СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

18.06.2010 р.

Справа N 2а-2790/10/1870

Постанову скасовано(згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2011 року) (Ухвала N К/9991/15681/11)

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Павлічек В. О. (за участю секретаря судового засідання - Дикач О. О., представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Шутька А. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, встановив:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Сумського адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (відповідач), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми N 0000141721/0/83748 від 01.12.2009. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним, 1 грудня 2009 року державною податковою інспекцією в м. Суми було прийняте податкове повідомлення - рішення N 0000141721/0/83748 про визначення, ОСОБА_3, податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 15408,54 грн. позивач вважає податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми N 0000141721/0/83748 від 01.12.2009 таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України, при цьому позивач посилається на пунктом 12.1 ст. 12 та п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", якими передбачено, що дохід платника податку від продажу об'єктів рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 15 відсотків від об'єкта оподаткування. Визначення поняття "дохід" наведено в п. 1.2 ст. 1 Закону і є сумою будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність та нарахованих на його користь протягом відповідного звітного періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Згідно з біржовим контрактом N ТЗ/60/240 від 18.05.2007 через брокера Центральної Товарної Біржі ПП ОСОБА_4 позивач здійснив продаж належного йому на праві власності автомобіля Міцубісі Раджеро Вагон, ОСОБА_5 за 100,00 грн. Таким чином, позивач вважає, що внаслідок цієї угоди по продажу автомобіля він отримав дохід в розмірі 100,00 грн., який підлягає оподаткуванню за ставкою 15 %. ДПІ в м. Суми згідно зі своїм актом про результати невиїзної документальної перевірки N 7705/17-2/107 від 09.11.2009 встановила, що від продажу автомобіля позивач отримав дохід в розмірі 102723,60 грн., який було визначено на підставі звіту про незалежну оцінку вартості автотранспортного засобу N 155 від 18.05.2007. Цей висновок висновок ДПІ в м. Суми позивач вважає безпідставним та протизаконним, так як ст. 12 Закону, яка визначає особливості оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна, не передбачає, що при продажу об'єктів рухомого майна обрахування доходу, отриманого від такого продажу, здійснюється виходячи з експертної вартості реалізованого рухомого майна.

Таким чином, позивач стверджує, що дії ДПІ в м. Суми по нарахуванню йому доходу в розмірі 102723,60 грн. від продажу автомобіля за актом перевірки N 7705/17-2/107 від 09.11.2009 та донарахуванню податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 15408,54 грн. за податковим повідомленням-рішенням N 0000141721 від 01.12.2009 є незаконними, так як протирічить вимогам ст. 12 Закону.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на наступне.

09.11.2009 р. ДПІ в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності та повноти задекларованих сум податку з доходів фізичних осіб. За результатами перевірки було складено Акт від 09.11.2009 р. N 7705/17-2/107.

Перевіркою було встановлено, що ОСОБА_3 в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року отримав дохід від продажу рухомого майна, а саме - автомобілю, в сумі 102723,60 грн., який при виплаті не був оподаткований податковим агентом. Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів (абз. "а" п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Позивачем не було подано до ДПІ в м. Суми у встановлений строк "Декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року або інший період звітного року", чим порушила ст. 67 Конституції України та ст. 8, ст. 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

На підставі абзацу "а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивачу було донараховано податок з доходів фізичних осіб (за 2008 рік: 102723,60 * 15 % = 15408,54 грн.) на підставі податкового повідомлення-рішення від 01.12.2009 р. N 000014172/0/83748, яке було відправлено позивачу рекомендованим листом 07.12.2009 р.

ДПІ в м. Суми вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обгрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні. Правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми обґрунтовує наступним.

Відповідач стверджує, що 18 травня 2007 року - день укладення біржового контракту від 18.05.2007 року N Т3/60/240(000819) експертом-оцінювачем Матвієнко Віктором Борисовичем (свідоцтво N 1417 від 26.06.2004 р.) було проведено незалежну оцінку вартості автотранспортного засобу та надано звіт N 155 від 18.05.2007 року, яким було встановлено, що вартість транспортного засобу, який належав позивачу становить 102723,60 грн.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

З метою оподаткування до доходів платника податку включається звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.

Положення п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачають, що у випадку продажу майна за ціною нижчою за звичайну вартість такого майна, платник податку повинен сплатити податок з суми вказаної в договорі. Також вказаним Законом не передбачено повернення платнику податків зайво сплачених коштів (податків) у випадку продажу майна, яке було передано по довіреності з правом продажу, яке було продано за ціною нижчою за звичайну його вартість. А тому, Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначає, що для оподаткування доходу є мінімальний об'єкт оподаткування повинен виходити саме із звичайної вартості.

Таким чином, відповідач стверджує, що позивачем, через довірену особу було укладено біржовій договір за яким було продано транспортний засіб та з суми зазначеної в договорі було сплачено податок. Однак, Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачає, що з метою оподаткування та визначення суми податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб необхідно враховувати не саму суму правочину згідно якого було продано та/або передано рухоме майно, а звичайну вартість переданого та/або проданого майна. Тобто, чинне законодавство передбачає, що власник майна має право розпоряджатися своєю власністю в т. ч. продавати її за будь якою ціною, однак для цілей оподаткування необхідно використовувати саме звичайну вартість переданого та/ або проданого майна. У випадку продажу майна за ціною нижчою за звичайну вартість майна для оподаткування необхідно враховувати саме звичайну вартість майна. Тобто, Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначає, що мінімальний об'єкт оподаткування повинен визначатися саме від звичайної вартості, а не від суми правочину.

Порядок визначення звичайної вартості майна встановлено Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", який визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Отже, враховуючи вищевикладене ДПІ в м. Суми вважає податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 01.12.2009 р. N 000014172/0/83748 законним та обгрунтованим.

Суд заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 09.11.2009 р. ДПІ в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності та повноти задекларованих сум податку з доходів фізичних осіб. За результатами перевірки було складено Акт від 09.11.2009 р. N 7705/17-2/107 (далі - акт перевірки) (а. с. 8), який був направлений позивачу рекомендованою поштою. В акті перевірки зазначено, що ОСОБА_3 в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року отримав дохід від продажу рухомого майна, а саме - автомобілю марки Mitshubishi Pajero Wagon 3.0, в сумі 102723,60 грн., який при виплаті не був оподаткований податковим агентом. За результатами вказаної перевірки позивачу було донараховано податок з доходів фізичних осіб (за 2008 рік: 102723,60 * 15 % = 15408,54 грн.) на підставі податкового повідомлення-рішення від 01.12.2009 р. N 000014172/0/83748 (а. с. 7), яке було відправлено позивачу рекомендованим листом 07.12.2009 р. Продаж автомобіля було здійснено згідно біржовому контракту від 18.05.2007 року N ТЗ/60/240(000819) (а. с. 10) від імені гр. ОСОБА_3 (продавець) на підставі договору доручення N ТЗ/60/240/ від 18.05.2007 року (а. с. 44) діяв член Центральної Товарної Біржі ПП ОСОБА_4, а від імені гр. ОСОБА_5 (покупця) на підставі договору доручення N ТЗ/60/240/ від 18.05.2007 року діяв член Центральної Товарної Біржі ПП ОСОБА_7. Відповідно до пп. 2.2 біржового контракту автомобіль було продано за 100 грн. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 18 травня 2007 року - день укладення біржового контракту від 18.05.2007 року N Т3 /60/240(000819) експертом-оцінювачем Матвієнко Віктором Борисовичем (свідоцтво N 1417 від 26.06.2004 р.) було проведено незалежну оцінку вартості автотранспортного засобу та надано звіт N 155 від 18.05.2007 року, яким було встановлено, що вартість транспортного засобу Mitsubishi Pajero Wagon 3.0 який належав позивачу становить 102723,60 грн. (а. с. 40 - 42) Також, як вбачається з матеріалів справи відповідачем при визначенні доходу отриманого позивачем від продажу належного йому автомобіля було застосовано звичайну ціну, яка з висновку податкового органу дорівнює експертній вартості автомобіля. З таким висновком відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне.

Пунктом 12.1 ст. 12 та п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) передбачено, що дохід платника податку від продажу об'єктів рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Визначення поняття "дохід" наведено в п. 1.2 ст. 1 Закону і є сумою будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність та нарахованих на його користь протягом відповідного звітного періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону, якщо майно платника податку передається іншій особі за довіреністю, умови якої передбачають право такої (іншої) особи продати майно, а не відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності, то у таких випадках звичайна вартість майна, що передається, включатиметься до доходу платника податку з метою оподаткування.

У разі якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то сума таких коштів не включатиметься до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного. Позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включатиметься до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду.

Згідно із статтею 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 279 ГК України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Обов'язками товарної біржі, як це передбачено ч. 2 ст. 280 ГК України та ст. 4 Закону України "Про товарну біржу", є: створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі; надання членам і відвідувачам біржі організаційних, інформаційних та інших послуг; збір, обробка і розповсюдження інформації, що стосується кон'юнктури ринку.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ГК України основним документом, що регулює порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань, є правила біржове: торгівлі які затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Оплата клієнтами послуг членів біржі або брокерів за виконання замовлень із купівлі-продажу на біржі здійснюється у вигляді комісійної або брокерської винагороди, розмір якої може регулюватися внутрішнім документом біржі. Інші послуги, які надають посередники, оплачуються за згодою обох сторін відповідно до чинного законодавства. Учасниками біржових торгів є брокери - фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі; біржові маклери - працівники біржі, які ведуть біржові торги, фіксують усну згоду брокерів на укладення угоди на певних умовах; члени біржі - відповідно до Закону України "Про товарну біржу"; інші особі - за погодженням з директором біржі.

Таким чином, правовий статус товарної біржі свідчить, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність біржі не є здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи, а тому не є посередництвом.

Відповідно до зазначених норм і був укладений договір доручення N ТЗ/60/240 від 18.05.2007, умови якого не передбачають обов'язку замовника передати брокеру безпосередньо сам автомобіль, а передбачають фактично надання послуг по укладенню та оформленню договору купівлі-продажу автомобіля. Крім того, п. 3 біржового контракту N ТЗ/60/240 від 18.05.2007 передбачено що розрахунки за придбаний автомобіль та його передача покупцю здійснюється безпосередньо між продавцем та покупцем без участі брокерів. Відтак, суд доходить висновку що застосування відповідачем до описаних вище відносин п. 1.2 ст. 1 Закону є безпідставним.

Таким чином, суд вважає, що за наведених обставин та правових норм, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158 - 163, 167, 186, 254 КАС України, суд постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми N 0000141721/0/83748 від 01.12.2009 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 15408,54 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста вісім грн. 54 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 23 червня 2010 року.

 

Суддя

В. О. Павлічек

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали