ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.12.2015 р.

N К/800/17287/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А. М., Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі N 808/9319/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український графіт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

Публічне акціонерне товариство "Український графіт" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Український графіт") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення N 0000484600 від 08 жовтня 2014 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 27 серпня 2014 року по 16 вересня 2014 року СДПІ була проведена виїзна документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при господарських взаємовідносинах з нерезидентом Carbon Construction & Trading Limited щодо придбання сировини виробника "Бакинський нафтопереробний завод" за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки 23 вересня 2014 року складено акт N 307/28-04-46-00/00196204, в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.6 статті 138, підпунктів 153.2.2, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у зв'язку із застосуванням "звичайних цін", всього у сумі 9091349 грн., в т. ч. II квартал 2011 року - 1294881 грн., II - III квартал 2011 року - 2662558 грн. (в т. ч. III квартал - 1367677 грн.), II - IV квартали 2011 року - 3858683 грн. (в т. ч. IV квартал - 1196125 грн.), I квартал 2012 року - 2569663 грн., півріччя 2012 року - 3483421 грн. (в т. ч. II квартал - 913758 грн.), III квартали 2012 року - 4174568 грн. (в т. ч. III квартал - 691147 грн.), 2012 рік - 5232666 грн. (в т. ч. IV квартал - 1058098 грн.).

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на невідповідність договірної ціни по контракту з придбання у контрагента Carbon Construction & Trading Limited сумарного малосірчаного нафтового коксу марки KT-Q рівню звичайних цін за період 2 - 4 квартали 2011 року, 2012 рік, в результаті чого було встановлено завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9091349 грн.

У зв'язку з виявленням зазначених порушень, 08 жовтня 2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення N 0000484600, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 11707682 грн., в т. ч. за основним платежем 9091349 грн. та за штрафними санкціями 2616333 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недоведення відповідачем факту порушення позивачем як платником податку на прибуток норм законодавства, у зв'язку з чим підстав для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення у відповідача не було.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У період, за який податковим органом проведено перевірку та виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, спірні правовідносини регулювались Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України N 334/94-ВР) та Податковим кодексом України у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України).

Положеннями пункту 2 частини 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПК України встановлено, що Закон України N 334/94 втратив свою чинність з 01 квітня 2011 року, окрім положень пункту 1.20 статті 1 цього Закону, які діють до 01 січня 2013 року.

Враховуючи дані приписи, визначення звичайних цін у період існування спірних правовідносин регулюється положеннями пункту 1.20 статті 1 Закону України N 334/94.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України N 334/94, порушення якого встановлено відповідачем, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України N 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак, при цьому, необхідно враховувати, чи є умови таких договорів спів ставними. Важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Український графіт", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, здійснив оцінку наданих податковим органом документів, на обґрунтування завищення позивачем витрат за рахунок придбання сировини за межами території України за завищеними цінами, та зауважив про їх неналежність, оскільки вони не враховували суттєві умови контрактів позивача, що впливали на ціноутворення. Надані відповідачем дані про вартість сировини, яка придбавалась позивачем, не можуть бути підтвердженням рівня звичайних цін, оскільки не містять інформації про рівень цін на відповідну сировину на ринку.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що обґрунтування відповідності ціни рівню звичайних цін у спосіб, визначений у пункту 1.20 статті 1 Закону України N 334/94-ВР, здійснюється лише в разі неможливості визначення звичайної ціни за ціною договору, а не з метою доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі N 808/9319/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

А. М. Лосєв

Судді:

Л. І. Бившева

 

Т. М. Шипуліна




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали