lign =center>

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 21 січня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Маринченка В. Л., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Луспеника Д. Д., Лященко Н. П., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за позовом Риболовецького колгоспу імені Першого Травня (далі - Риболовецький колгосп) до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

У січні 2007 року Риболовецький колгосп звернувся з позовом до ДПІ, у якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2006 року N 0000351502/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 46599 грн., у тому числі 44380 грн. основного платежу та 2219 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На обґрунтування позову Риболовецький колгосп посилався на те, що він є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні пункту 11.29 статті 11 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР) і має право на застосування пільги з оподаткування відповідно до цього Закону. Нормою зазначеного пункту до 1 січня 2007 року була зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Господарський суд Автономної Республіки Крим постановою від 5 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2007 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 лютого 2010 року касаційну скаргу відповідача залишив без задоволення, рішення судів першої й апеляційної інстанцій - без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2010 року та направити справу на новий касаційний розгляд.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР заявник надав постанову Вищого адміністративного суду України від 9 вересня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Путіна" до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судами встановлено, що відповідно до статуту Риболовецького колгоспу та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності позивача є ловля риби, її промислове виробництво, оптова та роздрібна торгівля рибою, морепродуктами і молюсками.

Оскаржуване рішення ДПІ прийняте на підставі акта від 17 листопада 2006 року N 898/15-2/03889066 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки поданої Риболовецьким колгоспом скороченої податкової декларації з ПДВ за вересень 2006 року, якою встановлено, що у вказаний період позивач не займався риборозведенням і вирощуванням товарної риби, здійснював лише її вилов, переробку та збут. Тому, на думку податкового органу, названий платник податку не може бути віднесений до категорії сільськогосподарських товаровиробників та не може користуватись пільгою, передбаченою пунктом 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР, і залишати сплачені ним суми ПДВ у своєму розпорядженні й використовувати їх на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів першої й апеляційної інстанцій про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ, виходив із того, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 року N 391-р рибницькі та рибальські, включаючи риболовецькі, господарства, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм) є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Оскільки Риболовецький колгосп здійснює такий вид діяльності як вилов риби, що відповідно до Державного класифікатору видів економічної діяльності, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 року N 375, відноситься до підкласу групи "рибальство, рибництво та пов'язані з ними послуги", то він є риболовецьким господарством, яке відповідно до вищезгаданого розпорядження прирівнюється до сільськогосподарського товаровиробника, і не зобов'язаний при цьому здійснювати усі стадії виробничого процесу, зокрема вирощування риби.

Отже позивач як сільськогосподарський товаровиробник правомірно на підставі пункту 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР не сплатив ПДВ з операцій по продажу товарів (послуг) власного виробництва до бюджету, а зарахував на спеціальний рахунок.

На думку Верховного Суду України, такий висновок касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки аналіз пункту 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР у сукупності зі статтею 1 Закону України від 18 січня 2001 року N 2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років"; підпунктом 2.15 частини 1 статті 2 Закону України від 24 червня 2004 року N 1877-IV "Про державну підтримку сільського господарства України" та підзаконними актами: розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 року N 391-р, нормами Державного класифікатора видів економічної діяльності, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 року N 375, дає підстави вважати, що використання риболовецьким підприємством у виготовленні сільськогосподарської продукції виловленої морської риби як природних ресурсів загального користування не позбавляє таке підприємство статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Викладене також відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, висловленій у його постанові від 24 грудня 2010 року (N 21-57а10) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Путіна" до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, оскільки касаційний суд при вирішенні справи норми матеріального права застосував правильно, у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий 

В. Л. Маринченко 

Судді: 

М. І. Балюк 

  

В. П. Барбара 

  

С. М. Вус 

  

Т. В. Гошовська 

  

М. Б. Гусак 

  

Т. Є. Жайворонок 

  

Г. В. Канигіна 

  

Є. І. Ковтюк 

  

О. А. Коротких 

  

О. В. Кривенда 

  

О. Т. Кузьменко 

  

Н. П. Лященко 

  

П. В. Панталієнко 

  

В. Ф. Пивовар 

  

О. І. Потильчак 

  

О. Б. Прокопенко 

  

Я. М. Романюк 

  

А. М. Скотарь 

  

О. О. Терлецький 

  

І. Б. Шицький 

  

А. Г. Ярема 

  

І. С. Берднік 

  

Л. Ф. Глос 

  

В. І. Гуменюк 

  

А. А. Ємець 

  

В. В. Заголдний 

  

М. Р. Кліменко 

  

П. І. Колесник 

  

В. І. Косарєв 

  

В. В. Кривенко 

  

Д. Д. Луспеник 

  

Л. І. Охрімчук 

  

М. В. Патрюк 

  

П. П. Пилипчук 

  

Б. М. Пошва 

  

А. І. Редька 

  

Ю. Л. Сенін 

  

Т. С. Таран 

  

Ю. Г. Тітов 

  

В. Ф. Школяров 


 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали