ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22.04.2015 р.

N К/800/57598/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А. М., Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 у справі N 826/6982/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Домініон Капітал" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014, задоволено позовні вимоги "Компанія з управління активами "Домініон Капітал" (надалі - позивач, ТОВ "Компанія з управління активами "Домініон Капітал") до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві): визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення N 0007302202 від 04.12.2013.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у своїй діяльності позивач діяв у дозволений законодавством спосіб та згідно з вимогами Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Закону України "Про інститути спільного інвестування" (Закон N 5080-VI).

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.12.2013 відповідачем на підставі акта перевірки N 1750/2202/37356012 від 07.11.2013, прийнято податкове повідомлення-рішення N 0007302202, яким позивачу за порушення норм пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, пп. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 2907200,00 грн., в т. ч. за основним платежем в сумі 2907200,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0 грн., згідно п. 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

З акта перевірки та письмових заперечень відповідача вбачається, що збільшення грошового зобов'язання ґрунтується на тому, що оскільки позивач не має дозволу на проведення кредитних операцій, останнім неправомірно здійснено купівлю відступлення права вимоги за 12640000,00 грн., внаслідок чого витрати позивача по такому договору суб'єктом владних повноважень сприйнято як дохід та, відповідно, розраховано суму податку на прибуток наступним чином: 12640000,00 * 0,23 = 2907200,00 грн.

Відповідач вважає, що у спірних правовідносинах позивач діяв від імені та за рахунок третьої особи - ЗНВПІФ "Домініон - Універсальний" при придбанні для останнього права вимоги у ТОВ "Спожив сервіс", тому кошти, отримані в розпорядження позивачем від ЗНВПІФ "Домініон - Універсальний" сприйняті відповідачем як оподатковуваний прибуток позивача.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного. Відповідно до умов договору відступлення права вимоги N 1 від 30.09.2011 ТОВ "Компанія з управління активами "Домініон Капітал", яке діяло в інтересах та за рахунок ЗНВПІФ "Домініон - Універсальний", було придбано право вимоги за договорами споживчого кредитування у ТОВ "Спожив сервіс".

Права вимоги були передані до складу активів ЗНВПІФ "Домініон - Універсальний" за актом приймання-передачі від 30.09.2011. Оплата за відступлення права вимоги по договорах споживчого кредитування згідно договору N 1 від 30.09.2011 проведена 08.11.2011 на суму 12640000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що станом на 08.11.2011 стверджувати про отримання позивачем прибутку в сумі 12640000,00 грн. не вбачається за можливе, адже дані кошти позивачем були перераховані на користь ТОВ "Спожив сервіс".

В силу положень ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Фінансовий актив - це кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено професійну діяльність на ринку цін них паперів, що підлягає ліцензуванню, як окремий вид фінансових послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", державне регулювання ринків фінансових послуг щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) здійснюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" діяльність з управління активами віднесено до категорії "Професійна діяльність на ринку цінних паперів", яка підлягає ліцензуванню.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про інститути спільного інвестування, пайові та корпоративні інвестиційні фонди" протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом, діяльність з управління активами ICI провадилася позивачем на підставі ліцензійних умов, що погоджені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а саме: Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), затверджених рішенням ДКЦПФР від 26.05.2006 N 341.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладаючи та виконуючи в інтересах ЗНВПІФ "Домініон-Універсальний" договір відступлення права вимоги N 1 від 30.09.2011, який на думку податкового органу є спірним, позивач діяв на підставі інвестиційної декларації ЗНВПФ "Домініон-Універсальний", зареєстрованої Загальними зборами учасників ТОВ "Компанія з управління активами "Домініон - Капітал" від 03.02.2011 (протокол N 4).

Пунктом 4 інвестиційної декларації ЗНВПІФ "Домініон-Універсальний" передбачено такий напрямок інвестування як "Боргові зобов'язання: векселя, заставні, договори позики та інше, що не заборонено законодавством України. Позики за рахунок коштів Фонду можуть надаватися тільки юридичним особам учасником яких є фонд".

Регламент та інвестиційна декларація ЗНВПІФ "Домініон-Універсальний" попередньо перевірені та зареєстровані НКЦПФР, про що свідчить відмітка на документі (резолюція "зареєстровано" на звороті інвестиційної декларації з датою 25.05.2011).

За таких обставин суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про те, що придбання позивачем, який діяв в інтересах та за рахунок ЗНВПІФ "Домініон-універсальний" за договором відступлення N 1 від 30.09.2011 прав вимоги, є одним із напрямків інвестування коштів інституційних інвесторів, а така операція відповідає умовам, визначеним в інвестиційній декларації, внаслідок чого посилання контролюючого органу на необхідність отримання позивачем дозволу на проведення кредитних операцій, в даному випадку, є необґрунтованими.

В акті перевірки зазначено про порушення складу та структури активів позивача. Проте, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, до даних правовідносин мають бути застосовані саме норми Закону України "Про інститути спільного інвестування" (Закон N 5080-VI), який є спеціальним щодо них, а не Податкового кодексу України.

Державне регулювання у сфері спільного інвестування здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, внаслідок чого встановити факт наявності/відсутності в діях позивача порушень під час купівлі боргових зобов'язань на суму 12640000,00 грн. може лише відповідний Державний регулятор, а не податковий орган.

У разі встановлення такого факту Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може застосувати відповідні санкції до порушника.

15.11.2011, тобто у термін, встановлений чинним законодавством України та нормативними актами Національної Комісії з цінних паперів та фондового ринку позивачем надано звіт про результати розміщення цінних паперів ICI Національної Комісії з цінних паперів та фондового ринку. Фактів порушення позивачем вимог законодавства України щодо нього Державним регулятором встановлено не було, що підтверджується Розпорядженням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку N 0175-CI від 02.09.2013.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у своїй діяльності позивач діяв у дозволений законодавством України спосіб та у відповідності із Законом України "Про інститути спільного інвестування" (Закон N 5080-VI), внаслідок чого доводи відповідача про заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток, матеріалами справи не підтверджуються.

За вказаних обставин висновок судів щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 N 0007302202 є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 у справі N 826/6982/14 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

А. М. Лосєв

Судді:

Л. І. Бившева

 

Т. М. Шипуліна




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали