ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 16 травня 2012 року

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А. Г., суддів: Григор'євої Л. І., Лященко Н. П., Патрюка М. В., Гуменюка В. І., Онопенка В. В., Романюка Я. М., Жайворонок Т. Є., Охрімчук Л. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12, публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання права власності та визнання недійсним договору іпотеки, встановила:

У грудні 2010 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_12, публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") про визнання права власності на частину квартири та визнання недійсним договору іпотеки.

Зазначав, що з 2002 року вони разом із ОСОБА_12 проживали однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_2, що належала відповідачці на праві власності, вели спільне господарство, разом проводили вільний від роботи час та несли спільні витрати на утримання квартири, придбання меблів і побутової техніки, продуктів харчування та одягу, ремонту квартири, спільний відпочинок тощо. Між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Від фактичних шлюбних відносин у них народився син - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження N НОМЕР_1 від 15 червня 2005 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва.

26 березня 2008 року за спільні кошти вони придбали трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Проте в порушення вимог ч. 2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку", ст. 578 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України), без його згоди як співвласника спірної квартири, 26 березня 2008 року ОСОБА_12 передала в іпотеку відкритому акціонерному товариству "Універсал Банк" з 3 грудня 2009 року ПАТ "Універсал Банк" вищезазначену квартиру. Просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частину спірної квартири та визнати недійсним договір іпотеки від 26 березня 2008 року на підставі ч. 2 ст. 65 СК України, ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2011 року, позов ОСОБА_11 задоволено: визнано за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1; визнано недійсним договір іпотеки зазначеної квартири, укладений між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_12 26 березня 2008 року; стягнуто в рівних частках з ОСОБА_12 та ПАТ "Універсал Банк" на користь ОСОБА_11 1820 грн. судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2011 року касаційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" відхилено, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2011 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд зазначеної ухвали ПАТ "Універсал Банк" порушує питання про її скасування та ухвалення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України - неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. 6 Закону України "Про іпотеку", ст. 578 ЦК України.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ "Універсал Банк" посилається на ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі N 6-21642ск11 від 13 липня 2011 року та постанову Верховного Суду України N 6-44цс11 від 7 листопада 2011 року (Постанова N 6-44цс11).

ПАТ "Універсал Банк" вказує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими в зазначених для прикладу судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під час розгляду справи судами встановлено, що з 2002 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 перебували у фактичних шлюбних відносинах. 26 березня 2008 року на ім'я останньої придбано трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 26 березня 2008 року між ОСОБА_12 і ПАТ "Універсал Банк" було укладено договір про надання кредиту N 063-2008-917 на придбання майна в сумі 315 тис. доларів США з терміном дії до 10 березня 2038 року та сплатою 11,95 % річних за користування кредитними коштами, що дорівнює еквіваленту 1590750 грн. за курсом Національного банку України на день укладення договору. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_12 та ПАТ "Універсал Банк" було укладено договір іпотеки від 26 березня 2008 року, згідно з яким ОСОБА_12 передала вищевказану квартиру в іпотеку.

Задовольняючи позов ОСОБА_11, суд першої інстанції, з висновками якого погодились і суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що позивач і відповідачка з 2002 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, а відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку", ст. 578 ЦК України майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку (заставу) лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників, тому договір іпотеки є недійсним, оскільки не було нотаріально посвідченої, в письмовій формі, згоди ОСОБА_11.

З таким висновком погодитись не можна.

Відповідно до тексту договору купівлі-продажу спірної квартири від 26 березня 2008 року (п. 2.3) покупець ОСОБА_12 стверджувала, що придбаває вказану квартиру за власні кошти, оскільки на момент її придбання у шлюбі ні з ким не перебуває. На забезпечення виконання кредитного зобов'язання за договором між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_12 26 березня 2008 року було укладено оспорюваний договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером N 706, згідно з умовами якого ОСОБА_12 передає в іпотеку спірну квартиру (п. 1.1), що належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2008 року.

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Згідно із ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

За змістом ст. ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

В ухвалі від 13 липня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі N 6-21642 ск 11 за позовом про визнання недійсними договорів кредиту від 12 червня 2007 року та іпотеки від 13 червня 2007 року у зв'язку з ненаданням позивачкою згоди на їх укладення дійшов висновку про відсутність підстав для визнання цих договорів недійсними, оскільки рішення суду про визнання квартири спільною частковою власністю за особами, які проживали у фактичних шлюбних відносинах, ухвалено 23 грудня 2009 року, тобто зазначені факти встановлено судом більш як через два роки після укладення спірних договорів, що не впливає на суть правовідносин, які склалися у зв'язку з укладенням цих договорів.

Саме до цього зводиться правова позиція, що висловлена Верховним Судом України в постанові від 7 листопада 2011 року у справі N 6-44цс11 (Постанова N 6-44цс11) і що згідно зі ст. 3607 ЦПК України є обов'язковою для судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції не звернув уваги на те, що як факт проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, так і належність їм майна на праві спільної сумісної власності встановлено тільки рішенням суду - 10 травня 2011 року та що на момент укладення оспорюваного правочину (26 березня 2008 року) єдиним власником спірної квартири (предмета іпотеки) була ОСОБА_12.

Погодившись із судами попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання договору іпотеки недійсним, суд касаційної інстанції дійшов помилкового та такого, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, висновку про те, що проживання ОСОБА_12 і ОСОБА_11 однією сім'єю без визначення права власності останнього на зареєстровану за ОСОБА_12 квартиру свідчить про допущення порушення ст. 203 ЦК України у зв'язку з відсутністю письмової згоди не визначеного співвласника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2011 року підлягає скасуванню на підставі п. 1 ст. 355, ч. ч. 1, 2 ст. 3604 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 355, 3603, 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2011 року задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий:

А. Г. Ярема

Судді:

Л. І. Григор'єва

 

Л. І. Охрімчук

 

В. І. Гуменюк

 

М. В. Патрюк

 

Т. Є. Жайворонок

 

Я. М. Романюк

 

Н. П. Лященко

 

Ю. Л. Сенін

 

В. В. Онопенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали