Додаткова копія: Про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України N 303/2019 від 21.05.2019

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

27.05.2019 р.

Справа N 9901/278/19

 

Адміністративне провадження N П/9901/278/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду - Чиркіна С. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України З. В. О. про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України N 303/2019 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" від 21.05.2019 (Указ N 303/2019), встановив:

23.05.2019 до Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України N 303/2019 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" від 21.05.2019 (Указ N 303/2019) (далі Указ).

Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю в оскаржуваному Указі жодної з підстав передбачених ст. 90 Конституції України, яка надає Президенту України право достроково припинити повноваження Верховної Ради України. В якості нормативного обґрунтування послався на вимоги статей 55, 83, 90, 106 Конституції України.

В контексті зазначених норм, Позивач стверджував, що Указ Президента України N 303/2019 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" від 21 травня 2019 року (Указ N 303/2019) винесений всупереч норм Конституції України, є безпідставним та грубо порушує норми Конституції України.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження у цій справі суд бере до уваги всі доводи Позивача та враховує наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 22 КАС України ( N 2747-IV) Верховному Суду, як суду першої інстанції, підсудні справи у тому числі щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України, визначені статтею 266 КАС ( N 2747-IV).

Відповідно до частин другої - третьої статті 266 КАС ( N 2747-IV) адміністративні справи, зазначені у пунктах 1 - 3 частини першої цієї статті ( N 2747-IV), розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів. У разі відкриття провадження в адміністративних справах, визначених частиною другою цієї статті, щодо оскарження нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, застосовуються правила, визначені статтями 264 ( N 2747-IV) та 265 цього Кодексу ( N 2747-IV), з особливостями, визначеними цією статтею ( N 2747-IV).

Частиною першою статті 2 КАС ( N 2747-IV) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС ( N 2747-IV) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 19 КАС України ( N 2747-IV) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Таким чином, у порядку адміністративного судочинства підлягають розгляду публічно-правові спори, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій та розгляд яких не віднесено до підсудності інших судів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС ( N 2747-IV) публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Наведене свідчить, що КАС України ( N 2747-IV) регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

При розмежуванні підсудності адміністративних справ про оскарження правових актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України, а відтак і при вирішенні питання щодо можливості застосування спеціальних правил КАС ( N 2747-IV), передбачених для розгляду цієї категорій спорів, визначальним є предмет спору, тобто зміст (суть) актів, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також правовий статус останнього у спірних правовідносинах.

У Рішенні від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003 Конституційний Суд України констатував, що відповідно до Конституції України повноваження Президента України вичерпано визначені Конституцією України. Тотожний висновок закріплений у Рішенні Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року N 1-рп/2007 (пункт 6 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України у Рішенні від 7 квітня 2004 року N 9-рп/2004 зазначив, що "за Конституцією України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, органи якої здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (стаття 6). Всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). Повноваження Верховної Ради України, як і повноваження Президента України, визначаються Конституцією України (статті 85, 106).

Правовий статус Президента України визначений розділом 5-м Конституції України.

Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (стаття 102 Конституції України), забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (пункт 1 частини першої статті 106 Конституції України)".

Так, у пункті 8 статті 106 Конституції України зазначено, що Президент України, зокрема, припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією.

Згідно із ч. 2 ст. 106 Конституції України Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Конституції України Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції;

2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Таким чином пункт 8 статті 106 Конституції України визначає конституційні повноваження Президента щодо розпуску Верховної Ради України та ст. 90 Конституції визначає підстави для реалізації конституційних повноважень з цього приводу.

Закон України "Про Конституційний Суд України" (Закон N 2136-VIII) визначає порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Конституційного Суду України, підстави і порядок звернення до нього, процедуру розгляду ним справ і виконання його рішень. В контексті вимог ст. 1 зазначеного Закону (Закон N 2136-VIII), Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Згідно із статтею 7 Закону України про Конституційний суд (Закон N 2136-VIII) до повноважень Суду, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що прийняття Указу Президента України "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" від 21 травня 2019 року (Указ N 303/2019) є реалізацією його повноважень у сфері конституційних правовідносин, а не здійснення ним управлінських функцій, тому не може підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції.

З огляду на наведене вище суд дійшов висновку, що положення частини першої статті 2 ( N 2747-IV), підпункту 2 частини першої статті 4 ( N 2747-IV), частини першої статті 5 ( N 2747-IV), частин першої ( N 2747-IV), другої статті 19 КАС ( N 2747-IV), частини першої статті 266 КАС ( N 2747-IV) слід розуміти так, що у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися лише ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, Президента України, які прийнято/вчинено/допущено у правовідносинах, в яких Президент України реалізовує свої владні (управлінські) повноваження.

За таких обставин перевірка (судом), акту Президента України про дострокове припинення повноважень ВРУ, вимагає його правової оцінки на відповідність нормам Конституції України як за юридичним змістом, формою та належністю акту до компетенції органу, що його видав, так і за дотриманням конституційної процедури його видання/постановлення, введення в дію, набрання чинності.

Конституція є об'єктом конституційного контролю і за змістом положень частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, перевірка на предмет відповідності Конституції України всіх без винятку правових актів Верховної Ради України і Президента України належить до повноважень Конституційного Суду України.

Мотиви, якими позивач обґрунтовує своє звернення з цим позовом до адміністративного суду, зокрема його покликання на норми Закону України "Про вибори народних депутатів України" (Закон N 4061-VI), як на правову підставу видання спірного Указу, не спростовують і не змінюють правової сутності відносин, з яких виник спір (конституційні), що і є визначальним при вирішенні питання щодо юрисдикційних форм захисту. У цьому зв'язку треба зауважити, що названий Закон регулює порядок проведення виборів народних депутатів України, тоді як основоположні норми, які визначають порядок організації і функціонування інститутів держави і суспільства загалом і парламенту як єдиного органу законодавчої влади в Україні зокрема, закріплено в Конституції України. Зважаючи на правові підстави видання спірного Указу його оцінка вимагатиме перевірки не щодо його законності, а щодо відповідності Конституції України.

З урахуванням предмету спору, вимог діючого законодавства, оцінку правомірності Указу Президента України N 303/2019 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" від 21 травня 2019 року (Указ N 303/2019) та наявності конституційних підстав для його прийняття повинен надати Конституційний Суд України.

Зазначений висновок кореспондується із позицією Великої Палати закріпленою в рішенні від 24 квітня 2018 року у справі N 9901/376/18, провадження N 11-94заі18 (Постанова N 11-94заі18, 9901/376/18).

З приводу тверджень Позивача про наявність права оскаржити Указ Президента України N 303/2019 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" від 21 травня 2019 року (Указ N 303/2019) саме в Верховному Суді та у порядку, визначеному КАС України ( N 2747-IV), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС ( N 2747-IV) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною другою статті 9 КАС України ( N 2747-IV), передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу ( N 2747-IV), в межах позовних вимог.

Статтею 55 Конституції України гарантовано право кожному як на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб так і право кожного звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.

За таких обставин Основний Закон визначає право Позивача захищати свої право в Конституційному Суді України із дотриманням відповідної процедури.

В контексті вимог статей 241 ( N 2747-IV), 242 КАС України ( N 2747-IV) ухвала про відмову у відкритті провадження судовими рішенням яке повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши всі доводи Позивача та прийнявши до уваги усе вищевикладене суд дійшов висновку, що відсутні передбачені законом підстави для відкриття провадження у справі за заявленим позовом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС ( N 2747-IV) суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Правова конструкція статей 168 ( N 2747-IV), 170 КАС України ( N 2747-IV), передбачає, що суддя одноособово приймає рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

З огляду на відмову у відкритті провадження не підлягають розгляду питання про повідомленням сторін, невідкладний розгляд та вступ третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_2.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 170 КАС України ( N 2747-IV) у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті ( N 2747-IV), суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Керуючись статтями 22 ( N 2747-IV), 170 ( N 2747-IV), 266 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України N 303/2019 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" від 21.05.2019 (Указ N 303/2019).

Роз'яснити заявнику, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.

 

Суддя

С. М. Чиркін




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали