ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

20.06.2018 р.

Справа N 805/4945/15-а

 

Адміністративне провадження N К/9901/11999/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої, судді - Желтобрюх І. Л., суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року (суддя Козаченко А. В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року (судді: Казначеєв Е. Г., Васильєва І. А., Жаботинська С. В.) у справі N 805/4945/15-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Донецької державної обласної адміністрації в особі Департаменту розвитку базових галузей промисловості про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, установив:

У листопаді 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Донецької державної обласної адміністрації в особі Департаменту розвитку базових галузей промисловості, в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення, оформлене протоколом від 7 жовтня 2015 року N 198/59, щодо проведення конкурсу з перевезення пасажирів на приміському та міжміському внутрішньообласному автобусному маршруті загального користування в частині пункту 4 про недопуск до участі у конкурсі ФОП ОСОБА_1; зобов'язати конкурсний комітет прийняти нове рішення, в якому визнати переможця конкурсу на об'єкт 7+, маршрут N 302 Селидове (ЗА) - Новогродівка (ЗА) з урахуванням конкурсної пропозиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що висновки конкурсної комісії щодо його конкурсної пропозиції та, як наслідок, недопущення позивача до участі у конкурсі, є безпідставним та не відповідає дійсності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення і прийняти нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зазначає, що однією з умов оголошеного конкурсу була наявність у перевізника транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями, однак не було вказано, що автобус даного типу має бути основним. Крім того, відсутність такого транспортного засобу не є підставою для недопуску перевізника до участі у конкурсі, вичерпний перелік яких наведено у статті 45 Закону України "Про автомобільний транспорт". Вважає неправильним висновок суду про те, що умовами конкурсу передбачалось застосування на об'єкті автобусів класу МЗІ, оскільки до участі у конкурсі допускалось використання автобусів категорії М2, М3, класу A, B, I, II, III. Також стверджує, що при вирішенні справи апеляційним судом застосовано підзаконний акт, який не відповідає статті 45 Закону України "Про автомобільний транспорт", в якій визначено вичерпний перелік підстав для недопуску перевізника до участі у конкурсі. Вважає безпідставними висновки судів щодо необхідності у перевізника-претендента оформлених працівників з безперервним стажем саме у цього перевізника не менше одного року до дати оголошення конкурсу, оскільки такої вимоги законодавство не містить. Стверджує, що питання щодо порушення позивачем правил дорожнього руху могло бути предметом розгляду лише під час проведення конкурсу, а не на стадії допуску перевізників-претендентів до участі у конкурсі. Крім того, суди не врахували, що особа, яка скоїла правопорушення, не перебувала у трудових відносинах з позивачем під час його вчинення.

Відповідач у письмових запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Селидівської міської ради як фізична особа - підприємець та здійснює, серед іншого, господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів.

5 серпня 2015 року в газеті "Новости региона. Приложение к "КП" N 31 оголошено відкритий конкурс з перевезення пасажирів на приміських і міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування в Донецькій області на 17 окремих об'єктах, у тому числі на об'єкті N "7+", маршрут N 302 (Селидове-Новогродівка).

Як вбачається з оголошення, організатором встановлено такі вимоги: забезпечення роботи на об'єкті конкурсу не менш як одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями всіх категорій, яке б дало змогу таким особам безперешкодно користуватись послугами з автоперевезень пасажирів; для забезпечення належної якості та безпеки перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на приміському маршруті "7+" (Селидове-Новогродівка) допускається використання автобусів класу та категорії М3I; для участі у конкурсі перевізники надають довідки за результатами перевірки Управлінням Укртрансінспекції у Донецькій області та Управління ДАІ ГУМВС України у Донецькій області.

Позивачем подано заяву на участь у конкурсі на об'єкті N "7+", маршрут N 302 (Селидове-Новогродівка) разом із документами, передбаченими законодавством.

Відповідно до пункту 4 протоколу засідання конкурсного комітету щодо проведення конкурсу з перевезення пасажирів на приміському і міжміському внутрішньообласному автобусному маршруті загального користування Донецької області від 7 жовтня 2015 року N 198/59 вирішено не допустити до подальшої участі у конкурсі ФОП ОСОБА_1.

Таке рішення прийняте у зв'язку з відсутністю у позивача основного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідний автобус РУТА - ІНВА, державний номер НОМЕР_1, заявлений як резервний), та невідповідністю категорії і класу заявленого транспортного засобу (М2А) умовам конкурсу (М3І); наданням недостовірної інформації щодо наявності не менш як трьох працівників, які здійснюють щоденний контроль за технічним станом транспортних засобів, та двох працівників, що проводять щоденний огляд стану здоров'я водіїв, які працюють на повну ставку та перебувають у штаті підприємства не менш як один рік до дати оголошення конкурсу; наявністю у водія перевізника порушення статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (згідно з інформацією УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення конкурсного комітету, оформлене протоколом засідання від 7 жовтня 2015 року N 198/59, в частині недопуску ФОП ОСОБА_1 до участі у конкурсі відповідає вимогам закону, оскільки у відповідача були законні й обґрунтовані підстави для його прийняття.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року N 2344-III (далі - Закон N 2344-III) визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів).

В силу статті 7 Закону N 2344-III забезпечення організації пасажирських перевезень на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації.

Згідно зі статтею 44 Закону N 2344-III до обов'язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать: визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками; державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення.

Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 46 Закону N 2344-III для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування автомобільний перевізник подає конкурсному комітету такі документи: заяву претендента встановленого зразка із зазначенням автобусного маршруту загального користування, на якому має намір працювати претендент; відомості за підписом суб'єкта господарювання про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті з зазначенням підстав для їх використання перевізником; відомості про додаткові умови обслуговування маршруту; документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі.

Статтею 45 Закону N 2344-III визначено, що у конкурсі на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідають вимогам, викладеним у статті 34 цього Закону.

До участі в конкурсі не допускаються автомобільні перевізники, які:

визнані банкрутами або щодо яких порушено справу про банкрутство чи ліквідацію як суб'єкта господарювання;

подали до участі в конкурсі документи, що містять недостовірну інформацію;

не відповідають вимогам статті 34 цього Закону;

передбачають використовувати на маршрутах автобуси, переобладнані з вантажних транспортних засобів.

Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року N 1081 (далі - Порядок N 1081).

Пунктом 10 вказаного Порядку визначено, що організатор затверджує умови конкурсу, в тому числі обов'язкові, відповідно до статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім обов'язкових організатор може затверджувати додаткові умови конкурсу (наявність у перевізника GPS-системи, встановленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, тощо). Організатор встановлює вимогу щодо забезпечення роботи на об'єкті конкурсу, який включає міські та приміські автобусні маршрути загального користування, не менш як одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Згідно з пунктом 12 Порядку N 1081 конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, який:

1) подав до участі в конкурсі неналежним чином оформлені документи чи не в повному обсязі, а також такі, що містять недостовірну інформацію;

2) визнаний банкрутом або щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство (за винятком того, стосовно якого проводиться процедура санації), або який перебуває у стадії ліквідації;

3) не відповідає вимогам статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт";

4) не має достатньої кількості транспортних засобів для виконання перевезень, затвердженої обов'язковими умовами конкурсу, та перевезень, які повинні виконуватися відповідно до чинних договорів (дозволів). Достатня кількість транспортних засобів визначається як кількість автобусів, необхідних для виконання перевезень, та кількість резервних транспортних засобів, яка становить 10 відсотків для міського, приміського сполучення та 20 відсотків для міжміського сполучення;

5) має несплачені штрафні санкції, накладені Укртрансінспекцією, або водії якого мають несплачені штрафи, накладені відповідно до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неоскаржені у судовому порядку (що були накладені не пізніше ніж за 20 днів до дати проведення конкурсу);

6) подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до пункту 37 Порядку N 1081 достовірність інформації, викладеної у заяві та документах, визначених пунктом 29 цього Порядку, перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу.

Так, організатором конкурсу встановлювалися обов'язкові вимоги для перевізників-претендентів, у тому числі на об'єкті N "7+", маршрут N 302 Селидове (ЗА) - Новогродівка (ЗА) щодо забезпечення роботи на об'єкті конкурсу не менш як одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями всіх категорій; використання автобусів класу та категорії М3I; надання довідки за результатами перевірки Управлінням Укртрансінспекції у Донецькій області та Управління ДАІ ГУМВС України у Донецькій області.

Судами встановлено, що транспортний засіб Рута 22, державний номер НОМЕР_1 2014 року випуску, який призначений для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями, заявлений позивачем в якості резервного, тоді як зі змісту пункту 10 Порядку N 1081 можна зробити висновок, що транспортний засіб такого типу має пропонуватися в якості основного для постійної роботи на відповідному маршруті. Іншого норма не передбачає.

Таким чином, оскільки позивач в конкурсній пропозиції не вказав транспортний засіб для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями як основний, а резервний транспортний засіб призначений для зміни основного транспортного засобу в тих чи інших випадках, суди правильно зазначили, що така обставина є підставою для недопуску перевізника-претендента до участі у конкурсі.

Що стосується посилань позивача у касаційній скарзі на те, що відсутність такого транспортного засобу не може мати наслідком недопуск перевізника до участі у конкурсі, виходячи з вичерпного переліку підстав для недопуску, наведеного у статті 45 Закону України "Про автомобільний транспорт", суд зазначає, що пунктом 12 Порядку N 1081 розширено перелік передбачених вказаною статтею умов, за яких конкурсний комітет може не допустити перевізника-претендента до участі у конкурсі, серед яких, зокрема, подання конкурсної пропозиції, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу.

Згідно з пунктом 4 Порядку визначення класу комфортності автобусів, сфери їхнього використання за видами сполучень та режимами руху, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 квітня 2007 року N 285, автобуси за максимальною масою поділяються на дві категорії: категорія М 2 - автобуси, які призначені для перевезення пасажирів і мають більше ніж 8 місць, не враховуючи місця водія, і максимальну масу не більше ніж 5 тонн; категорія М 3 - автобуси, які призначені для перевезення пасажирів і мають більше ніж 8 місць, не враховуючи місця водія, і максимальну масу, що перевищує 5 тонн.

Автобуси місткістю не більше 22 пасажирів, крім водія, поділяються на два класи: клас A: автобуси, призначені для перевезення сидячих пасажирів та мають місця для стоячих пасажирів; клас B: автобуси, призначені для перевезення виключно сидячих пасажирів.

Автобуси місткістю понад 22 пасажири, крім водія, поділяються на три класи: клас I: автобуси, призначені для перевезення сидячих і стоячих пасажирів, конструкція яких дає змогу пасажирам безперешкодно переміщуватись по салону; клас II: автобуси, призначені для перевезення головним чином сидячих пасажирів, а також стоячих пасажирів у проході проміж рядами та (або) на площадці для стоячих пасажирів, розмір якої не перевищує 1,5 м 2; клас III: автобуси, призначені для перевезення виключно сидячих пасажирів.

Також судами встановлено, що умовами конкурсу передбачалось використання на об'єкті конкурсу N " 7+", маршрут N 302 Селидове (ЗА) - Новогродівка (ЗА) автобусів класу та категорії М3 I, у той час як заявлений позивачем транспортний засіб Рута 22, державний номер НОМЕР_1 2014 року випуску (клас М2 А) не відповідав встановленим організатором обов'язковим умовам конкурсу.

У касаційній скарзі позивач звертає увагу на те, що до конкурсу допускались автобуси категорії М2, М3, класу A, B, I, II, III, однак згідно з оголошенням (Т.1 а. с. 28) обов'язковою умовою щодо об'єкту N "7+" вказано саме транспортні засоби категорії та класу МЗІ.

Однією з підстав для недопуску ФОП ОСОБА_1 до участі у конкурсі було надання ним недостовірних відомостей щодо наявності не менш як трьох працівників, які здійснюють щоденний контроль за технічним станом транспортних засобів, та двох працівників, які проводять щоденний огляд стану здоров'я водіїв, що працюють на повну ставку та перебувають у штаті підприємства не менш як один рік до дати оголошення конкурсу.

Подаючи анкету для участі у конкурсі позивач вказав, що середньооблікова кількість працівників за період протягом року до дати оголошення конкурсу з окладом за штатним розписом, що працюють на повну ставку, становить 11 осіб; кількість працівників, що працюють на повну ставку та перебувають у штаті підприємства не менш як один рік до дати оголошення конкурсу, що здійснюють контроль за технічним станом транспортних засобів - 3 особи; кількість працівників, що працюють на повну ставку та перебувають у штаті підприємства не менш як один рік до дати оголошення конкурсу, які проводять щоденний огляд стану здоров'я водіїв - 2 особи.

Разом з тим, судами встановлено, що трудові відносини з деякими із вказаних працівників укладались на певний строк, а саме - до 31 грудня 2014 року, та відповідно поновлялись з 2 січня 2015 року, тобто вказані особи перебували у трудових відносинах з позивачем менш як один рік до дати оголошення конкурсу, оскільки не здійснювали трудову діяльність у позивача безперервно на протязі року.

Крім того, однією з причин недопуску позивача до участі конкурсі в оскаржуваному рішенні (протоколі) зазначено наявність порушення ним статті 130 КУпАП.

Так, відповідно до підпункту 5 пункту 12 Порядку N 1081 до участі у конкурсі не допускається перевізник, який має несплачені штрафні санкції, накладені Укртрансінспекцією, або водії якого мають несплачені штрафи, накладені відповідно до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неоскаржені у судовому порядку (що були накладені не пізніше ніж за 20 днів до дати проведення конкурсу).

Наведена норма спростовує твердження касаційної скарги про те, що порушення позивачем правил дорожнього руху могло бути предметом розгляду лише під час проведення конкурсу, а не на стадії допуску перевізників-претендентів до участі у конкурсі.

Суди з цього приводу встановили, що згідно з довідкою УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, 27 червня 2015 року стосовно громадянина ОСОБА_3 складено адміністративний протокол за статтею 130 КУпАП за вчинення ним адміністративного правопорушення на транспортному засобі Mercedes-benz 308d ПЕ, державний номер НОМЕР_2, який належить ФОП ОСОБА_1, у період його перебування у трудових відносинах з позивачем. Доказів сплати штрафу водієм чи позивачем немає.

Водночас, позивач вказував, що 26 червня 2015 року трудовий договір між ним як фізичною особою-підприємцем, та ОСОБА_3 було розірвано за згодою сторін. Крім того, згідно з інформацією Управління ДАІ ГУ МВС у Донецькій області від 22 вересня 2015 року, що адресована відповідачу, порушення вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху з боку ФОП ОСОБА_1 не встановлено. Згідно з листом Управління Укртрансінспекції у Донецькій області від 18 серпня 2015 року у базі даних інспекції відсутня інформація про несплачені штрафні санкції ФОП ОСОБА_1. Крім того, відповідно до довідки ВДАІ з обслуговування м. Селидове та Новогродівка УДАІ ГУ МВС у Донецькій області від 25 серпня 2015 року адміністративних правопорушень, штрафів та позбавлення водійських посвідчень не виявлено.

Тобто, у даній справі містяться докази, які містять різну за своїм змістом інформацію, та які не дають можливості достовірно і однозначно стверджувати про наявність у відповідача підстав для недопуску позивача до участі у конкурсі згідно з підпунктом 5 пункту 12 Порядку N 1081.

Однак колегія суддів враховує, що підставою для недопущення ФОП ОСОБА_1 до участі у конкурсі були й інші обставини, які знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи та позивачем не спростовані.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваного рішення та відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконних рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року - без змін.

Керуючись статтями 343 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив:

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

 

Головуюча, суддя

І. Л. Желтобрюх

Судді:

О. В. Білоус

 

Т. Г. Стрелець




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали