ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Гусака М. Б., суддів - Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тамко" (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області (далі - ДПІ) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, встановив:

У березні 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 26 лютого 2006 року N 0000252342/0, яким йому на 51695 грн. зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Господарський суд Луганської області постановою від 8 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2007 року та Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2011 року (Ухвала N К-17773/07), позов задовольнив.

На обґрунтування своїх рішень суди послалися на те, що підпункт 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 168/97-ВР) пов'язує можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з ПДВ із фактичною оплатою податку в ціні товару в податковому періоді, що передує звітному, незалежно від того, в яких періодах фактично були отримані товари.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ просить скасувати всі ухвалені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Заява про перегляд оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви Товариства постанові цього ж суду від 18 жовтня 2007 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано підпункт 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що за змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР право платника податку на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ залежить лише від фактичної оплати цього податку в ціні товару в податковому періоді, що передує звітному, незалежно від того, в яких періодах фактично були отримані товари.

У справі, постанову касаційного суду в якій додано до заяви позивача, цей суд послався на те, що за змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає така частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів постачальникам саме у попередньому податковому періоді.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що ним було неоднаково застосовано одну й ту саму норму матеріального права.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На думку Верховного Суду України, за змістом наведеної норми попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 1 січня 2008 року редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР, згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних відносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналогічне регулювання встановлено і Податковим кодексом України, абзацом третім пункту 198.6 статті 198 якого встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

М. Б. Гусак

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 

* * *

Правова позиція

На думку Верховного Суду України, за змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали