ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30.09.2015 р.

N К/9991/32533/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді-доповідача - Усенко Є. А., суддів: Ланченко Л. В., Рибченка А. О., при секретарі - Корецькому І. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Геотон" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі N 2а-3144/11/1070 Київського окружного адміністративного суду за позовом Приватного підприємства "Геотон" до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Іванківської МДПІ Київської області від 21.06.2011 N 0000042300, яким ПП "Геотон" зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у частині 447110,40 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 постанову суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог скасовано та відмовлено у цій частині позову; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПП "Геотон" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку ПП "Геотон" за квітень 2010 року розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 52250246,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті невиїзної документальної перевірки від 09.06.2011 N 525/23/30869485. Згідно з цими висновками товариство порушило норми пункту 1.18 ст. 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон N 168/97-ВР): завищено податковий кредит у податковому обліку за квітень 2010 року на загальну суму 52250246,00 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ "Ізюмський оптово-механічний завод" на поставку лінз скляних для окулярів, оскільки податковий кредит сформований із ціни, яка більш ніж на 20 % вище звичайної ціни.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та ТОВ "Ізюмський оптово-механічний завод" укладений договір від 30.04.2010 N 12-10 щодо поставки товару (лінзи скляні для окулярів, виготовлених з необробленого оптичного скла 0,0 діоптрій, діаметром 68 мм ТУУ33.4-33011077-001:2006). Відповідно до видаткової накладної, виписаної з посиланням на виконання цього договору, позивачу відвантажено товар - 2312640 лінз загальною вартістю 326914790,40 грн., у т. ч. ПДВ 54485798,40 грн., виходячи із вартості одиниці товару 117,80 грн. (ціна без ПДВ). З посиланням на виконання вказаного договору ТОВ "Ізюмський оптово-механічний завод" виписав позивачу видаткову накладну від 30.04.2010 та податкову накладну N 31 від 30.04.2010, на підставі отриманої податкової накладної включив ПДВ у сумі 54485798,40 грн. до суми податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року. Розрахунки між сторонами не проводились, у бухгалтерському обліку, який веде позивач, станом на час проведення перевірки обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ "Ізюмський оптово-механічний завод" на всю вартість товару.

Фактичного руху товару також не було, оскільки між позивачем та ТОВ "Ізюмський оптико-механічний завод" був укладений договір відповідального зберігання від 30.04.2010 N 12-ОХР щодо зберігання товару, який є предметом договору від 30.04.2010 N 12-10, про що складено акт прийому-передачі відповідального зберігання від 30.04.2010.

Відповідно до абзаців 1 та 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вказаною нормою законодавець визначив вищу межу значення ціни, з якої може бути визначений податковий кредит - не вище рівня звичайних цін, у випадку перевищення значення договірної ціни звичайної ціни більше ніж на 20 відсотків.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону N 168/97-ВР встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Закон N 334/94-ВР) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Підпунктом 1.20.2 встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 ст. 1 Закону N 334/94-ВР).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом було доведено невідповідність ціни придбання позивачем у ТОВ "Ізюмський оптико-механічний завод" лінз за ціною, яка перевищує звичайну ціну з огляду на додані до матеріалів справи висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Одеській області від 03.04.2009 N 32/214, згідно з яким вартість лінз скляних для окулярів, що не коригують зір становить 5,83 грн. за 1 шт. (а. с. 133-135, т. 1); висновок судово-товарознавчої експертизи у кримінальній справі N 76-00277 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.07.2010 N 5183/10-16, згідно з яким ринкова (оптова) вартість лінзи становила:станом на 2008 рік - 2,00 грн., в т. ч. ПДВ за 1 шт.; станом на 2009 рік - 4,00 грн., в т. ч. ПДВ, за 1 шт.; станом на 2010 рік - 6,00 грн., в т. ч. ПДВ, за 1 шт. (а. с. 128-130, т. 1); висновок по визначенню коду та вартості товару Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 06.04.2009 N 3581/25, згідно якого у процесі оцінки була використана інформація про вартість ідентичних (однорідних) товарів, що реалізовувались підприємствами м. Одеси, зокрема, мережі магазинів "Точка зору", "Єврооптика", "Люкс оптика", які займаються торгівлею аналогічних виробів. Так, експертом встановлено, що ціна за лінзу скляну становить - 10,50 грн. (в т. ч. ПДВ) за 1 шт., 8,75 грн. (без ПДВ) за 1 шт. При цьому судом зроблено висновок, що податковий орган при визначенні рівня звичайної ціни виходив з висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Одеській області від 03.04.2009 N 32/214, згідно з яким ціна лінзи скляної для окулярів, виготовленої з необробленого оптичного скла 0,0 діоптрій, діаметром 68 мм ТУУ33.4-33011077-001:2006, складає 5,80 грн. без врахування ПДВ, у той час як при визначенні суми податкового зобов'язання податковим органом ціна у 5,80 грн. була взята з урахуванням ПДВ. За висновком суду, це призвело до неправомірного виключення з податкового обліку позивача податкового кредиту в сумі 447110,40 грн. та, як наслідок, неправомірного донарахування податкового зобов'язання за цю ж суму.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, виходив з того, що обставини, які визнані судом першої інстанції підставою для часткового задоволення позову, встановлені без дотримання вимог норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що МДПІ доведено, що ціна придбання позивачем лінз у ТОВ "Ізюмський оптико-механічний завод" більше, ніж на 20 відсотків, перевищує рівень звичайної ціни. Цей висновок відповідає доказам у справі. Так, як свідчить акт перевірки, при визначенні рівня звичайної ціни на лінзу скляну для окулярів, виготовлену з необробленого оптичного скла 0,0 діоптрій, діаметром 68 мм ТУУ33.4-33011077-001:2006 МДПІ використано, зокрема інформацію щодо ринкової ціни на цей виріб станом на 2010 рік на рівні 6,00 грн. (в тому числі, ПДВ) за одну лінзу, наведену у висновку судово-товарознавчої експертизи, проведеній експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, від 27.07.2010 N 5183/10-16. Згідно з цим висновком при проведенні експертизи була використана цінова інформація торгівельних організацій, що реалізують лінзи для окулярів, з перерахуванням Інтернет-сайтів як джерела цієї інформації (а. с. 128-130, т. 1).

Згідно з частиною першою ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників. Показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертизи.

Враховуючи відповідність пояснень МДПІ стосовно рівня звичайної ціни на лінзу об'єктивно існуючій ціновій інформації, джерело отримання якою перевірено судом, факт перевищення ціни придбання позивачем лінз більше, ніж на 20 відсотків, звичайної ціни встановлений судом апеляційної інстанції правильно.

Та обставина, що МДПІ при визначенні суми, на яку позивач завищив податковий кредит, була взята ціна 5,80 грн., а не 5,00 грн., яка відповідала рівню ринкової ціни на лінзу станом на 2010 рік без ПДВ та відповідає вимогам підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 Закону України N 334/94-ВР щодо співставності умов операцій з продажу товару при визначенні звичайної ціни з огляду на те, що поставка мала місце в квітні 2010 року, не йде в розріз з дискреційними повноваженнями податкового органу щодо визначення податкових зобов'язань за результатами перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Геотон" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

Є. А. Усенко

Судді:

Л. В. Ланченко

 

А. О. Рибченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали