ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28.10.2010 р.

N К-22768/10


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Васильченко Н. В., Гордійчук М. П., Леонтович К. Г., Цуркана М. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Донецький енергозавод" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі N 2а-13712/09/0570 за позовом ОСОБА_1 та прокурора Куйбишевського району м. Донецька до регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, треті особи - відкрите акціонерне товариство "Донецький енергозавод", виконавчий комітет Донецької міської ради, Донецька міська рада, про визнання протиправним та скасування наказу в частині включення гуртожитку до статутного фонду, встановила:

У травні 2008 року позивачка звернулася в суд з позовом до регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Донецького регіонального відділення Фонду Державного майна України від 14 червня 1996 року N 2840 "Про затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Донецький енергозавод" в частини включення вартості гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 6852 млн. крб. до статутного фонду ВАТ "Донецький енергозавод", виключити вартість гуртожитку із статутного фонду ВАТ "Донецький енергозавод" та передати гуртожиток в комунальну власність Донецької міської ради.

Позивачка в обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що відповідно до затвердженого наказу регіонального відділення ФДМУ від 14 червня 1996 року N 2840 актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Донецького енергозаводу та планом розміщення акцій ВАТ, складених комісією, створеною наказом Регіонального відділення ФДМУ від 28 березня 1996 року N 1463, вартість гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у сумі 6852 млн. крб., увійшла до статутного фонду ВАТ "Донецький енергозавод".

Позивач зазначала, що пунктом 22 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року N 208, передбачено, що адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває гуртожиток, зобов'язана: утримувати гуртожиток відповідно до встановлених санітарних правил, єдиних правил і норм експлуатації та ремонту жилого фонду; забезпечувати надання мешканцям гуртожитку побутових послуг виділення для цих цілей приміщень; своєчасно провадити необхідний капітальний поточний ремонт гуртожитку та ремонт інвентарю. Керівники підприємств, установ, організацій, у віданні яких перебувають гуртожитки, несуть відповідальність за правильну експлуатацію та утримання гуртожитків, підтримання в них установленого порядку і правил проживання.

Однак, як стверджує позивачка, після передачі гуртожитку, у власність ВАТ "Донецький енергозавод" стан гуртожитку, експлуатація та житлові-побутові умови погіршилися. У 1998 - 1999 роках частина першого поверху гуртожитку була перебудована і здана в оренду під магазин з окремим входом і готель "Камелія", другий поверх був повністю перебудований під офіси і також зданий в оренду. У березні-квітні 2007 року виконане незаконне перепланування приміщень: у холах четвертого і п'ятого поверхів побудовані додаткові кімнати з гіпсовими перегородками, погіршилося також надання комунальних послуг. З березня 2008 року адміністрація ВАТ "Донецький енергозавод" перейшла на орендні відносини з мешканцями гуртожитку. Мінімальна житлова площа, яка надається мешканцю складає одне ліжко-місце, замість 6 кв. м на одну людину. Також зазначала, що відповідно до інструктивного листа Фонду державного майна України N 10-25-21463 від 30 грудня 2005 року "Щодо гуртожитків, приватизованих у складі цілісних майнових комплексів", в якому зазначається, що акти органів приватизації щодо включення вартості гуртожитків у вартість цілісних майнових комплексів, що підлягають приватизації, можуть бути визнаними недійсними у судовому порядку із подальшим виключенням вартості гуртожитків із статутних фондів та передачі їх у комунальну власність.

Позивачка стверджувала, що про приватизацію гуртожитку у 1996 році її стало відомо у листопаді 2007 року, та про те, що гуртожиток увійшов до статутного фонду ВАТ "Донецький енергозавод" згідно з затвердженими наказом РВ ФДМ України від 14 червня 1996 року N 2840 актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Донецького енергозаводу та планом розміщення акцій ВАТ стало відомо з листа Регіонального відділення Фонду державного майна України від 24 квітня 2008 року N 130Кол-8.

Прокуратурою Куйбишевського району м. Донецька в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України поданий адміністративний позов до регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та до третьої особи відкритого акціонерного товариства "Донецький енергозавод" про визнання протиправним наказу N 2840 від 14 червня 1996 року Донецького регіонального відділення Фонду Державного майна в частині затвердження акту оцінки майна щодо включення гуртожитку до вартості цілісного майнового комплексу.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що гуртожитки не входять до складу цілісних майнових комплексів, а входять до складу житлового фонду, тому відносини щодо їх використання регулюються нормами Житлового кодексу України та іншими актами житлового законодавства. Відносини щодо використання гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 регулюються нормами Житлового кодексу та інших актів житлового законодавства, а не Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств". На підставі оскаржуваного наказу до ВАТ "Донецький енергозавод" перейшло право власності на будівлю гуртожитку. Внаслідок протиправності наказу виникнення та перехід права власності є також протиправним, як і володіння та користування цією будівлею. Тому просив суд визнати протиправним наказ N 2840 від 14 червня 1996 року Донецького регіонального відділення Фонду Державного майна України в частині затвердження акту оцінки майна та включення гуртожитку до вартості цілісного майнового комплексу та зобов'язати регіональне відділення ФДМ України по Донецькій області вчинити певні дії до поновлення права власності на гуртожиток за державою.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнаний протиправним та скасований наказ Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 14 червня 1996 року N 2840 про затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Донецького енергозаводу в частині включення вартості гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у сумі 6852 млн. грн. до статутного фонду ВАТ "Донецький енергозавод", в решті позовних вимог відмовлено.

Позов прокурора Куйбишевського району м. Донецька задоволений, визнаний протиправним та скасований наказ Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 14 червня 1996 року N 2840 про затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Донецького енергозаводу в частині включення вартості гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 6852 млн. грн. до статутного фонду ВАТ "Донецький енергозавод".

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відкрите акціонерне товариство "Донецький енергозавод" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 14 червня 1996 року N 2840 "Про затвердження акту оцінки" на підставі Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26 листопада 1994 року N 699/94 був затверджений акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Донецького енергозаводу, як один з необхідних етапів підготовки для проведення приватизації державного майна. Вказаний акт був підготовлений комісією по підготовці до приватизації державного Донецького енергозаводу. До вартості цілісного майнового комплексу Донецького енергозаводу був включений гуртожиток.

На підставі оскаржуваного наказу та акта оцінки цілісного майнового комплексу гуртожиток був включений у статутний фонд ВАТ "Донецький енергозавод" при проведені приватизації державного майна.

Позивачі вважають, що гуртожитки не можуть входити до складу цілісного майнового комплексу, оскільки вони відносяться до житлового фонду, тому оскаржуваний наказ відповідача не відповідає законодавчим нормам про приватизацію державного майна та є протиправним.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та задовольняючи позов прокурора щодо визнання протиправним та скасування наказу Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 14 червня 1996 року N 2840 в частині включення вартості гуртожитку до вартості цілісного майнового комплексу Донецького енергозаводу, посилалися на ті обставини, що до цілісного майнового комплексу, як господарського об'єкту не відноситься, гуртожиток, який являється об'єктом соціальної сфери, при включенні до вартості цілісного майнового комплексу гуртожитку відповідач застосовував Закон України "Про приватизацію державного майна",ч. 2 ст. 3 якого встановлює, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, тому відносини щодо використання гуртожитків повинні регулюватися нормами Житлового кодексу та іншими актами житлового законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи оскаржується наказ органу владних повноважень - Донецького регіонального відділення Фонду Державного майна України від 14 червня 1996 року N 2840 "Про затвердження акта оцінки", яким був затверджений акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Донецького енергозаводу при проведенні приватизації вказаного державного майна. Приватизація майна Донецького енергозаводу проводилася відповідно Закону України "Про приватизацію державного майна" та відповідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, в який був включений гуртожиток. В даному випадку мало місце приватизація цілісного майнового комплексу.

Оцінка вартості цілісного майнового комплексу проводиться відповідно Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою КМ України N 36 від 18.01.95 р., ст. 11 вказаної Методики дає визначення цілісного майнового комплексу, а саме, цілісний майновий комплекс - це господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).

Відповідност. ст. 4, 6 Житлового кодексу України до житлового фонду відносяться жилі будинки і жилі приміщення, які призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Порядок користування гуртожитками передбачений ст. ст. 127 - 132 ЖК України. Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 N 208, гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Виходячи з наведеного гуртожитки відносяться до житлового фонду.

За обставинами справи оскаржуваним наказом затверджувалася оцінка цілісного майнового комплексу, як господарюючого об'єкту, тому в його оцінку з урахуванням наведених законодавчих норм, не може входити майно, яке відноситься до житлового фонду, оскільки приватизація житлового фонду відбувається за Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Крім того, відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", відповідно якого проводилася приватизація державного майна Донецького енергозаводу на підставі акту оцінки майна, дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів. Відповідно ст. 4 ЖК України житловий фонд, на час спірних правовідносин, включав: державний житловий фонд, громадський житловий фонд, фонд житлово-будівельних кооперативів, приватний житловий фонд (житло, що належить громадянам), відомчий житловий фонд. Відповідно ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Посилання скаржника, що гуртожиток належав Донецькому енергозаводу безпідставні, не ґрунтуються на вищенаведених законодавчих нормах та відсутності належних доказів власності на даний гуртожиток на час спірних правовідносин.

Виходячи з вищенаведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків, що гуртожиток, як об'єкт державного житлового фонду, не підлягав включенню в акт оцінки цілісного майнового комплексу та не підлягав приватизації відповідно Закону України "Про приватизацію державного майна", тому наказ відповідача N 2840 від 14 червня року про затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Донецького енергозаводу, в частині включення вартості гуртожитку, прийнятий з порушенням в наведених законодавчих норм.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення, яке прийняте в порушення вищенаведених законодавчих норм.

Згідно ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Донецький енергозавод" залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали