ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

21.03.2012 р.

Справа N 1570/135/2012


Одеський окружний адміністративний суд в складі: головуючого, судді - Марина П. П., при секретарі Юзефович Ю. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення N 0004752301 від 9 вересня 2011 року, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Берег-Сервіс" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення N 0004752301 від 9 вересня 2011 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує протиправністю висновків відповідача щодо порушень ТОВ "Берег-Сервіс", викладених в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки ТОВ "Берег-Сервіс" віднесло до складу валових витрат виключно ті витрати, які підтверджені первинними документами, оформленими належним чином у відповідності до чинного законодавства України, та які свідчать про те, що такі витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, а тому абсолютно неправомірними та незаконними є визначення відповідачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 118800, грн. та штрафної санкції у розмірі 19247,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та зазначив, що в ході проведеної податковою інспекцією перевірки встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.94 р., зі змінами та доповненнями, ТОВ "Берег-Сервіс" занижено податок на прибуток на суму 118800,00 грн. за період, який перевірявся. Таким чином, повідомлення рішення N 0004752301 від 09.09.2011 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси прийнято у відповідності з чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Берег-Сервіс" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки складено акт виїзної планової перевірки від 15.08.2011 року N 236/23-213/32933722, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення N 0004752301 від 09.09.2011 року, на суму 138047,00 грн., в т. ч. основний платіж 118800,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 19247,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"N 334/94-ВР від 28.12.94 р., зі змінами та доповненнями, ТОВ "Берег-Сервіс" до складу валових витрат віднесено витрати по перевезенню на загальну суму 475200,00 грн., в тому числі за II квартал 2010 року на суму 118765,40 грн., за III квартал 2010 року у сумі 108776,80 грн., за IV квартал 2010 року у сумі 80389,40 грн. та у I кварталі 2011 року у сумі 167268,00 грн., які підтверджені товаро-транспортними накладними, оформленими з порушеннями п. 11.8 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.10.97 року N 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", а саме не визначено чітко номенклатуру товарів, що були перевезені, тому внаслідок відсутності підтвердження зв'язку вказаних вище витрат з господарською діяльністю підприємства та недійсністю наданих при перевірці товаро-транспортних накладних, ТОВ "Берег-Сервіс" було занижено податок на прибуток на загальну суму 118800,00 грн., з яких - за 2 квартал 2010 року в сумі 29691,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 27194,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 20197,00 грн. та за 1 квартал 2011 року в сумі 41817,00 грн.

Вказане повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку апеляційного узгодження до Державної податкової адміністрації в Одеській області та Державної податкової служби України.

Рішенням ДПА в Одеській області від 17.11.2011 р. N 39806/10/25-0007 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі N 0004752301 від 09.09.2011 року залишено без змін, а скаргу генерального директора ТОВ "Берег-Сервіс"Рей Ю.М. без задоволення (т. 1 а. с. 59 - 62).

Рішенням ДПС України від 15.12.2011 р. N 7610/6/10-2115 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі N 0004752301 від 09.09.2011 (т. 1 а. с. 66 - 67), а скаргу ТОВ "Берег-Сервіс" - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Берег-Сервіс"зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.05.2004 року, види діяльності підприємства за КВЕД (Наказ N 457): 51.46.0 оптова торгівля фармацевтичними товарами, 52.32.0 роздрібна торгівля медичними й ортопедичними виробами, 52.31.0 роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, 24.42.0 виробництво фармацевтичних препаратів та 51.19.0 посередництво в торгівлі різними товарами. Підприємство перебуває на обліку як платник податків у податковому органі з 03.06.2004 р. за N 4126, у перевіреному.

У перевіреному періоді позивач здійснював господарські операції з відповідними контрагентами, формуючи за наслідками таких операцій валові витрати.

Судом встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (перевізник) та ТОВ "Берег-Сервіс" (замовник) укладені договори на транспортне обслуговування від 28.09.2007 року та від 28.09.2010 року з додатковими угодами до нього N 1 від 12.10.2010 року та N 2 від 28.02.2011 року (т. 1 а. с. 100 - 101, 102, 103, 104), на підставі яких перевізник зобов'язався надавати замовнику послуги по перевезенню товару, у встановлені строки по території України. Відповідно до актів виконаних послуг до вказаних договорів (т. 1 а. с. 106 - 108, 220 - 221, т. 2 а. с. 48 - 49, 124 - 126, 227 - 228, 246 - 248, т. 3 а. с. 111 - 113, 177 - 178, 232 - 234) вбачається, що перевізник надав замовнику послуги по перевезенню вантажу.

Суд, на підставі актів виконаних послуг та видаткових накладних за квітень (т. 1 а. с. 109 - 218), травень (т. 1 а. с. 222 - 250, т. 2 а. с. 1 - 47), червень (т. 2 а. с. 229 - 244), серпень (т. 2 а. с. 246 - 250, т. 3 а. с. 1 - 109), вересень (т. 2 а. с. 50 - 122), жовтень (т. 2 а. с. 127 - 226), грудень (т. 3 а. с. 114 - 175) 2010 року та за січень (т. 7 а. с. 46 - 64), лютий (т. 3 а. с. 179 - 230), березень (т. 3 а. с. 235 - 250, т. 4 а. с. 1 - 27) 2011 року встановив, що перевезення вантажу пов'язане з господарською діяльністю позивача, оскільки з видаткових накладних вбачається здійснення позивачем господарських операцій з реалізації позивачем товару, а саме: медичних препаратів та лікарських засобів, визначених у видах діяльності підприємства за КВЕД (Наказ N 457), що був предметом перевезення перевізником Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Судом встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (перевізник) та ТОВ "Берег-Сервіс" (замовник) укладено договір на транспортне обслуговування від 17.08.2009 року з додатковими угодами до нього N 1 від 16.11.2009 року та N 2 від 28.02.2011 року (т. 4 а. с. 28, 29, 30), на підставі якого перевізник зобов'язався надавати замовнику послуги по перевезенню товару, у встановлені строки по території України. Відповідно до актів виконаних послуг до вказаних договорів (т. 4 а. с. 32 - 33, а. с. 72 - 74, а. с. 142 - 143, а. с. 219 - 220, т. 5 а. с. 29, 89 - 90, 144 - 145, 197 - 198, т. 6 а. с. 36 - 38, 153 - 154) вбачається, що перевізник надав замовнику послуги по перевезенню вантажу.

Суд, на підставі актів виконаних послуг та видаткових накладних за квітень (т. 4 а. с. 34 - 70), травень (т. 4. а. с. 75 - 140), червень (т. 4 а. с. 144 - 217), липень(т. 5 а. с. 199 - 250, т. 6 а. с. 1 - 34), серпень (т. 6 а. с. 39 - 151), вересень (т. 6 а. с. 155 - 222), грудень (т. 4 а. с. 221 - 250, т. 5 а. с. 1 - 27) 2010 року та за січень (т. 5 а. с. 30 - 87), лютий (т. 5 а. с. 91 - 142), березень (т. 5 а. с. 146 - 195) 2011 року встановив, що перевезення названого вантажу пов'язане з господарською діяльністю позивача, оскільки з видаткових накладних вбачається здійснення позивачем господарських операцій з реалізації позивачем товару, а саме медичних препаратів та лікарських засобів, визначених у видах діяльності підприємства за КВЕД (Наказ N 457), що був предметом перевезення перевізником Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Судом встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (перевізник) та ТОВ "Берег-Сервіс" (замовник) укладено договір на транспортне обслуговування від 23.09.2009 року з додатковими угодами до нього N 1 від 16.11.2009 року та N 2 від 28.02.2011 року(т. 6 а. с. 223, 224, 225), на підставі якого перевізник зобов'язався надавати замовнику послуги по перевезенню товару, у встановлені строки по території України. Відповідно до актів виконаних послуг до вказаних договорів (т. 6 а. с. 227 - 229, т. 7 а. с 8 - 9, 22 - 23, 142 - 143, 219 - 220, т. 5 а. с. 29, 89 - 90, 144 - 145, 197 - 198, т. 6 а. с. 36 - 38, 153 - 154) вбачається, що перевізник надав замовнику послуги по перевезенню вантажу.

Суд, на підставі актів виконаних послуг та видаткових накладних за травень (т. 6 а. с. 230 - 250, т. 7 а. с. 1 - 6) 2010 року та за січень (т. 7 а. с. 10 - 20), лютий (т. 7 а. с. 24 - 45) 2011 року встановив, що перевезення названого вантажу пов'язане з господарською діяльністю позивача, оскільки з видаткових накладних вбачається здійснення позивачем господарських операцій з реалізації позивачем товару, а саме медичних препаратів та лікарських засобів, визначених у видах діяльності підприємства за КВЕД (Наказ N 457), що був предметом перевезення перевізником Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо безпідставності віднесення вказаних послуг до складу валових витрат через недійсність товаро-транспортних накладних на перевезення вантажів, наданих позивачем під час перевірки, при цьому виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, до складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність, як передбачено п. 1.32 ст. 1 даного Закону, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною, суттєвою.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка регламентує правила ведення податкового обліку, не встановлює вимог до форми та змісту документів, що використовуються з метою податкового обліку. У п. 5.11 ст. 5 цього Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат, крім зазначених у цьому законі. Відтак, підставою для включення певних видатків до складу валових витрат є розрахункові, платіжні та інші документи, встановлені законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, зареєстрованого в Мінюсті Україні від 05.06.95 р. за N 164/704 (надалі Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 р. (далі Закон N 996-XIV). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку позивача підтверджувати, понесені ним витрати з придбання послуг з перевезення вантажів виключно - товаро-транспортними накладними. Отже, позивач вправі підтвердити наявність понесених ним витрат не лише товаро-транспортними накладними, але і іншими первинними документами такими, як: акт наданих послуг, видаткові накладні, адже витрати позивачем можуть формуватись не лише по події з надання послуг, але і по події - перерахування коштів в оплату таких послуг.

Крім того, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою лише для бухгалтерського, а не податкового обліку.

Досліджені судом акти виконаних послуг, якими оформлювалися факти виконання робіт (надання послуг) позивачу від фізичних осіб підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: найменування товару, виконаних робіт (наданих послуг), їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених сторін, відомості щодо місцезнаходження продавця та покупця відповідно, номер свідоцтва про реєстрацію платника податку позивача. Отже первинні документи, надані позивачем податковому органу для перевірки вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідають, а тому є належними і допустимими доказами, що фіксують господарські операції та які є підставою для включення зазначених у них сум до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств.

Крім того, договори, укладені між позивачем та вищезазначеними фізичними особами підприємцями та акти, що посвідчують факти надання послуг за зазначеними договорами, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

Тому валові витрати сформовані позивачем за господарськими операціями, вчиненими з вищевказаними контрагентами, підтверджуються видатковими накладними та актами виконаних послуг, складеними відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України N 996.

Відповідачем не заперечується правильність оформлення названих документів та наявності товаро-транспортних накладних, які, на його думку, оформлені з порушенням, та не підтверджують факт здійснення перевезення товару, однак з таким висновком податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного.

Досліджені в судовому засіданні акти виконаних робіт та видаткові накладні містять в собі пункт призначення, відстань, тариф, суму, назву товару та його кількість, що підтверджує перевезення.

Відповідно до Закону "Про автомобільний транспорт" та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 року N 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.98 року N 128/2568, обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія.

Отже, наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинах з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Суд критично ставиться до тверджень податкового органу, про те, що товаро-транспортні накладні не містять в собі номенклатури товару, а тому вони не є підставою для формування позивачем валових витрат, оскільки відсутність у товаро-транспортних накладних номенклатури товару не спростовує товарність операцій на підставі яких вони виписувались.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та наявність у позивача передбачених законодавством підстав для віднесення сум за цими операціями до складу валових витрат. У зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно, у відповідності з приписами чинного законодавство віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з виконанням договорів на транспортне обслуговування, укладені між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, тому висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат за операціями з вказаними контрагентами і заниження таким чином податку на прибуток у сумі 118800 грн. є необґрунтованим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси N 0004752301 від 09.09.2011 року, яке підлягає скасуванню.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподілити згідно ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд постановив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Берег - Сервіс" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення N 0004752301 від 9 вересня 2011 року задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси N 0004752301 від 9 вересня 2011 року на суму 138047,00 грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 26 березня 2012 року.

 

Суддя:

П. П. Марин





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали