнення від сплати судового збору; касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця П. М. В. на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі, а саме не сплачено судовий збір у сумі 17489,78 грн.; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 25.04.2018.

23.04.2018 Фізичною особою - підприємцем П. М. В. до суду надіслано квитанцію N 10 від 20.04.2018 на суму 17489,78 грн.

07.05.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та призначення її до розгляду на 05.07.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 29.05.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Фізична особа - підприємець П. М. В. (скаржник) зазначає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що судами неправильно застосовано положення статей 203, 234 ЦК України та порушено норми ст. 236 ГПК України.

На думку ФОП П. М. В., судами не надано належної оцінки тому, що оспорювані договори укладені між двома пов'язаними юридичними особами, які мають спільного засновника (власника) - "Всеукраїнська громадська організація інвалідів "Українське товариство глухих", та повністю відповідно до Статутів, наданих до матеріалів справи, залежать від його волі в частині продажу майна, купівлі та розпорядження майном, а саме: абзац 12 п. 8.2 Статуту позивача передбачає, що "Всеукраїнська громадська організація інвалідів "Українське товариство глухих" має право затверджувати граничний розмір витрат, які може здійснювати підприємство без погодження з власником. Скаржник зазначає, що будь-яких документів, що надають можливість здійснювати такі дії саме позивачем на момент розгляду справи не було надано. Крім того, не розглядалося питання щодо залучення власника майна - "Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Українське товариство глухих" для вирішення повноважень директора. Також з п. 9.5 Статуту позивача не зрозуміло, на яку суму має право позивач вчиняти самостійно угоди щодо купівлі-продажу майна, чи може позивач за оскаржуваними угодами вчиняти угоди на загальну суму 1380480,49 грн. без письмової згоди власника.

Також скаржник вказує, що обидві оспорювані угоди викладені стилістично однаково, змінено лише суму. При цьому, в договорах біля підпису ОСОБА_6 зазначається, що він підписується як директор, хоча відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_6 є виконуючим обов'язки, а не директором.

ФОП П. М. В. вказує, що умовами договорів взагалі не визначено їх предмет, в п. 1.1 договорів визначено, що продається майно згідно переліку, однак переліку не має, є лише видаткові накладні та акт-приймання-передачі.

Скаржник вважає, що спірні угоди були вчинені саме в момент, коди проводилися виконавчі дії, що підтверджується датою складання податкових накладних, відповідно до яких договори були фактично складено 21.08.2017 та 31.08.2017. Крім того, відповідачем-1 не було надано суду копію декларації про сплату ПДВ, яка формується за результатами серпня 2017 року, відповідно до якої вбачається, що зобов'язання зі сплати ПДВ у розмірі 276096,098 грн. виконані.

ФОП П. М. В. вказує, що 01.08.2017 згідно рішення суду у справі N 922/1535/17 у відповідача-1 перед скаржником виникла заборгованість у розмірі 431425,80 грн. На думку ФОП П. М. В. не є зрозумілим чому, відповідач-1 маючи дозвіл власника підприємства "Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Українське товариство глухих" від 13.07.2017 під номерами 184, 184-а, 185, 185-а, з літерою, які взагалі з'явилися лише у збільшеному позові від 12.09.2017, на реалізацію обладнання, президії Центрального правління УТОГ, не здійснив дій щодо продажу майна раніше, а лише після набуття рішенням про стягнення заборгованості сили. Скаржник вважає, що відповідачу-1, а саме його директору ОСОБА_6 було відомо про оскаржувані угоди, однак він не повідомив про це державного виконавця, який 18.08.2017 здійснював дії в межах виконавчого провадження.

На думку скаржника, викликає сумнів доцільність угоди з продажу майна з умовою про відстрочку платежу на 6 місяців для юридичної особи, що не має коштів на рахунках, власного нерухомого майна та має заборгованість по заробітній платі, що підтверджується довідкою від 11.09.2017 N 166.

Крім того, ФОП П. вважає, що факт фіктивності спірних угод підтверджується тим, що нерухоме майно, в якому розміщувався відповідач-1 було передано позивачу, що також полишає можливості відповідача-1 здійснювати господарську діяльність та виконувати зобов'язання фінансового характеру. Також, на думку скаржника оскаржувані угоди були укладені лише після 18.08.2017, коли фактично вже існувала постанова про опис та арешт майна відповідача-1 у виконавчому провадженні N 54504299, а відповідач-1, як зазначено у відзиві наданому ДВС, не повідомив державному виконавцю з моменту відкриття виконавчого провадження про те, що майно мається на балансі боржника у виконавчому провадженні, а саме не надав декларацію про майно, що є обов'язковою відповідно до вимог законодавства.

Також скаржник зазначає, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач та відповідач-1 надали копію додаткової угоди про перенесення строку платежу за договорами на 36 місяців, що, як вважає ФОП П. М. В. не в інтересах відповідача-1, який має заборгованість перед іншими особами.

З урахуванням вказаного скаржник вважає, що відчуження майна є намаганням уникнути виконання рішення суду, що набрало законної сили. При цьому, ФОП П. М. В. посилається на постанови Верховного Суду України від 23.08.2017, від 09.08.2017 у справі N 6-2690цс16 (Постанова N 6-2690цс16) та постанову Верховного Суду від 13.02.2018 у справі N 905/3038/16.

Учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.

У судове засідання представники сторін та третьої особи не з'явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Харківської області від 27.06.2017 у справі N 922/1535/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2017, задоволено в повному обсязі позов Фізичної особи - підприємця П. М. В. до Харківського учбово-виробничого підприємства N 1 Українського товариства глухих про стягнення 431425,80 грн. заборгованості з орендної плати.

08.08.2017 на виконання даного рішення господарським судом Харківської області видано відповідний наказ N 922/1535/17 про стягнення з Харківського учбово-виробничого підприємства N 1 Українського товариства глухих на користь ФОП П. М. В. 431425,80 грн. заборгованості з орендної плати та 6471,39 грн. судового збору.

14.08.2017 Київським відділом державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП N 54504299 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області N 922/1535/17 від 08.08.2017.

18.08.2017 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області М. О. М. було винесено постанову про опис та арешт майна по виконавчому провадженню N 54504299. Зі змісту даної постанови вбачається, що було описано та накладено арешт на майно та приміщення, що належить на праві власності Харківському учбово-виробничому підприємству N 1 Українського товариства глухих.

Зокрема, згідно вищевказаної постанови державного виконавця від 18.08.2017 було описано та накладено арешт на майно, а саме: Компресор білого кольору DALGAKIAN DVO 30, Автонавантажувач ДВ 1792 Т7664 ДП, Комплект оборудования линии для покраски изделий полимерными материалами в электростатическом поле, Ножницы кривошип. листовые Д3318 6,3т.с., Сварочный п/автомат ПДУ-201УЗ (380), Настольносверлильный ст-ок 2М112 50, Станок кромкогибочный, Пресс механический КБ 2326 40 т.с., Пресс механический KB 235 6Зт.с., Пресс механический КД 2122 16 т., Пресс механический КД 2130 100т.с., Пресс гидравлический ПВ-474 А 100т.с., Пресс механический КД 2128 Е, Пресс механический КД 2126 40 т.с., Компресор СБ-4/С-500 LT100, Термопласт ДЕ3127 63см. куб, Термопласт ДЕ 3132 250 Ц1, Термопласт ДЕ 3330 Ф-1 125 см. куб., Сушка термическая 67 куб. м., Сварочный п/автомат ПДУ-201 УЗ (380), Лит. маш. верт., Токарно-винторезный ст-ок 1 К62, Токарно-винторезный станок 1 К62, Продольно строгальный станок Compact, Токарно-винторезный ст-ок 1К62, Точильный станок, Долбежный ст-ок 7А412, Универсальный фрезерный ст-ок мод. 675П, Универсальный фрезерный станок, Универсальный фрезерный ст-ок ВМ127, Плосок-шлифовальный ст-ок 3Б711, Электро-эрозийный станок 2Е 722 ф, Заточний станок 3М641, Токарно-винторезный ст-ок 16М05А, Верикально фрезерний станок, Координатно-расточной с-ок 2Е 440 А, Координатно-расточной ст-ок 2Д 450 AM, Пилорама, Напівавтомат EXS-206 (УКТЗЕД 8422 40 00 90 (Тарифи N 584-VII)), Напівавтомат EXS-206 (УКТЗЕД (Тарифи N 584-VII)), Кран консольний поворотний на колоні з електор. Поворотом в/п2т, виліт 4,8 м в/п 4 м, Бумагорезательная ручная, Плазморез, Котел КВТ - 0,63, Вертикально-сверлильный ст-ок 2Н 135, Вертикально-сверлильний ст-ок 2Н 135, Верстак слесарный, Стол монтажный 8 шт., комора інструментального цеху з інструментом, дві кімнати з технічною та готовою продукцією.

Суд першої інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі дійшов висновку про доведеність позовних вимог позивача про визнання права власності на спірне майно та скасування, накладеного на нього арешту, у зв'язку з чим первісний позов підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 1.1. статуту Харківського учбово-виробничого підприємства N 1 Українського товариства глухих, Харківське УВП N 1 УТОГ засноване Українським товариством глухих в особі Центрального правління Українського товариства глухих згідно з прийнятою ним постановою від 04 серпня 1933 року за N 61/644.

Згідно з п. 1.2 статуту Єдиним засновником та одноосібним власником ХУВП N 1 УТОГ є Всеукраїнська громадська організація інвалідів "Українське товариство глухих".

Відповідно до пункту 8.2 статуту власник підприємства надає дозвіл на реалізацію майна підприємства. Також, згідно пункту 8.5 статуту директору підприємства забороняється укладати договори (правочини), визначені у контракті директора (а саме в додатку N 1 до контракту), а також договори (правочини) щодо розпорядження (продажу, дарування, міна, надання в заставу, надання в оренду, тощо) нерухомим майном, основними фондами підприємства, які обліковуються на його балансі чи знаходиться на позабалансовому обліку без відповідної попередньої письмової згоди власника.

13.07.2017 Президією Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Українське товариство глухих" було прийнято постанову N 184/2017 "Про дозвіл Харківському УВП N 1 УТОГ на реалізацію обладнання", а також постанову N 185/2017 "Про дозвіл Харківському УВП N 1 УТОГ на реалізацію обладнання", якими надано дозвіл на реалізацію обладнання згідно наведених в даних постановах переліків.

На виконання вказаних постанов ВГОІ "Українське товариство глухих", 01.08.2017 між позивачем за первісним позовом, як покупцем, та 1-м відповідачем за первісним позовом, як продавцем, укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався продати покупцю обладнання (згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору), в подальшому - "товар", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно з договором.

Згідно пункту 2.1 вказаного договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі товару.

Відповідно до пункту 3.1 даного договору загальна вартість товару складає 380587,47 грн.

За умовами пункту 3.3 цього договору покупець здійснює оплату товару протягом шести місяців від дати фактичного отримання товару.

01.08.2017 між сторонами даного договору підписано відповідні акти приймання-передачі обладнання N 1 та N 2.

Постановою Президії Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Українське товариство глухих" N 185-а/2017 від 13.07.2017 "Про дозвіл Харківському УВП N 1 УТОГ на реалізацію обладнання" та постановою N 185-б/2017 від 13.07.2017 "Про дозвіл Харківському УВП N 1 УТОГ на реалізацію обладнання" надано дозвіл на реалізацію обладнання згідно наведених в даних постановах переліків.

На виконання цих постанов, 01.08.2017 між позивачем за первісним позовом, як покупцем, та 1-м відповідачем за первісним позовом, як продавцем, укладено договір купівлі продажу, за умовами якого продавець зобов'язався продати покупцю обладнання (згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору), в подальшому - "товар", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно з договором.

Згідно пункту 2.1 вказаного договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі товару.

Відповідно до пункту 3.1 даного договору загальна вартість товару складає 999892,77 грн.

За умовами пункту 3.3 цього договору покупець здійснює оплату товару протягом шести місяців від дати фактичного отримання товару.

01.08.2017 між сторонами даного договору підписано відповідні акти приймання-передачі обладнання N 1 та N 2.

Тобто, матеріали справи свідчать, що спірне майно, яке є предметом даного спору, є власністю позивача за первісним позовом, а не 1-го відповідача за первісним позовом - боржника у виконавчому провадженні ВП N 54504299, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 01.08.2017 та складеними на їх підставі актами приймання-передачі обладнання. За таких обставин, державним виконавцем згідно постанови від 18.08.2017 ВП N 54504299 неправомірно було описано та арештоване вищевказане майно позивача, оскільки воно станом на 18.08.2017 не належало боржнику - Харківському УВП N 1 УТОГ.

Також, Харківського УВП N 1 УТОГ ще 10.07.2017 звернулось до голови УТОГ Ч. І. І. з проханням дозволу на продаж обладнання, відповідні дозволи на здійснення реалізації обладнання було надано 13.07.2017 (постанови президії NN 184/2017, 185/2017, 184-а/184/2017, 185-а/2017).

Колегія суддів зазначила, що на момент звернення ХУВП N 1 УТОГ з проханням про надання дозволу на реалізацію рухомого майна, рішення суду у справі про стягнення на користь ФОП П. В. М. ще не набрало законної сили, тому доводи апелянта про те, що зазначені договори купівлі-продажу було укладено для створення механізму невиконання рішення суду є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з виписками банку частина оплати за спірними договорами проведена Харківським УВП N 2 УТОГ, що свідчить про те, що оспорювані договори були укладені на реальне виконання, тим більш що крайній строк оплати ще не настав.

Крім того, постановою Президії Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Українське товариство глухих" N 132/2017 від 26.04.2017 було вилучено з господарського відання Харківського УВП N 1 УТОГ та передано у господарське відання Харківському УВП N 2 УТОГ нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, розташовані у м. Харків по вул. Шевченка, 303/307.

На виконання зазначеної постанови 28.04.2017 було складено акт передачі об'єктів нерухомого майна. Реєстрація зазначеної передачі майна у господарське відання була здійснена ще 16.05.2017, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна про реєстрацію іншого речового права, що вбачається з наявного у справі витягу за індексним номером 91944839.

Однак, постановою державного виконавця від 18.08.2017 ВП N 54504299 було описано та накладено арешт на комору інструментального цеху, а також дві кімнати з готовою продукцією (за номерами 67 та 68 у Постанові від 18.08.2017). Зазначені приміщення знаходяться у нежитлових будівлях за адресою м. Харків по вул. Шевченка, 303/307.

Отже, державним виконавцем було неправомірно накладено арешт і на приміщення позивача за первісним позовом, що не належали ні на праві власності, ні на праві господарського відання Харківському УВП N 1 УТОГ.

Щодо зустрічних позовних вимог ФОП П. М. В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 01.08.2017, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (Постанова N 11) у разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

В матеріалах справи містяться акти приймання-передачі обладнання від 01.08.2017, які підтверджують фактичну передачу майна від Харківського УВП N 1 УТОГ до Харківського УВП N 2 УТОГ.

Також, у справі наявна копія банківської виписки від з 01.10.2017 по 23.10.2017, яка підтверджує факт перерахування позивачем за первісним позовом грошових коштів за договором купівлі-продажу від 01.08.2017 згідно платіжного документа N 45 від 23.10.2017 в сумі 10000,00 грн.

Крім того, сторонами спірних договорів відповідні господарські операцій з купівлі-продажу майна відображені в бухгалтерському обліку, що підтверджується наявними у справі податковими накладними NN 2, 3, 4, 21 від 01.08.2017, витягом з журналу проводок та відомістю по рахунку 631 Харківського УВП N 2 УТОГ за серпень 2017, актом звіряння взаєморозрахунків за 01.08.2017 - 31.10.2017, прибутковими та видатковими накладними від 01.08.2017, балансами та звітами про фінансові результати за 6 та 9 місяців 2017 року Харківського УВП N 1 УТОГ та Харківського УВП N 2 УТОГ, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 за серпень 2017 року.

Згідно пояснень позивача та 1-го відповідача за первісним позовом, які судом були враховані, передане майно хоча і було передано ХУВП N 2 УТОГ, однак залишалося в приміщеннях по вул. Шевченка 303/307 у м. Харкові, оскільки ці приміщення були у господарському віданні саме ХУВП N 2 УТОГ та лише орендувалися ХУВП N 1 УТОГ згідно договору оренди нерухомого майна від 01.08.2017. Отже, будь-яка потреба фізичного переміщення вказаного обладнання за іншою адресою позивача за первісним позовом, зокрема, за його юридичною адресою, була відсутня.

Сукупність вищевказаних доказів свідчить, що сторонами спірних договорів від 01.08.2017 були вчинені всі необхідні дії, спрямовані на досягнення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, а також, про наявність в їх діях наміру щодо фактичного здійснення купівлі-продажу майна, яке використовувалося ХУВП N 1 УТОГ недостатньо ефективно та з метою погашення заборгованості по заробітній платі.

Позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів, які б підтверджували наявність умислу обох сторін спірних договорів щодо нестворення правових наслідків, які ними обумовлювалися.

Зазначене виключає можливість визнання цих договорів недійсними на підставі статті 234 ЦК України.

Наведені ФОП П. М. В. доводи як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі є непідтвердженими матеріалами справи, а також є припущеннями, які не можуть вплинути на факт дійсності укладених спірних договорів.

Судова колегія апеляційного суду погодилася з висновками суду першої інстанції, що станом на момент укладення спірних договорів не існувало будь-яких обставин чи законодавчих заборон, які б перешкоджали відчуження спірного майна. Відповідні рішення власником були прийняті ще в липні 2017 року та були обумовлені неефективним використанням спірного майна та наявністю боргів по заробітній платі. Виконавче провадження з виконання наказу N 922/1535/17 також було відкрито лише 14.08.2017, тобто вже після укладення договорів.

Розглядаючи доводи касаційної скарги колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Харківської області від 27.06.2017 у справі N 922/1535/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2017, задоволено в повному обсязі позов Фізичної особи - підприємця П. М. В. до Харківського учбово-виробничого підприємства N 1 Українського товариства глухих про стягнення 431425,80 грн. заборгованості з орендної плати.

08.08.2017 на виконання даного рішення господарським судом Харківської області видано відповідний наказ N 922/1535/17 про стягнення з Харківського учбово-виробничого підприємства N 1 Українського товариства глухих на користь ФОП П. М. В. 431425,80 грн. заборгованості з орендної плати та 6471,39 грн. судового збору.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, тобто, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

В п. 37 рішення по справі "Деркач та Палек проти України" (заяви NN 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року, остаточне з 06.06.2005 року, Європейський Суд зазначив:

"37. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (див. "Бурдов проти Росії", заява N 589498/00, п. 34)."

Констатація Європейським Судом з прав людини порушення державою Україна передбаченого ч. 1 ст. 6 Конвенції "права на суд" в частині невиконання остаточних судових рішень, на жаль, носить постійний характер.

Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом.

Так, постановою Верховного Суду від 13.02.2018 у справі N 905/3038/16 було скасовано постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції, оскільки Верховний Суд погодився з висновком місцевого суду, що специфікація від 01.08.2016 та акт від 11.08.2016 підписані представниками ТОВ "Добре тепло" та ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" не з метою створення реальних правових наслідків у вигляді переходу права власності, а за для формальної зміни титулу спірного майна, з метою його приховання від органів державної виконавчої служби та ухилення від виконання рішень суду щодо стягнення з відповідача грошових коштів.

Крім того, в даній справі N 922/2878/17 ФОП П. М. В. посилався на те, що спірні угоди укладені 01.08.2017, тобто, в той самий день, коли постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 було залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2017 про задоволення в повному обсязі позову Фізичної особи - підприємця П. М. В. до Харківського учбово-виробничого підприємства N 1 Українського товариства глухих про стягнення 431425,80 грн. заборгованості з орендної плати.

Також підприємець зазначав, що оспорювані договори укладені між двома пов'язаними юридичними особами, які мають спільного засновника (власника) - "Всеукраїнська громадська організація інвалідів "Українське товариство глухих", та повністю відповідно до Статутів, наданих до матеріалів справи, залежать від його волі в частині продажу майна, купівлі та розпорядження майном

В постанові Верховного Суду України від 23.08.2017 N 6-1873цс16 було зазначено наступне:

"У справі, яка переглядається, суди встановили, що відповідач, відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно своїй дружині, був обізнаний про судове рішення про стягнення з нього заборгованості на користь позивачки, отже, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно.

Установивши ці обставини, суди не надали належної оцінки тому, що спірні договори дарування нерухомого майна уклали сторони, які є близькими родичами, та не перевірили, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном. "

Аналогічні висновки були викладені в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі N 6-2690цс16 (Постанова N 6-2690цс16).

З врахуванням серйозності та важливості основного доводу ФОП П. М. В., що спірні угоди були укладені саме з метою приховання спірного майна від органів державної виконавчої служби та ухилення від виконання рішень суду щодо стягнення на його користь та користь інших осіб грошових коштів, тобто, фактично на порушення одного з фундаментальних принципів судочинства відповідно до Конституції України та необхідної складової "права на справедливий суд" в розумінні Європейського Суду з прав людини, суд касаційної інстанції доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанції не розглянули повно, всебічно та об'єктивно всі доводи та докази ФОП П. М. В., як вищевказані, так і інші, наведені ним у зустрічному позові та апеляційній скарзі, зокрема і, щодо фактично направлення податкових накладних до податкової інспекції, як кожний окремо, так і, головне, у їх комплексі та сукупності на підтвердження чи непідтвердження фіктивності спірних угод.

Відповідно до п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява N 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява N 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року (Рішення))."

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Фізичної особи - підприємця П. М. В. та скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд постановив:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця П. М. В. на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі N 922/2878/17 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі N 922/2878/17 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

І. Кушнір

Судді:

Є. Краснов

 

Г. Мачульський




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали