Додаткова копія: Про визнання протиправним та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 103 в частині

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

02.10.2019 р.

Справа N 826/5198/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого, судді Ганечко О. М., суддів: Василенка Я. М., Шурка О. І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2019 (Рішення N 826/5198/18) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа - Пенсійний фонд України, в якому просив:

- абзаци другий, третій та четвертий пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 103 "Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103) визнати такими, що не відповідають нормам Конституції та законів України від 09.04.92 N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", від 02.07.2015 N 580-VII "Про Національну поліцію" (Закон N 580-VIII), і визнати протиправними та нечинними;

- визнати протиправними та нечинними положення підпункту 2 пункту 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 103 "Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103), до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 N 45, а саме:

пункту 1: "Пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.";

абзацу першого пункту: "Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).";

абзацу першого пункту 3: "На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки), та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.";

абзацу першого пункту 5: "Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.";

останнього речення абзацу другого пункту 5: "Подальші перерахунки здійснюються з урахуванням складових грошового забезпечення, передбачених абзацом першим цього пункту.";

додатка 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 N 45.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 (Ухвала N 826/5198/18) закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та нечинними змін до пункту 5 та додатка 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 N 45.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2019 (Ухвала N 826/5198/18) закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України в частині позовних вимог про визнання протиправними, нечинними та такими, що не відповідають нормам Конституції та законів України від 09.04.92 N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", від 02.07.2015 N 580-VII "Про Національну поліцію" (Закон N 580-VIII) абзаців другого, третього та четвертого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 103 "Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2019 (Рішення N 826/5198/18) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2019 (Рішення N 826/5198/18), позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України ( N 2747-IV) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України ( N 2747-IV) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України ( N 2747-IV) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач має право на перерахунок його пенсії, з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, з 01.01.2016.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 103 "Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103).

Так, в обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", вказуючи на те, що внаслідок внесених змін до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 N 45, перерахунок пенсії буде проводитись не з підстав, в порядку та у строки, що встановлені законом, а на умовах та в розмірах, які визначить Кабінет Міністрів України, що, серед всього іншого, не гарантуватиме реалізацію положень закону щодо невідкладності проведення перерахунку пенсії зазначеній категорії осіб.

Вважаючи, що його права порушені, внаслідок зміни порядку перерахунку пенсій, за наслідком прийняття оскаржуваних рішень, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного:

- повноваження відповідача щодо винесення постанов та розпоряджень є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), з огляду на те, що право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають виключно члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу. Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України ( N 2747-IV) критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

- спірні положення, якими внесено зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", прийняті Кабінетом Міністрів України в межах наданих йому повноважень;

- під час розгляду даної справи судом першої інстанції не встановлено, що внаслідок внесених змін до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушено право позивача на перерахунок належної йому пенсії, а тому підстави для визнання протиправними та нечинними спірних положень постанови Кабінету Міністрів України відсутні.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України (частина перша) встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

За приписами пунктів 1, 3, 10 статті 116 Основного Закону, Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (частина перша статті 117 Конституції України).

Окрім цього, частиною другою статті 120 Конституції України, визначено, що організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Так, до основних завдань Кабінету Міністрів України належать вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Загальні питання компетенції Кабінету Міністрів України врегульовані статтею 19 Закону N 794-VII, частина перша якої ( ) вказує, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Основні повноваження Кабінету Міністрів України, зокрема, у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, встановлює стаття 20 Закону N 794-VII, за змістом пункту 2 частини першої якого ( ), Кабінет Міністрів України, окрім іншого: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; виступає стороною соціального діалогу на національному рівні, сприяє його розвитку, відповідно до закону проводить консультації з іншими сторонами соціального діалогу щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань формування і реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Питання правового статусу Прем'єр-міністра України, обсяг його повноважень, унормовано статтею 42 Закону N 794-VII, пунктом 7 частини першої якої ( ) встановлено, що Прем'єр-міністр України підписує, зокрема, акти Кабінету Міністрів України, якими, у розумінні приписів статті 49 цього ж Закону (частина перша) ( ), є видані на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, обов'язкові для виконання постанови, які підписує Прем'єр-міністр України.

В свою чергу, частиною восьмою цієї статті ( ) передбачена можливість оскарження до суду в порядку та у випадках, установлених законом, актів Кабінету Міністрів України.

Наведені законодавчі приписи знайшли своє відображення й у Регламенті КМУ, який, крім того, встановлює порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, визначає інші процедурні питання його діяльності.

В той же час особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень встановлені статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (далі - КАС України), й правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина друга цієї статті КАС України ( N 2747-IV)).

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що попередня редакція Порядку N 45 встановлювала чітко визначену Урядом технічну процедуру перерахунку пенсій у суворій відповідності до норм Закону, а саме, було визначено, що перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Урядом рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідної категорії осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Апелянт зазначає, що така редакція п. 1 Порядку N 45 забезпечувала належне виконання вимог законодавства щодо невідкладності здійснення такого перерахунку та гарантувала безумовну реалізацію мети, на яку даний Закон спрямований - встановлення єдності норм та умов пенсійного забезпечення встановленої категорії громадян.

У свою чергу, п. 1 Порядку N 45 в редакції постанови N 103 (Постанова N 103) передбачає проведення перерахунку пенсій не з підстав, в порядку та строки, встановлені Законом, а на умовах та розмірах, які передбачить Кабінет Міністрів України, тобто, як вважає апелянт, в "ручному режимі", який визначить відповідач.

Так, п. 2 Порядку N 45, в попередній редакції передбачав обов'язок державного органу, в структурі грошового забезпечення якого відбулися підвищення, повідомити в п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій, а даний орган, з моменту надходження такої інформації в п'ятиденний строк мав повідомити свої головні управління про підстави перерахунку та необхідність підготовки списків для здійснення перерахунку. Головні управління, в свою чергу, мали в десятиденний строк підготувати та надати такі списки органам, уповноваженим видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, що найголовніше, забезпечувало невідкладність здійснення перерахунку пенсій зазначеної категорії осіб. Після внесення спірних змін, на думку апелянта, встановлює проведення перерахунку пенсій після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Міністерства соціальної політики України. Тобто за наслідком внесення змін, втрачається поняття "невідкладності" здійснення перерахунку пенсій, що може призвести до відтермінування на невизначений час перерахунку пенсій за наявності підстав для здійснення такого. Апелянт вказує на те, що будь-яка зміна умов і норм пенсійного забезпечення даної категорії осіб має здійснюватись виключно шляхом внесення змін до Закону, який і визначає/регулює пенсійне забезпечення та умови його здійснення, а постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.

Колегія суддів зазначає, що право на перерахунок призначеної пенсії передбачено ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 прийнято постанову N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Постанова N 704), якою затверджено нові схеми тарифних розрядів зазначених осіб.

З метою виконання постанови N 704 (Постанова N 704) та положень ч. 4 ст. 63 Закону N 2262-XII, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103), якою визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 N 45.

Слід зазначити, що пунктом 1 Порядку N 45, передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Так, пп. 2 п. 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 103 (Постанова N 103), визначено: "1. Пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

"2. Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС.

Колегія суддів вважає, що вказані вище зміни до порядку перерахунку пенсій, не змінюють суть визначеного Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" положення ст. 63 Закону, яким прямо передбачено, що перерахунок пенсій здійснюється "на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України". Тобто законом передбачено/делеговано право Кабінету Міністрів України встановлювати/визначати порядок здійснення такого перерахунку пенсій.

З огляду на викладені вище норми законодавства, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців. При цьому Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку N 45, як у попередній редакції, так і в останній.

В рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.08.2019 N Пз/9901/12/19 (N 160/3586/19) (Рішення N 160/3586/19, Пз/9901/12/19) зазначено, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону N 2262-XII свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати "порядок перерахунку пенсії", не є тотожним праву встановлювати "строки перерахунку пенсії", "строки виплати пенсії".

Стосовно визначення того, що Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, колегія суддів наголошує, що за наслідком внесення таких змін, не відбулось звуження/позбавлення права осіб на самий перерахунок пенсії, а лише встановлено початкову умову для здійснення такого перерахунку - прийняття Кабінетом Міністрів України рішення, який в силу закону уповноважений на забезпечення проведення бюджетної, фінансової політики у сфері соціального захисту, але за умови, якщо такі повноваження не суперечать Конституції та Законам України. Посилання апелянта на те, що за наслідком внесення змін до п. 1 Порядку N 45 втрачається визначений попередньою редакцією принцип невідкладності перерахунку є необгрунтованими, оскільки Кабінет Міністрів України має право відразу після виникнення передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підстав також невідкладно вчинити дії для початку перерахунку пенсій. У іншому випадку, в разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій, але не вчинення дій щодо здійснення перерахунку вже призначених пенсій, наявний механізм захисту прав особи від допущеної бездіяльності, адже відмова у проведенні перерахунку пенсії за наявності визначених на нього підстав, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Посилання апелянта на створення відповідачем за наслідком внесених змін "ручного режиму" проведення перерахунку пенсій відхиляються колегією суддів, оскільки Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, має повноваження на встановлення певних умов, порядку та розмірів для перерахунку пенсій, для забезпечення не декларативного, а реального виконання такого перерахунку та з врахуванням фінансових можливостей держави, що узгоджуються з приписами ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В частині зазначення апелянтом того, що за наслідком внесених змін, підставою для перерахунку пенсій стануть не умови, що визначені в ч. 18 ст. 43 Закону, а наявність повідомлення від Мінсоцполітики та наявність рішення Кабінету Міністрів України, колегія суддів вважає, що умови, декларовані в ч. 18 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і на даний час визначають право осіб на невідкладний перерахунок пенсій, якщо відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а питання наявності/відсутності повідомлення Мінсоцполітики та рішення Кабінету Міністрів України не виключає даних гарантій.

Колегія суддів вважає доречними посилання суду першої інстанції на те, що за своєю правовою природою, повноваження відповідача щодо прийняття постанов та розпоряджень є його виключною компетенцією - дискреційними повноваженнями, оскільки, право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають виключно члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а суд, перевіряючи законність (крім конституційності) постанов Кабінету Міністрів України, має встановити, що при його прийнятті було дотримано встановлену процедуру та сам зміст даного нормативно-правового акта відповідає положенням чинного законодавства (не порушує встановлених вимог, не змінює правове регулювання), проте суд не має втручатись у повноваження Кабінету Міністрів України - вищого органу у системі органів виконавчої влади в частині його свободи вибору під час унормування певних відносин.

Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що виключно Кабінетом Міністрів України і ніяким іншим органом або посадовою, службовою особою не можуть здійснюватись повноваження і прийматись рішення, які, згідно Конституції України, належать до компетенції вищого органу у системі органів виконавчої влади, в тому числі і судами, які не відносяться до гілок законодавчої/виконавчої влади.

У свою чергу, вказані позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України ( N 2747-IV) підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 328 - 331 КАС України ( N 2747-IV), суд постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2019 (Рішення N 826/5198/18) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України ( N 2747-IV), шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

 

Головуючий, суддя

О. М. Ганечко

Судді:

Я. М. Василенко

 

О. І. Шурко




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали