Додаткова копія: Про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 21 травня 2019 року N 303/2019

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

03.07.2019 р.

Справа N 9901/278/19

 

Провадження N 11-544заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року (Ухвала N 9901/278/19, П/9901/278/19) (суддя Чиркін С. М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 21 травня 2019 року N 303/2019 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" (Указ N 303/2019), установила:

Рух справи

1. 23 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з позовом, у якому просив: визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 21 травня 2019 року N 303/2019 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" (Указ N 303/2019) (далі - Указ N 303/2019); вирішити питання про розподіл судових витрат.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Указ N 303/2019 (Указ N 303/2019) є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки винесений усупереч нормам Конституції України. Зокрема, позивач окремо звертає увагу на те, в оскаржуваному Указі не зазначено жодної з підстав, передбачених статтею 90 Конституції України, яка надає Президенту України право достроково припинити повноваження Верховної Ради України.

3. Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, керуючись пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (далі - КАС України), ухвалою від 27 травня 2019 року (Ухвала N 9901/278/19, П/9901/278/19) відмовив у відкритті провадження у цій справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Водночас суд у зазначеній ухвалі роз'яснив заявнику, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

4. Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року (Ухвала N 9901/278/19, П/9901/278/19), а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 червня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України ( N 2747-IV).

6. Станом на 03 липня 2019 року відзив на касаційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду не надходив.

Висновки суду першої інстанції

7. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд виходив з того, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися лише ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, Президента України, які прийнято/вчинено/допущено у правовідносинах, у яких Президент України реалізовує свої владні (управлінські) повноваження. Натомість прийнятий Указ N 303/2019 (Указ N 303/2019) є реалізацією його повноважень у сфері конституційних правовідносин, а не здійсненням ним управлінських функцій, тому не може підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції. Перевірка на предмет відповідності Конституції України всіх без винятку правових актів Верховної Ради України і Президента України належить до повноважень Конституційного Суду України.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

8. На обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що позивач оскаржував Указ N 303/2019 (Указ N 303/2019) з підстав його конституційності. Скаржник зазначає, що зазначений Указ Президента України було оскаржено саме через його необґрунтованість, оскільки він не містить жодних фактів, на підставі яких Президент України встановив, що протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій.

Оцінка Великої Палати Верховного Суду

9. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1.

10. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

11. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

12. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України ( N 2747-IV)).

13. Відповідно до положень пунктів 1 ( N 2747-IV) та 2 частини першої статті 4 КАС України ( N 2747-IV) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

14. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України ( N 2747-IV) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом ( N 2747-IV), звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

15. За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України ( N 2747-IV) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

16. Водночас за змістом частини четвертої статті 22 КАС України ( N 2747-IV) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.

17. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначені статтею 266 КАС України ( N 2747-IV).

18. Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС України ( N 2747-IV). За цією статтею такими є, зокрема, справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом ( N 2747-IV); щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9 ( N 2747-IV), 10 частини першої цієї статті ( N 2747-IV).

19. Аналіз перелічених норм свідчить про те, що КАС України ( N 2747-IV) регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

20. Зі змісту позовної заяви суд установив, що предметом спору у цій справі є правомірність Указу N 303/2019 (Указ N 303/2019).

21. Однак згідно із зазначеними вище висновками в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені тільки ті правові акти та/або дії чи бездіяльність Президента України, які виникли у правовідносинах, у яких він реалізовує свої владні (управлінські) повноваження, і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду.

22. Отже, при розмежуванні підсудності адміністративних справ про оскарження правових актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України, визначальним є характер спірних правовідносин.

23. Правовий статус Президента України визначений відповідним розділом Конституції України.

24. Відповідно до положень статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією.

25. Відповідно до частин другої, третьої статті 90 Конституції України Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції;

2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

26. Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України.

27. Відповідно до зазначених конституційних положень Президент України наділений правом достроково припинити повноваження Верховної Ради України. Підстави для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України визначені у статті 90 Основного Закону України, і в цьому процесі (у цих правовідносинах) Президент України реалізує свої владні повноваження шляхом ухвалення відповідного акта (у формі указу).

28. Відповідно до пункту 7 статті 106 Конституції України Президент України призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією. Отже, на підставі його оскаржуваного Указу N 303/2019 (Указ N 303/2019) про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України виникають певні конституційно-правові наслідки.

29. У Рішенні від 27 березня 2002 року N 7-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом положень частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, перевірка на предмет відповідності Конституції України всіх без винятку правових актів Верховної Ради України і Президента України як за їх юридичним змістом, так і за дотриманням конституційної процедури їх розгляду, ухвалення та набрання ними чинності.

30. У цій справі суд першої інстанції справедливо звернувся до Рішення від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003, в якому Конституційний Суд України констатував, що відповідно до Конституції України повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, а це унеможливлює прийняття законів, які встановлювали б інші його повноваження (права та обов'язки). Тотожний висновок закріплений у Рішенні Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року N 1-рп/2007 (пункт 6 мотивувальної частини).

31. Отже, Конституційний Суд України, сформулювавши такий правовий висновок, визначив, що акти Президента України, які мають конституційно-правову природу, належать до сфери конституційної юрисдикції.

32. В апеляційній скарзі скаржник наголошує, що Указ N 303/2019 (Указ N 303/2019) було оскаржено саме через його необґрунтованість, оскільки він не містить жодних фактів, на підставі яких Президент України встановив, що протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій.

33. Натомість, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що офіційна інтерпретація положень частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 83 Конституції України, зокрема словосполучень "коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України" та "припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України", надавалась Конституційним Судом України в Рішенні від 17 вересня 2008 року N 16-рп/2008, у пункті 3.2 якого зроблено такий висновок.

Сформування чи несформування коаліції депутатських фракцій має конкретні конституційно-правові наслідки. Якщо протягом одного місяця у Верховній Раді України не буде сформовано коаліцію депутатських фракцій (або буде відсутня коаліція депутатських фракцій, яка б відповідала вимогам статті 83 Конституції України), то Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України (пункт 1 частини другої статті 90 Конституції України). Від факту сформування коаліції депутатських фракцій безпосередньо залежить формування Кабінету Міністрів України (частина восьма статті 83, пункт 9 частини першої статті 106, частина третя статті 114 Конституції України).

34. Отже, з огляду на правові підстави видання спірного Указу N 303/2019 (Указ N 303/2019) його оцінка вимагатиме перевірки не на предмет законності, а на предмет відповідності Конституції України, а наведена практика Конституційного Суду України демонструє, що видання оскаржуваного Указу є частиною ланцюга конституційно-правових відносин, які передують його виданню та виникають унаслідок його видання.

35. За таких обставин висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що його юрисдикція не поширюється на справи в публічно-правових спорах фізичних осіб із Президентом України щодо прийнятого ним Указу N 303/2019 (Указ N 303/2019), є правильним.

36. Мотиви та твердження позивачів в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

37. Водночас в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції роз'яснив, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

38. Відповідно до частини першої статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

39. Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) актів Президента України.

40. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 26 червня 2019 року (справа N 9901/275/19, провадження N 11-536заі19), за певних умов указ Президента України може бути предметом розгляду Конституційним Судом України, однак цей суд не входить до системи судів загальної юрисдикції, тому наведене роз'яснення щодо юрисдикційної належності справи не відповідає вимогам статті 170 КАС України ( N 2747-IV).

41. За таких обставин у цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково роз'яснив ОСОБА_1, що розгляд цих вимог віднесено до компетенції Конституційного Суду України. Отже, оскаржувана ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій частині підлягає зміні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

42. Як установлено статтями 315 ( N 2747-IV), 317 КАС України ( N 2747-IV) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

43. За таких обставин ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року (Ухвала N 9901/278/19, П/9901/278/19) підлягає зміні шляхом виключення з її резолютивної частини абзацу другого, в якому роз'яснено заявнику, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

44. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України ( N 2747-IV) якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

45. Оскільки Велика Палата Верховного Суду змінює судове рішення першої інстанції, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 243 ( N 2747-IV), 266 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 311 ( N 2747-IV), 312 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 317 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 КАС України ( N 2747-IV), Велика Палата Верховного Суду постановила:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року (Ухвала N 9901/278/19, П/9901/278/19) змінити, виключивши з резолютивної частини цієї ухвали роз'яснення суду про те, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

3. В іншій частині ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року (Ухвала N 9901/278/19, П/9901/278/19) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

Суддя-доповідач

Т. О. Анцупова

Судді:

С. В. Бакуліна

 

В. В. Британчук

 

Ю. Л. Власов

 

М. І. Гриців

 

Д. А. Гудима

 

В. І. Данішевська

 

Ж. М. Єленіна

 

О. С. Золотніков

 

О. Р. Кібенко

 

В. С. Князєв

 

Л. М. Лобойко

 

Н. П. Лященко

 

О. Б. Прокопенко

 

Л. І. Рогач

 

О. М. Ситнік

 

О. С. Ткачук

 

В. Ю. Уркевич

 

О. Г. Яновська




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали