Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання протиправним та не чинним п. 5 розділу II рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.06.2016 N 826

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

25.10.2017 р.

N 826/17410/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді - Келеберди В. І., розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Міністерство юстиції України про визнання протиправним, не чинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили п. 5 розділу II рішення від 25.06.2016 N 826 (Порядок N 826).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Міністерство юстиції України про визнання протиправним, не чинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили п. 5 розділу II Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням від 25.06.2016 N 826 (Порядок N 826), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за N 863/28993.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що норми п. 5 розділу II Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням від 25.06.2016 N 826 (Порядок N 826), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за N 863/28993 суперечать нормам ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI), оскільки розширюють повноваження щодо перевірки правочинів на предмет їх нікчемності на період процедури ліквідації Банку.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, з яких вбачається, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень відповідно до ст. 6 (Закон N 4452-VI), п. 10 ч. 1 ст. 12 (Закон N 4452-VI) та абз. 11 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI).

Представник третьої особи в судовому засіданні також заперечував проти задоволення позову.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

З метою належного виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, уповноваженими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у неплатоспроможних банках та на підставі статті 6 (Закон N 4452-VI), пункту 10 частини першої статті 12 (Закон N 4452-VI) та абзацу одинадцятого частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 25.06.2016 N 826 (Порядок N 826), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за N 863/28993 затвердила Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 розділу II Порядку (Порядок N 826) протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Згідно п. 3 згадуваного розділу Порядку (Порядок N 826) Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку (далі - Комісія).

Пунктом 5 розділу II Порядку (Порядок N 826) визначено, що перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.

У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

З матеріалів справи вбачається, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" листом повідомила ОСОБА_1, що виплати коштів за її вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" тимчасово обмежені на строк до шести місяців з дня початку процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з посиланням на норми п. 5 розділу II Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням від 25.06.2016 N 826 (Порядок N 826), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за N 863/28993.

Отже позивач є суб'єктом правовідносин, які врегульовано спірною нормою Порядку (Порядок N 826), отже відповідно до ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України має право оскаржити такий Порядок.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, такі функції: здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) у межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил.

Нормативно-правові акти Фонду підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення діяльності Фонду: приймає нормативно-правові акти Фонду.

Отже, оскаржуваний Порядок прийнято уповноваженою особою.

Відповідно до ч. 3 - 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує один місяць. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 3 - 5 частини другої статті 39 цього Закону (Закон N 4452-VI), тимчасова адміністрація може бути продовжена на строк до одного місяця. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 1 (Закон N 4452-VI) і 2 частини другої статті 39 цього Закону (Закон N 4452-VI), строк тимчасової адміністрації може бути продовжений на п'ять днів з припиненням не пізніше дня отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону (Закон N 4452-VI), нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) визначено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону (Закон N 4452-VI), про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 названого Закону (Закон N 4452-VI) протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з п. 1 ч. 4 названої статті Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) Фонд: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону (Закон N 4452-VI), про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В свою чергу повноваженню Фонду під час здійснення ліквідації Банку визначені ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI), відповідно до якої Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:

1) здійснює повноваження органів управління банку;

2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;

4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;

5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;

6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх;

7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню;

8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону (Закон N 4452-VI);

9) здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом (Закон N 4452-VI);

10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).

Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку.

Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Як зазначено вище, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону (Закон N 4452-VI), про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З системного аналізу змісту названих норм статей 37 (Закон N 4452-VI), 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) вбачається, що під час ліквідації банку як і під час тимчасової адміністрації Фонд наділений повноваженням щодо повідомлення сторін про нікчемність правочинів.

Разом з цим, частиною 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) на Фонд покладено обов'язок щодо забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті виключно протягом дії тимчасової адміністрації.

Як зазначено вище, пунктом 5 розділу II Порядку (Порядок N 826) визначено, що перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.

У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що абзацом 2 пункту 5 розділу II Порядку (Порядок N 826) розширено повноваження Фонду (його Уповноваженої особи) на проведення перевірки з метою виявлення нікчемних правочинів на період процедури ліквідації, що не відповідає згадуваним нормам ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI).

Як вказано в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ", підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та не чинним абзацу 2 п. 5 розділу II Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення" затвердженого рішенням від 25.06.2016 N 826 (Порядок N 826), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за N 863/28993.

Абзац перший п. 5 розділу II Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення" затвердженого рішенням від 25.06.2016 N 826 (Порядок N 826), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за N 863/28993, яким визначено, що перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку, відповідає згадуваним нормам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI), отже позов у вказаній частині не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив:

1. Задовольнити частково позовні вимоги.

2. Визнати протиправним та не чинним абзац 2 п. 5 розділу II Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення затвердженого рішенням від 25.06.2016 N 826 (Порядок N 826), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за N 863/28993.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя

В. І. Келеберда




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали