ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30.03.2012 р.

N В/9991/974/12


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Калашнікової О. В., Розваляєвої Т. С. Харченка В. В., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., розглянувши заяву Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2012 року, прийнятої за результатами розгляду касаційної скарги Міністерства інфраструктури України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2011 року (Постанова N 2а-421/11/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року (Ухвала N 2а-421/11/2670) у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Аеросвіт" до: Міністерства інфраструктури України, Державної авіаційної служи України, Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа - державне підприємство обслуговування повітряного руху України, про визнання протиправним та скасування наказу від 15.09.2010 N 669, встановила:

Закрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" звернулося з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2012 року, прийнятої за результатами перевірки її касаційної скарги по справі за позовом Міністерства інфраструктури України, Державної авіаційної служи України, Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа державне підприємство обслуговування повітряного руху України, про визнання протиправним та скасування наказу від 15.09.2010 N 669.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2011 року (Постанова N 2а-421/11/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року (Ухвала N 2а-421/11/2670), позов задоволено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2012 року зазначені судові рішення скасовані, в задоволені позову відмовлено.

У заяві про перегляд Верховним Судом України вказаного рішення Вищого адміністративного суду України заявник ставить питання про його скасування, посилаючись на неправильне застосування судом статті 11 Повітряного кодексу України ( N 3393-VI), якою встановлено, що розмір ставок за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден (плата за послуги з організації повітряного руху на маршруті і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому) визначається відповідно до законодавства, вимог ІКАО та Євроконтролю; вимог ІКАО та Євроконтролю про закріплення встановлення плати за аеронавігаційне обслуговування також у положеннях Закону України від 26.11.2003 р. N 1339-IV "Про приєднання України до Міжнародної конвенції щодо співробітництва у галузі безпеки аеронавігації "Євроконтроль" та Закону України від 26.11.2003 N 1341-IV "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів" (Багатостороння угода); п. 1.7 Принципів визначення вартісної основи для маршрутних зборів та обчислення одиничних ставок, які з урахуванням положень статті 3 Багатосторонньої угоди є обов'язковими для України у процесі встановлення ставок плати за аеронавігаційне обслуговування як країни - учасниці Багатосторонньої угоди; пункту 2 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" в частині погодження з Мінекономіки ставки плати за зазначені послуги та оприлюднення проекту наказу з цього питання.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції, з урахуванням наведених норм матеріального права, дійшов висновку про законність спірного наказу, пославшись на наступні встановлені по справі обставини.

Предметом спору є наказ Міністерства транспорту та зв'язку України N 669 від 15.09.2010 року "Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 вересня 2010 року за N 844/18139, яким встановлено порядок визначення плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України та визначено розмір ставок зборів за аеронавігаційне обслуговування, зокрема, пунктом 1 спірного наказу передбачено стягнення плати за встановленими ставками за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України, пов'язане із забезпеченням організації повітряного руху на маршруті, а також на підході та в районі аеродрому; пунктом 2 зазначеного наказу передбачено встановлення ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України незалежно від національної належності повітряного судна та форми власності авіакомпанії; пунктом 3 наказу N 669 визначено формулу для обчислення розміру плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті для польоту у повітряному просторі України.

На підтвердження доводів заяви щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції наведених норм заявник посилається на судові рішення колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 05.04.2007 року та від 18.07.2007 року по адміністративним справам за позовами до виконавчих комітетів міських рад про скасування рішення виконавчого комітету міської ради про встановлення та впорядкування тарифів на комунальні послуги у зв'язку з неоприлюдненням проекту рішення.

Також заявник посилається напостанову Вищого адміністративного суду України від 11.12.2007 року по справі за позовом ЗАТ "Інтертранс" до державної адміністрації залізничного транспорту, 3-ї особи - ДП Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень", Міністерство транспорту та зв'язку України, про визнання не чинним наказу Укрзалізниці про введення в дію Тарифної політики залізниць України на 2007 рік, висновки якої стосуються розподілу функцій в галузі тарифної політики між Мінтрансзв'язком та Укрзалізницею та застосування принципів формування спільної, погодженої тарифної політики на перевезення вантажів в міжнародному та міждержавному сполученні.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку, що ухвалення різних за змістом судових рішень зумовлено наявністю різних обставин, які були встановлені судами при розгляді зазначених справ.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, на який посилається відповідач в заяві, підставою для перегляду судових рішень є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до перегляду Верховним Судом України.

Керуючись статтею 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Відмовити Закритому акціонерному товариству "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Закритого акціонерного товариства "Аеросвіт" до Міністерства інфраструктури України, Державної авіаційної служи України, Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа - державне підприємство обслуговування повітряного руху України, про визнання протиправним та скасування наказу від 15.09.2010 N 669.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали