Додаткова копія: Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

24.04.2018 р.

Справа N 805/2925/17-а

 

Адміністративне провадження N К/9901/339/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів Чебанова О. О., Сіваченка І. В., Шишова О. О. у справі N 805/2925/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, установив:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 2 червня 2017 року N 9143-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "орендна плата з фізичних осіб" за 2016 - 2017 рік у сумі 127399 грн 05 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

2 жовтня 2017 року постановою Донецького окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій податкового органу, внаслідок того, що позивачу нарахована орендна плата у розмірі 1/5 частки за земельну ділянку загальною площею 0,3735 га, тобто з урахуванням пропорційної частки, що знаходиться у його користуванні.

28 листопада 2017 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 2 червня 2017 року N 9143-13 в частині визначення податкового зобов'язання на суму 47774 грн 64 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов у частині, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності дій податкового органу при здійсненні розрахунку суми податку на землю за 2016 - 2017 роки, виходячи із 1/5 частини загальної площі земельної ділянки, а не з урахуванням пропорційної частки, що знаходиться у користуванні позивача.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача існував обов'язок зі сплати грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 - 2017 роки.

18 грудня 2017 року відповідачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

26 грудня 2017 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху і надано десятиденний строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

Листами від 9 січня 2018 року, 16 січня 2018 року та 18 січня 2018 року відповідачем усунуто недоліки касаційної скарги.

22 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Донецького окружного адміністративного суду справу N 805/2925/17.

6 лютого 2018 року справа N 805/2925/17 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 286.6 статті 286, статті 288 Податкового кодексу України, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), доводить правомірність своїх дій при визначенні розміру земельного податку за 2016 - 2017 роки, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзиву позивача на касаційну скаргу податкового органу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої ( N 2747-IV), другої ( N 2747-IV), третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

10 жовтня 2007 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя за позивачем визнано право власності на 1/8 частку двоповерхового нежитлового приміщення (магазин) літера А-2, загальною площею 3905,7 кв. м, розташованого за адресою м. Маріуполь, вул. Енгельса, 28. Цим же рішенням суду визначено право власності інших чотирьох співвласників на відповідні частки цього ж нежитлового приміщення.

2 лютого 2010 року укладено договір оренди земельної ділянки між Маріупольською міською радою та п'ятьма орендарями, серед яких, і позивач, предметом якого є приймання в строкове платне користування земельної ділянки, яка знаходиться по вулиці Енгельса, 28 в Жовтневому районі міста Маріуполя, площею 0,3735 га.

2 червня 2017 року податковим органом згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням N 9143-13 у відповідності з пунктом 286.5 статті 286 розділу XIII Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" за 2016 - 2017 рік у розмірі 127399 грн 05 коп.

Відповідно до розрахунків сум земельного податку, наданих податковим органом, об'єктом оподаткування визначено земельну ділянку, розташовану по вулиці Енгельса, 28 в Жовтневому районі міста Маріуполя площею 0,0747 га. Площа земельної ділянки з метою оподаткування визначена податковим органом шляхом поділу загальної площі земельної ділянки на кількість співвласників без урахування їх пропорційної частки, що знаходиться у користуванні.

Суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок орендної плати, з урахуванням приписів пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, враховуючи частку позивача у праві власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці.

Відповідно до проведених розрахунків сума орендної плати з фізичних осіб, нарахована платнику податків, за 2016 рік має сягати 38652 грн 63 коп. та за 2017 рік - 40971 грн 78 коп., а не 61844 грн 20 коп. та 65554 грн 85 коп. відповідно як визначено податковим органом у податковому повідомленні-рішенні.

Відповідно до пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України визначено строк, протягом якого сплачується податок фізичними особами, а саме 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Порядок обчислення орендної плати за земельну ділянку, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів визначено положеннями підпункту 288.7 статті 288 розділу XIII Податкового кодексу України, які містять відсилочні норми до статей 285 - 287 розділу XIII Податкового кодексу України.

Підставою для нарахування земельного податку, відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, є дані державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Норми пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України визначають механізм нарахування податку на землю за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, та передбачають, що податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб та пропорційно до їх частки.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо недоведеності податковим органом правомірності спірного повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання на суму 47774 грн 64 коп., оскільки податковий орган визначив позивачу податкове зобов'язання з земельного податку за 2016 - 2017 роки шляхом арифметичного поділу загальної суми орендної плати за землю між співвласниками без врахування пропорційної частки, що знаходиться у користуванні кожного із співвласників, на підставі положень пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції при ухваленні судового рішення помилково висновувався з того, що поділ суми орендної плати за землю між усіма співвласниками земельної ділянки у рівних частинах і є розподілом з урахуванням пропорційної частки, що знаходиться користуванні співвласника.

Посилання скаржника на договір оренди, як підставу визначення розміру орендної плати, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, є безпідставними, оскільки у договорі не зазначаються конкретні частки всіх співвласників, пропорційно яким вони повинні сплачувати орендну плату.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 ( N 2747-IV), 343 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Суд постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі N 805/2925/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий:

Р. Ф. Ханова

Судді:

І. А. Гончарова

 

І. Я. Олендер




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали