ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

24.11.2011 р.

N 2а-10014/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої, судді Блажівської Н. Є., суддів: Донця В. А. та Маруліної Л. О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації "Спілка авторів України" до Міністерства освіти і науки України Міністерства юстиції України про скасування наказу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація "Спілка авторів України" (надалі - також "Позивач") звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства освіти і науки (надалі - також "Відповідач 1"), Міністерства юстиції України (надалі - також "Відповідач 2") та, з урахуванням позовних вимог, просила про визнання протиправним та скасування наказу N 311 від 21 травня 2003 року "Про затвердження Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю" (в редакції наказу N 1178 від 22 грудня 2008 року).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2009 року зупинено провадження у справі N 2а-10014/09/2670 за позовом Громадської організації "Спілка авторів України" до Міністерства освіти і науки України та Міністерства юстиції України про скасування наказу до набрання законної сили рішення у справі N 2а-1749/09/2670 за позовом Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" та Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" до Міністерства освіти і науки України, за участю Міністерства юстиції України, Об'єднання підприємств "Український музичний альянс", Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" та Державного департаменту інтелектуальної власності, про визнання нечинним наказу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 вересня 2011 року поновлено провадження у справі N 2а-10014/09/2670 за позовом Громадської організації "Спілка авторів України" до Міністерства освіти і науки України та Міністерства юстиції України про скасування наказу у зв'язку з надходженням на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва листа від Міністерства юстиції України, в якому Відповідач 2 повідомляє суд про набрання законної сили рішення у справі N 2а-1749/09/2670 за позовом Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" та Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" до Міністерства освіти і науки України, за участю Міністерства юстиції України, Об'єднання підприємств "Український музичний альянс", Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" та Державного департаменту інтелектуальної власності, про визнання нечинним наказу.

Представники відповідачів в судове засідання 24 листопада 2011 року не з'явились та подали заяви про відкладення розгляду справи, які є необґрунтованими, оскільки в них не наведено поважних причин неможливості прибуття в судове засідання.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Колегія суддів, заслухавши представника Позивача, який у судовому засіданні уточнив позовні вимоги та не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження, та враховуючи неявку представників відповідачів, які були повідомлені належним чином, та відсутність поважних причин неприбуття в судове засідання, Суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ Міністерства освіти і науки України від 21 травня 2003 року N 311 "Про затвердження Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю" (надалі - також "Наказ") грубо порушує Закон України "Про авторське право і суміжні права" (надалі - також "Закон"), тобто не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

На думку представника Позивача, Відповідач 1 вийшов за межі наданих йому чинним законодавством повноважень у зв'язку з прийняттям Наказу N 311 та обмежив права організацій колективного управління, оскільки прийняв підзаконний акт, яким внесено зміни до Закону.

На думку представника Позивача, Державний департамент інтелектуальної власності (надалі - також "ДДІВ") не наділено повноваженнями щодо взяття на облік організації колективного управління, опрацювання та перевірки необхідних документів на відповідність законодавству у сфері авторського права і суміжних прав та у прийнятті рішення про взяття на облік організації колективного управління або про відмову у взяті її на облік.

Також Позивач вважає, що пункт 10 оскаржуваного Порядку обмежує права організацій колективного управління у випадку, якщо ДДІВ за порушення вимог законодавства України у сфері авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі цього Порядку, буде застосовувати санкції до організації колективного управління.

В матеріалах справи відсутні письмові заперечення відповідачів на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

Відповідно до вимог частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Отже, особа має право оскаржити нормативно-правовий акт не тільки тоді, коли щодо неї застосовується цей акт, а й на майбутнє, щоб запобігти такому застосуванню, але за умови, коли особа є суб'єктом відповідних правовідносин.

Враховуючи вищезазначене положення Кодексу адміністративного судочинства України, Позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що він є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюють дію цей акт.

В обґрунтування того, що Позивач є суб'єктом правовідносин, в яких застосовується оскаржуваний нормативно-правовий акт, Громадською організацією "Спілка авторів України" надано копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 N 32198 від 9 грудня 2003 року, копію Статуту Позивача, копію Свідоцтва про реєстрацію об'єднання громадян N 642 від 9 грудня 2003 року, копію Довідки Луганського обласного управління статистики N 36640 від 23 травня 2003 року, копію Свідоцтва про облік організації колективного управління N 8/2005 від 23 травня 2005 року.

Таким чином, Судом встановлено, що Позивач є суб'єктом правовідносин, в яких застосовується наказ Міністерства освіти і науки України від 21 травня 2003 року N 311 "Про затвердження Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю".

Для цілей даної адміністративної справи Суд акцентує увагу на те, що при її розгляді застосовуються норми законодавства, яке було чинним станом на час прийняття оскаржуваного рішення.

Пунктом 1 Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю, затвердженого наказом N 1175 від 22 грудня 2008 року (надалі - також "Порядок"), визначено процедуру обліку організацій, які створені суб'єктами авторського права, що здійснюють управління на колективній основі майновими правами суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав, та державних організацій, що здійснюють управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав (далі - організації колективного управління), а також визначає процедуру здійснення нагляду за їх діяльністю.

Облік організацій колективного управління та нагляд за їх діяльністю здійснює Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (пункт 2 Порядку).

Правовий статус, повноваження та порядок діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності визначено Положенням про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року N 997.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державний департамент інтелектуальної власності Державний департамент інтелектуальної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 997 (надалі також - "Департамент"), є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства освіти і науки України і йому підпорядковується.

Суд звертає увагу, що Законом визначено, що ведення обліку організацій колективного управління після їх реєстрації, здійснення нагляду за діяльністю цих організацій і надання їм методичної допомоги є повноваженням Міністерства освіти і науки України як центрального органу виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності.

Вищевказаним Законом передбачено право Міністерства освіти і науки України доручати закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконання окремих завдань, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що Законом передбачено право Відповідача доручати закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконання окремих покладених на нього завдань.

Оскаржуваним наказом Державному департаменту інтелектуальної власності Відповідачем 1 було делеговано повноваження щодо здійснення обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю.

Крім того, Суд звертає увагу на висновки постанови Київського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі N 2а-1749/09/2670 (у зв'язку з якою було зупинено провадження по даній справі), в якому колегія суддів зазначила, що норма статті 4 Закону України "Про авторське право і суміжні права" прямо вказує на повноваження Міністерства освіти і науки України доручати закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом. Тож, наділивши Державний департамент інтелектуальної власності повноваженням по здійсненню обліку організацій колективного управління та ухвалення рішень щодо уповноважених організацій колективного управління, відповідач реалізував своє повноваження, встановлене статтею 4 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Реалізуючи своє повноваження доручати закладам державної системи правової охорони інтелектуальної власності виконання окремих завдань, визначених цим Законом, Відповідач Наказами N 309 і N 311 від 21 травня 2003 року доручив здійснювати визначення уповноважених організацій колективного управління та ведення обліку організацій колективного управління ДДІВ Міністерства освіти і науки України. Державний департамент інтелектуальної власності понад п'ять років здійснював наведені функції Відповідача. Наказом Міністерства освіти і науки України від 22 грудня 2008 року N 1175 було внесено зміни до наказу N 311 від 21 травня 2003 року і визнано таким, що втратив чинність, наказ N 309 від 21 травня 2003 року. Проте і після внесених змін до наказу N 309 від 21 травня 2003 року та прийняття нового Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління своїм наказом від 22 грудня 2008 року N 1175 Відповідач доручив ДДІВ Міністерства освіти і науки України здійснювати визначення уповноважених організацій колективного управління та підтвердив право останнього вести облік організацій колективного управління.

Таким чином, доводи Позивача про те, що ДДІВ виходить за межі своїх повноважень (відповідно до пункту 6 Порядку), а саме щодо взяття на облік організації колективного управління, опрацювання та перевірки необхідних документів на відповідність законодавству у сфері авторського права і суміжних прав та у прийнятті рішення про взяття на облік організації колективного управління або про відмову у взяті її на облік, є необґрунтованими та спростовуються положеннями чинного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Нормами Закону на організації колективного управління покладено обов'язок збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права та (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншими суб'єктами прав відповідно до статті 48 Закону.

При цьому організації колективного управління не мають права займатись комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об'єкти авторського права та (або) суміжних прав, доручених їм для управління відповідно до статті 49 Закону.

Громадська організація "Спілка авторів України" являється організацією колективного управління, що підтверджується копією Свідоцтва про облік організації колективного управління N 8/2005 від 23 травня 2005 року та пункту 2 Статуту Позивача, де закріплюються мета та завдання організації.

Отже, облік та нагляд за їх діяльністю здійснює Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (пункт 2 Порядку).

Позивач у своїх позовних вимогах вказує на те, що Міністерство освіти і науки України не є належним суб'єктом, що може забезпечити реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, тобто не може бути Установою відповідно до статті 4 Закону.

Проте Суд не погоджується з даним твердженням, оскільки відповідно до статті 1 Закону Установою є центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності.

Таким органом відповідно до Указу Президента України від 7 червня 2000 року N 773/2000 (на день вирішення справи даний Указ втратив чинність, проте був чинний на момент прийняття наказу N 311 від 21 травня 2003 року), яким затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України, є Міністерство освіти і науки України.

Відповідач 1 згідно із зазначеним Указом є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

Таким чином, на Відповідача 1, як на Установу, покладено виконання наглядових та інших функцій за діяльністю організацій колективного управління у сфері авторського і суміжних прав.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону передбачено, що Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, що передбачені законом, і виконує, зокрема, функції щодо ведення обліку організацій колективного управління після їх реєстрації, здійснення нагляду за діяльністю цих організацій і наданню їм методичної допомоги; сприяє діяльності організацій колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, пов'язаної з виконанням функцій, які визначені у статті 49 цього Закону, виконує інші функцій відповідно до Положення про Установу, затвердженого в установленому порядку.

Реалізовуючи покладені на нього завдання та функції, Відповідач 1 видав наказ N 311 від 21 травня 2003 року, яким затверджено Порядок обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю. Цей Порядок покладає на Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України функцію здійснення обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю.

Суд звертає увагу, що Позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що пункт 10 Порядку виходить за межі повноважень Відповідача 1 та обмежує права організацій колективного управління, проте дані твердження є необгрунтованими, оскільки Відповідач 1 як Установа відповідно до статті 4 Закону виконує функцію нагляду та контролю, в межі якої входить виконання вимог пункту 10 Порядку, яким встановлено, що за порушення вимог законодавства України у сфері авторського права і (або) суміжних прав та цього Порядку рішенням ДДІВ до організації колективного управління можуть бути застосовані такі санкції: а) попередження; б) тимчасова заборона (зупинення) права організації колективного управління на укладення договорів про збір винагороди чи договорів надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав на строк до трьох місяців; в) зняття з обліку. Зняття з обліку організації колективного управління тягне за собою припинення права займатись діяльністю організації колективного управління. Також організацію колективного управління може бути знято з обліку в разі: а) припинення діяльності організації колективного управління; б) відповідного рішення суду.

Чинним законодавством України встановлено перелік підстав для застосування санкцій до організації колективного управління за порушення вимог законодавства України у сфері авторського права і (або) суміжних прав.

Вищевикладене свідчить про те, що даний пункт Порядку безпосередньо закріплює одну з основних функцій Установи, а саме контролюючу функцію.

Щодо посилання Позивача на те, що така санкція, як тимчасова заборона (зупинення) права організації колективного управління на укладення договорів про збір винагороди чи договорів надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав на строк до трьох місяців є втручанням у володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд (що закріплено статтею 319 Цивільного кодексу України), не є тотожними поняттями, а також втручання держави втручається у здійснення власником права власності, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, під принципом здійснення права власності необхідно розуміти умови і порядок реалізації власником своїх правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо належного йому майна. Такі правомочності власник може здійснювати самостійно або за допомогою інших осіб (представників, управителів тощо). Однак такі особи не набувають статусу суб'єктів права власності. Вони є суб'єктами здійснення права власності в інтересах власника.

Положення частини 3 статті 319 Цивільного кодексу України про те, що всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, необхідно розуміти таким чином, що забезпечувати такі умови повинні держава та утворювані нею державні органи, а також органи місцевого самоврядування.

Держава прийняла на себе обов'язок не втручатися у здійснення власником права власності. Однак вона не позбавлена права через відповідні органи влади контролювати власників щодо виконання ними своїх обов'язків, дотримання вимог закону та застосувати до порушників передбачені законодавством заходи впливу.

Керуючись вищенаведеною санкцією щодо тимчасової заборони (зупинення) права організації колективного управління на укладення договорів про збір винагороди чи договорів надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав на строк до трьох місяців вважається правом держави щодо контролю власників щодо виконання ними своїх обов'язків.

Так, Відповідач 1 забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, що передбачені законом, і виконує такі функції: реалізує моніторинг застосування і дотримання національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав; веде облік організацій колективного управління після їх реєстрації; здійснює нагляд за діяльністю цих організацій і надає їм методичну допомогу; здійснює контроль за виконанням цього Закону у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснює посередництво у переговорах і при вирішенні конфліктів між організаціями колективного управління, а також між цими організаціями і суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав; організовує розробку нормативів і таблиць щодо розміру мінімальної винагороди і її розподілу між авторами і іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав і подає їх для затвердження Кабінетові Міністрів України; забезпечує відтворювачів, імпортерів і експортерів примірників аудіовізуальних творів, фонограм (відеограм) контрольними марками відповідно Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм"; веде Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок; організовує приймання і розгляд заявок на державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також на реєстрацію договорів, які стосуються прав авторів на твори, і здійснення їх реєстрації; забезпечує складання і періодичне видання каталогів усіх державних реєстрацій авторського права; організовує публікацію офіційного бюлетеня з питань охорони авторського права і суміжних прав; забезпечує розробку і реалізацію освітніх програм у сфері охорони авторського права і суміжних прав; представляє інтереси України з питань охорони авторського права і суміжних прав у міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства; доручає закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності; сприяє діяльності організацій колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, пов'язаної з виконанням функцій, які визначені статтею 49 цього Закону; виконує інші функції відповідно до Положення про Установу, затвердженого в установленому порядку.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства України в сфері охорони авторських та суміжних прав та матеріали справи, Суд приходить до висновку про те, що наказ Міністерства освіти і науки України від 22 грудня 2008 року N 1175 "Про затвердження Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю" відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

Н. Є. Блажівська

Суддя

Л. О. Маруліна

Суддя

В. А. Донець

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали