ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15.03.2011 р.

N 11/189

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Демидової А. М., суддів - Воліка І. М. (доповідача), Жукової Л. В. розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову від 10.01.2011 Київського апеляційного господарського суду у справі N 11/189 господарського суду міста Києва за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи -  Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця",  Фонд державного майна України,  Київська міська рада,  Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві,  Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про визнання права власності.

В судове засідання прибули представники сторін: позивача - Чернишова О. В. (дов. від 31.12.2010 N 7212/15/14-10); відповідача - Нечипорук Н. О. (дов. від 08.12.2009 N 042/1/7-9937); третьої особи-1 - Чернишова О. В. (дов. від 04.01.2011 N 8-НЮ); третьої особи-2 - Комарницька О. Б. (дов. від 15.02.2011 N 130); третьої особи-3 - Касьяненко А. М. (дов. від 20.01.2011 N 225-КР-61); третьої особи-4 - Шаповал В. П. (дов. від 04.01.2011 N 7/26-6/07); третьої особи-5 - не з'явились.

Відповідно до розпорядження секретаря першої судової палати від 14.03.2011, у зв'язку з виходом з відпустки судді Жукової Л. В. розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий - Демидова А. М., судді - Волік І. М. (доповідач), Жукова Л. В.

Встановив:

У квітні 2010 року позивач - Міністерство транспорту та зв'язку України (надалі - Міністерство) звернулось з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності держави України в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на майновий комплекс по вул. Новопольовій, 101-б в м. Києві, а саме: ДС (ст. Київ-Волинський); виробнича будівля: склад; павільйон пасажирський (Тетерівського напрямку); павільйон пасажирський (Фастівського напрямку); стрілочний пост N 1 ДС ст. Київ-Волинський; кладовка; пост ЕЦ; вбиральня; маневрова вишка; стрілочний пост N 1; маневрова вишка; будівля ДЕС, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця".

09.08.2010 Міністерством подано заяву про уточнення позовних вимог в якій позивач просив визнати право власності держави України в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти нерухомого майна по вул. Новопольовій, 101-Б в м. Києві, що знаходяться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", а саме: ДС (ст. Київ-Волинський) площею 1337,2 м2, літера "А" за Технічним паспортом, інвентарний N 010593, рік введення в експлуатацію 1977; виробнича будівля площею 393,5 м2, літера "Б" за Технічним паспортом, інвентарний N 612001, рік введення в експлуатацію 1985; склад площею 127,9 кв. м, літера "В" за Технічним паспортом, інвентарний N 010594, рік введення в експлуатацію 1979; павільйон пасажирський (Тетерівського напрямку) площею 66,5 кв. м, літера "Г" за Технічним паспортом, інвентарний N 010092, рік введення в експлуатацію 1957; павільйон пасажирський (Фастівського напрямку) площею 139,3 кв. м, літера "Д" за Технічним паспортом, інвентарний N 010091, рік введення в експлуатацію 1957; стрілочний пост N 1 ДС ст. Київ-Волинський площею 9,8 кв. м, літера "Е" за Технічним паспортом, інвентарний N 010577, рік введення в експлуатацію 1974; кладова площею 22,9 кв. м, літера "Ж" за Технічним паспортом, інвентарний N 010101, рік введення в експлуатацію 1930; пост ЕЦ площею 576,2 кв. м, літера "З" за Технічним паспортом, інвентарний N 010597, рік введення в експлуатацію 1975; вбиральня площею 4,2 кв. м, літера "И" за Технічним паспортом, інвентарний N 010104, рік введення в експлуатацію 1954; маневрова вишка площею 21,6 кв. м, літера "К" за Технічним паспортом, інвентарний N 010094, рік введення в експлуатацію 1943; стрілочний пост N 1 площею 26,5 кв. м, літера "Л" за Технічним паспортом, інвентарний N 010592, рік введення в експлуатацію 1971; маневрова вишка площею 21,4 кв. м, літера "М" за Технічним паспортом, інвентарний N 010093, рік ведення в експлуатацію 1951; будівля ДС площею 347,4 кв. м, літера "Н" за Технічним паспортом, інвентарний N 010604, рік введення в експлуатацію 1977.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказане нерухоме майно є державним та знаходиться у господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" та обліковується на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1. З моменту побудови спірного майна воно експлуатується виключно Залізницею. Проте, в оформленні права власності на вказане майно відповідачем було відмовлено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі N 11/189 (суддя Смирнова Ю.М.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано право власності держави України в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти нерухомого майна по вул. Новопольовій, 101-Б в м. Києві, що знаходяться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", а саме: ДС (ст. Київ-Волинський) площею 1337,2 кв. м, літера "А" за Технічним паспортом, інвентарний N 010593, рік введення в експлуатацію 1977; виробнича будівля площею 393,5 кв. м, літера "Б" за Технічним паспортом, інвентарний N 612001, рік введення в експлуатацію 1985; склад площею 127,9 кв. м, літера "В" за Технічним паспортом, інвентарний N 010594, рік введення в експлуатацію 1979; павільйон пасажирський (Тетерівського напрямку) площею 66,5 кв. м, літера "Г" за Технічним паспортом, інвентарний N 010092, рік введення в експлуатацію 1957; павільйон пасажирський (Фастівського напрямку) площею 139,3 кв. м, літера "Д" за Технічним паспортом, інвентарний N 010091, рік введення в експлуатацію 1957; стрілочний пост N 1 ДС ст. Київ-Волинський площею 9,8 кв. м, літера "Е" за Технічним паспортом, інвентарний N 010577, рік введення в експлуатацію 1974; кладова площею 22,9 кв. м, літера "Ж" за Технічним паспортом, інвентарний N 010101, рік введення в експлуатацію 1930.; пост ЕЦ площею 576,2 кв. м, літера "З" за Технічним паспортом, інвентарний N 010597, рік введення в експлуатацію 1975; вбиральня площею 4,2 кв. м, літера "И" за Технічним паспортом, інвентарний N 010104, рік введення в експлуатацію 1954; маневрова вишка площею 21,6 кв. м, літера "К" за Технічним паспортом, інвентарний N 010094, рік введення в експлуатацію 1943; стрілочний пост N 1 площею 26,5 кв. м, літера "Л" за Технічним паспортом, інвентарний N 010592, рік введення в експлуатацію 1971; маневрова вишка площею 21,4 кв. м, літера "М" за Технічним паспортом, інвентарний N 010093, рік ведення в експлуатацію 1951; будівля ДС площею 347,4 кв. м, літера "Н" за Технічним паспортом, інвентарний N 010604, рік введення в експлуатацію 1977.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 (колегія суддів: Корсак В. А., - головуючий, судді: Коршун Н. М, Авдеєв П. В.) рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі N 11/189 скасовано; в позові Міністерству транспорту та зв'язку України відмовлено; стягнуто з Міністерства транспорту та зв'язку України на користь Київської міської ради 3371,09 грн. - державного мита за подачу апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, третя особа-1 - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011, а рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2010 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального права, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 22, 74, 75, 136 Господарського кодексу України та процесуальні норми, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акта.

Відповідач -Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради у запереченні на касаційну скаргу вказало на відсутність правових підстав для визнання права власності за позивачем, а тому просило постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Позивач -Міністерство транспорту та зв'язку України у поясненнях наданих суду підтримав доводи касаційної скарги та просив постанову апеляції скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Інші учасники процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу третьої особи-1 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та третіх осіб, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання права державної власності на об'єкти нерухомого майна за державою в особі органу, уповноваженого управляти майном - Міністерства транспорту та зв'язку України, що обліковується на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1, яке є структурним підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" і належить останньому на праві повного господарського відання.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (від 10.09.91 з наступними змінами і доповненнями) встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими суб'єктами.

Закон України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 встановив, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Міністерства та інші органи виконавчої влади (повноважні органи управління) та інші господарські структури та уповноважені особи. Цим Законом встановлено та розмежовано компетенцію Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Міністерств та інших органів виконавчої влади (повноважних органів управління) щодо управління об'єктами державної власності

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про транспорт" державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції. Майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю (ст. 5 Закону України "Про транспорт").

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 N 789 затверджене Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, відповідно до якого міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п. 1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (пп. 1 п. 4). Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.91 N 311 затверджено Перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) та встановлено, що державне майно України, яке не належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Майно залізничного транспорту, яке знаходиться у повному господарському віданні залізниць, до цього переліку не включено.

В силу приписів частина 2 ст. 74 Господарського кодексу України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 (з наступними змінами і доповненнями), який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, у статті 4 встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно, що є у державній власності, здійснюється за заявою органу, уповноваженого в установленому порядку управляти нерухомим майном, що є у державній власності.

Пунктом 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002, з наступними змінами і доповненнями (надалі - Тимчасове положення) встановлено, що обов'язковій реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності на нерухоме майно держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Відповідно до пункту 6 цього Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Згідно Довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ N 228843, до складу залізниці входить відокремлений структурний підрозділ без права юридичної особи - Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління N 1 (надалі - управління). Відповідно до Положення про управління, майно Управління відноситься до державної власності, є частиною майна залізниці і закріплюється за ним на праві господарського відання.

На підставі технічного паспорту, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, довідки про балансову належність від 16.03.2010 N 683, інвентарних карток обліку основних засобів, судами встановлено, що по вул. Новопольова, 101-б у м. Києві розташовані об'єкти нерухомості щодо яких заявлено позовні вимоги, та які обліковуються на балансі структурного підрозділу Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1, і знаходяться у господарському віданні ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Керуючись Тимчасовим положенням, ДТГО "Південно-Західна залізниця" з метою оформлення правовстановлюючих документів на майновий комплекс по вул. Новопольовій, 101-б в м. Києві звернулась з заявою до відповідача, в якій просила видати свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомості, які знаходяться на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1.

Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 06.08.2009 N 042/13/1-6665 повідомило про відсутність у позивача повного пакету документів.

Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що перебування майна на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1, підтверджується балансовою довідкою підприємства, технічним паспортом, виготовленим станом на 12.10.2008, інвентарними картками обліку основних засобів.

Також, згідно рішення виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 05.07.55 N 850 "Про додатковий відвод земельної ділянки Будівельно-монтажній конторі "Дорстрой" Південно-Західних залізниць під розширення центральних майстерень", від 13.09.55 N 1212 "Про відвод земельної ділянки Шляховій Будівельно-монтажній конторі Південно-західної залізниці під будівництво будівельного двору та матеріально-складської бази", земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Новопольва, 101-б, на якій розташовано об'єкти нерухомості, відводилась у користування Залізниці для побудови та експлуатації об'єктів залізничного транспорту. Даний факт підтверджується рішенням Київської міської ради депутатів трудящих від 30.10.56 N 1615 "Про дозвіл Управлінню Південно-західних залізниць на побудову будинку бригадира робочого відділення в смузі відчуження на Посту-Волинському".

Відповідно до наявних в матеріалах справи податкових розрахунків, Управління сплачує податок за землю, на якій розташовано спірне нерухоме майно. Як слідує з матеріалів справи залізниця за власний рахунок утримує зазначене майно, здійснює його поточний ремонт та обслуговування.

За таких обставин, ДТГО "Південно-Західна залізниця" використала право, надане ст. 392 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судами встановлено, що згідно статуту Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (надалі -ДТГО "Південно-Західна залізниця"), залізниця - це створене відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт", статутне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Майно Залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві господарського відання. Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству (п. 4.2 Статуту). Джерелами формування майна залізниці є майно, в т. ч. нерухоме, передане залізниці; майно Залізниці становлять необоротні та оборотні активи, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі залізниці (п. п. 4.3, 4.1 Статуту).

Таким чином, власником майна є держава Україна, а статутне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", і в тому числі його структурні підрозділи, є суб'єктами господарювання, яким майно належить на праві господарського відання.

Відповідно до ст. ст. 4 - 6 Конституції (Основного Закону) УРСР від 11.06.37, ст. ст. 10, 11 Конституції (Основного Закону) УРСР від 20.04.78 соціалістична власність в УРСР мала форму державної або форму кооперативно-колгоспної власності. Тобто, згідно з нормами Конституції (Основного Закону) УРСР від 11.06.37, Конституції (Основного Закону) УРСР від 20.04.78, ст. 90 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963) спірне нерухоме майно відносилося до об'єктів права державної власності. З проголошенням незалежності України їх правовий статус не змінився, що, зокрема, підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.91 N 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", згідно з якою майно державних підприємств відноситься до об'єктів права загальнодержавної власності.

Частиною 3 ст. 73 Господарського кодексу України передбачено, що майно державного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні об'єкти нерухомого майна побудовані у 1930, 1943, 1954, 1957, 1971, 1974, 1977, 1979 роках, входять до складу основних засобів ДТГО "Південно-західна залізниця" в особі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1, знаходяться на його балансі, утримуються за рахунок коштів державного підприємства та використовується у виробничий діяльності державного підприємства, з моменту будівництва і до сьогоднішнього часу перебувають у державній власності.

Будівництво та розміщення спірних об'єктів, на які позивач просить визнати право власності, не порушує прав інших осіб. Земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомості, рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих відводилась у користування Залізниці для побудови та експлуатації об'єктів залізничного транспорту.

Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (ст. 329 ЦК України).

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, в тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Приписами статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. Статтею 4 Закону встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Стаття 396 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. До захисту права господарського відання застосовуються положення, встановлені для захисту права власності.

Виходячи із зазначеного, рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2010 позов задоволено у повному обсязі - визнано за Державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на майно, яке знаходиться в повному господарському віданні ДТГО "Південно-західна залізниця" в особі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління N 1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, Київський апеляційний господарський суд виходив з відсутності доказів порушення відповідачем права залізниці на господарське відання на спірне майно, а також відсутністю порушення прав в частині відмови у здійсненні реєстрації права власності, оскільки галузевим об'єднанням не було надано належно оформленого пакету для здійснення реєстрації відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти не рухомого майна.

Водночас, судом апеляційної інстанції невірно зроблено посилання на Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти не рухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.10.2009 N 1227, оскільки нерухоме майно, що є предметом позовних вимог, збудоване та перебуває на балансі підприємства з 1930 - 1977 роках, тобто не є новозбудованим, перебудованим або реконструйованим, і до нього не можуть бути застосовані вимоги цього Положення.

Разом з тим, вимоги щодо обов'язкової державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що знаходяться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави в особі органів, уповноважених управляти майном, територіальних громад, іноземців, осіб без громадянства, міжнародних організацій, іноземних держав встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 N 1952-IV. З урахуванням положень цього Закону, нормативні документи, якими регулюється реєстрація прав на нерухоме майно та їх обмежень, не встановлюють порядку набуття та реєстрації прав власності на нерухоме майно, збудованого до набрання ним чинності.

Виходячи з цього, постанова апеляційного суду винесена при неправильному застосуванню норм матеріального права, без врахування приписів ст. 392 та 396 Цивільного кодексу України.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За результатами перевірки у касаційному порядку встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовані судом першої інстанції з достатньою повнотою, однак переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, апеляційною інстанцією неправильно застосовано норми матеріального права, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 у справі 11/189 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі N 11/189 залишити в силі.

 

Головуючий, суддя

А. М. Демидова

Судді:

І. М. Волік

 

Л. В. Жукова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали