ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01.12.2011 р.

N К/9991/20776/11


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Степашка О. І., суддів Бившевої Л. І., Костенка М. І., Маринчак Н. Є., Усенко Є. А., при секретарі Навасардян М. Г., за участю представників: позивача - Переясловської М. В., відповідача - Коваленко Д. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011 у справі N 2а-438/09/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інвест" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інвест" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Бізнес-Інвест") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2009, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої було складено акт перевірки від 01.12.2008 N 5968/220/20301755.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст. 202 Цивільного кодексу України та п. п. 4.1.2, 4.1.3 та п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.6.1, 7.6.2, 7.6.3, 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 N 334/94-BP, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2006 - 2007 роки у розмірі 29795147,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2008 N 0004192200/0, яким визначено податкове зобов'язання ТОВ "Бізнес-Інвест" з податку на прибуток у розмірі 59590294,00 грн.

Наведені порушення встановлені в результаті того, що, на думку відповідача, при здійсненні ТОВ "Бізнес-Інвест" операцій з продажу акцій ВАТ "Електромеханічний завод", ВАТ "Завод гірничошахтної автоматики", ВАТ "Завод пневматичного обладнання", ВАТ "Побутприлад", ВАТ "Спецгідрострой", ВАТ "Спеценергомонтаж", ВАТ "Спецхіммаш", ВАТ "Укрзалізобетонбуд", ВАТ "Укрпластформа", ВАТ "Завод технічного скла" та ВАТ "Укртелекомунікація", щодо яких судом визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, установчі документи та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі і визнано недійсними реєстрації виписку акцій з моменту внесення інформації про них до Загального реєстру випуску акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій з моменту їх видачі та припинено юридичні особи, у позивача відсутні законні підстави для оподаткування таких операцій.

Також, на думку відповідача, придбання ТОВ "Бізнес-Інвест" у ТОВ ДФК "Славутич-Капітал", Бротстоун ЛТД ТОВ "Капітал-Стандарт", ОСОБА_6, ТОВ "Рапіт", ТОВ "ФК Гамбит", ТОВ "Беарн", "Афіна Інвестментс", ТОВ "Велтекс", ТОВ "Метриком", ВАТ "Дніпроспецбуд", ТОВ "Автотрейдінвест", ТОВ "Артіс", ТОВ "Спектр", ОСОБА_7, ОСОБА_8 та у ЗАТ КБ "Приватбанк" акцій ВАТ "Електромеханічний завод", ВАТ "Завод гірничошахтної автоматики", ВАТ "Завод пневматичного обладнання", ВАТ "Побутприлад", ВАТ "Спецгідрострой", ВАТ "Спеценергомонтаж", ВАТ "Спецхіммаш", ВАТ "Укрзалізобетонбуд", ВАТ "Укрпластформа", ВАТ "Завод технічного скла" та ВАТ "Укртелекомунікація" та подальша реалізація акцій позивачем підприємствам ТОВ "Беарн", Бротстоун ЛТД, ОСОБА_9, ТОВ "ФК Гамбит", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ "Атріум", ОСОБА_10, ТОВ "Асоціація дитячого харчування", ЗАТ КБ "Приватбанк", TRANSEUROPE Trade та Дефлон Менеджмент, не може вважатися правочином, так як згідно ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N 435-IV такий правочин є недійсним (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлені наступні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при укладенні договорів купівлі-продажу акцій, сторони договорів були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, зміст договорів відповідав всім вимогам законодавства України, сторони узгодили всі обов'язкові умови договорів, волевиявлення сторін договорів було вільним та відповідало їх волі, договори вчинені у встановленій законом письмовій формі, спрямовані на реальне настання обумовлених ними наслідків, про що свідчить повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами та настання передбачених договорами наслідків - перехід права власності на акції та перерахування грошових коштів.

Отже, суди вірно зазначили, що у відповідача відсутні законні підстави для визнання недійсності договорів на купівлю-продаж акцій вищезазначених емітентів, оскільки в момент вчинення та протягом всього часу виконання цих договорів сторони додержувались всіх вимог законодавства, в т. ч. ст. 203 Цивільного кодексу України, державна реєстрація емітентів акцій була дійсною, акції знаходились у вільному обігу.

Відповідно до ст. 177, ч. 1 ст. 178 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Частиною 2 ст. 47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року N 222 затверджений Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій.

Згідно з п. п. 1.4, 1.5, 1.6 розділу II вказаного Порядку реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій. Починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено. Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Законодавство України не встановлює жодних обмежень обігу акцій до моменту опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку.

Операції з придбання та подальшої реалізації позивачем акцій ВАТ "Бізнес-Інвест" здійснені до моменту прийняття розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та до публікації відповідної інформації.

На момент придбання та подальшого продажу позивачем акцій, наведених в акті емітентів, акції знаходились у вільному обігу, жодних рішень судів, Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку або інших державних органів, які б обмежували, зупиняли або скасовували обіг акцій зазначених емітентів, не існувало.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в період здійснення договорів з купівлі-продажу акцій вони та їх емітенти відповідали всім вимогам Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та іншим вимогам законодавства України, тому посилання відповідача на те, що такі акції не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають визначенню товару в розумінні Закону про прибуток та Цивільного кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам законодавства, яке не містило жодних обмежень щодо обігу цих цінних паперів на момент їх придбання та реалізації.

Судами попередніх інстанцій вірно не взято до уваги посилання відповідача на те, що договори на придбання акцій є нікчемними.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є: недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судами зазначено, що в судовому порядку угоди з визначених відповідачем підстав (вчинення їх всупереч інтересам держави та суспільства) недійсними не визнані. Факт укладення цих угод з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, моральним засадам суспільства, в установленому порядку відповідачем не доведений.

Жодною нормою законодавства України не встановлено, що скасування державної реєстрації емітента цінних паперів в майбутньому тягне недійсність правочину на купівлю-продаж таких цінних паперів, який був укладений та виконаний набагато раніше ніж винесене рішення суду про скасування державної реєстрації емітента цінних паперів та опублікування інформації про зупинення обігу акцій.

Згідно з п. 7.6.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 N 283/97-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Згідно з п. 7.6.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 N 283/97-ВР норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Відповідно до п. 7.6.3 ст. 7 цього Закону під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно було віднесено до складу витрат суму сплачену за придбання цінних паперів за договорами.

Також вірно не прийнято до уваги посилання відповідача на п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на підставі якого податковим органом включено до складу валового доходу позивача суму заборгованості за придбані акції, яка погашена шляхом зарахування однорідних грошових вимог за іншими договорами.

Зазначені дії відповідача є неправомірними, оскільки нормами п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено включення до складу валового доходу суми заборгованості, погашеної шляхом зарахування однорідних грошових вимог.

Судами вірно зазначено, що необхідною умовою для застосування п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону є отримання доходу, у той час як при придбанні акцій за договорами, з якими проводився залік, підприємством нараховувались витрати за правилами п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За операціями, заборгованість за якими була погашена заліком, першою подією, яка знайшла своє відображення в податковому обліку, є передання акцій. Акт заліку зустрічних вимог не впливає на відображення операцій з акціями в податковому обліку, оскільки являє собою вже другу подію і є лише способом розрахунку.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивачем правомірно були нараховані витрати та доходи від операцій з акціями в окремому податковому обліку операцій з цінними паперами, що підтверджує, що позивач не допускав завищення від'ємного значення окремого податкового обліку операцій з цінними паперами, а відповідно, не допускав заниження валового доходу.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

О. І. Степашко

Судді:

Л. І. Бившева

 

М. І. Костенко

 

Н. Є. Маринчак

 

Є. А. Усенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали