Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання протиправним акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

18.11.2010 р.

Справа N 2а-9093/10/2670


Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, суддів, при секретарі (за участю: представника-позивача Хрімлі О. Г., Коротких А. Ю., Літвіної Н. М., ОСОБА_1, Лаврова А. М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове місто" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 липня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове місто" до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання протиправним акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов'язання вчинити певні дії, встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нове місто" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов'язання відновити з 28 лютого 2010 року реєстрацію як платника податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 липня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю "Нове місто" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь в апеляційному розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нової з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що відсутні правові підстави для висновку про протиправність акта про анулювання свідоцтва платника ПДВ, в зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з ПДВ, поданих ТОВ "Нове місто" з лютого 2009 року лютий 2010 року, за результатами якої складено Довідку N 138/Д/15-220 від 27.02.2010 р.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Нове місто" протягом 12 місяців (з лютого 2009 р. по лютий 2010 р.) подає декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, у зв'язку з чим ДПІ зроблено висновок про необхідність прийняти податковому органу рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі пп. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

28.02.2010 року комісією ДПІ в Солом'янському районі м. Києва складено акт N 1288 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Нове місто", відповідно до якого комісією прийняте рішення про анулювання реєстрації вказаного платника ПДВ відповідно до підпункту "ґ" пункту 9.8. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим платник виключений з Реєстру 28.02.2010 р.

Як вбачається з акта, анулювання здійснено у зв'язку з тим, що позивач протягом дванадцяти послідовних місяців з лютого 2009 року по лютий 2010 року подавав до податкового органу податкові декларації з ПДВ, які свідчили про відсутність оподаткованих поставок протягом зазначеного періоду, підтвердженням чого є вищезазначена довідка про результати перевірки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. "ґ" п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 N 79 (далі - Положення), реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Згідно пп. 25.2.1 Положення органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б", "ґ" пункту 25 цього Положення.

Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зокрема, довідки про результати документальної невиїзної перевірки на підставі поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, складеної підрозділом оподаткування юридичних або фізичних осіб, яка свідчить про відсутність у платника податку оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (підстава підпункт "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість").

В даному випадку, таке рішення було прийняте податковим органом на підставі довідки про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки N 138/Д/15-220і від 27.02.2010 р.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що позивачем систематично протягом дванадцяти послідовних місяців (з лютого 2009 року по лютий 2010 року) подавались до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість, в яких зазначало оподатковані операції з придбання послуг, що підтверджується рядком 10.1 прийнятих відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість за 2009 - 2010 роки.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Тобто, за підсумовуючим аналізом зазначених правових норм до оподаткованих поставок належить як надання так і придбання послуг, а оскільки позивачем в поданих до податкового органу податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2009 - 2010 роки були зазначені операції з придбання послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що проведені позивачем операції відносяться до оподаткованих поставок у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість", а відтак у податкового органу були відсутні підстави для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю оподаткованих поставок.

Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове місто" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 липня 2010 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове місто" - задовольнити.

Визнати протиправним з моменту його прийняття акт Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 28.02.2010 року N 1288 про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "Нове місто" реєстрації платника податку на додану вартість.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва відновити з 28.02.2010 року реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове місто" як платника податку на додану вартість та видати відповідне свідоцтво.

Повний текст постанови виготовлений 23 листопада 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий, суддя

О. Г. Хрімлі

Судді:

А. Ю. Коротких

 

Н. М. Літвіна





 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали