ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04.10.2011 р.

N К-41436/09

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого - судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів - Головчук С. В., Зайця В. С., Веденяпіна О. А., Цвіркуна Ю. І., секретаря судового засідання - Шевченко Ю. В. (за участю прокурора - Михайлівської О. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року у справі за позовом заступника Генерального прокурора України до Печерського районного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування пункту наказу, встановив:

У квітні 2009 року заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з позовною заявою до Печерського районного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу голови Печерського районного суду міста Києва від 2 вересня 2008 року N 207-з/08 "Про визначення порядку прийому, реєстрації, розподілу та розгляду подань слідчих органів, які подаються у передбачених КПК України випадках для вирішення до суду, а також матеріалів про адміністративні правопорушення, які надходять до суду для розгляду у визначені ч. 2 ст. 277 КУпАП строки".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 2 вересня 2008 року головою Печерського районного суду міста Києва видано наказ N 207-з/08 (надалі - наказ), пунктом 2 якого передбачено: встановити наступний порядок прийому, реєстрації та розгляду подань органів досудового слідства: реєстрація подань органів досудового слідства здійснюється загальною канцелярією суду за резолюцією голови суду або заступника голови суду Рейнарт І. М. в приміщенні суду по вул. Хрещатик, 42-а,  м. Києв, в робочі дні суду: з понеділка по четвер - з 09:00 до 12:00 год., в п'ятницю - з 08:00 до 11:00 год. Розгляд подань органів досудового слідства суддями здійснюється в робочі дні суду: з понеділка по четвер - з 15:00 до 18:00 год., в п'ятницю - з 12:00 до 15:45 год.

Не погоджуючись з вказаним пунктом наказу, прокурор звернувся до Голови Печерського районного суду м. Києва з протестом від 16 березня 2009 року N 07/1/1-113вих-09, в якому просив скасувати пункт 2 наказу N 207-з/08 від 2 вересня 2008 року.

Відповідачем протест прокурора відхилений, про що повідомлено останнього листом N к-31 від 1 квітня 2009 року.

В зв'язку з відхиленням протесту прокурор звернувся з цим позовом до суду.

В обґрунтування своїх вимог прокурор, зокрема, вказує на те, що оскаржуваним пунктом наказу порушено вимоги частини 5 статті 177 КПК України щодо негайного розгляду суддею подання слідчого, статті 1652 КПК України щодо розгляду подання органу дізнання, слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту протягом 72 годин з моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому суди послалися на положення статті 24 Закону України "Про судоустрій України", який визначає, що організаційне керівництво судом здійснює голова відповідного суду та його заступник (заступники). Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази, розпорядження.

З висновками судів погодитись не можна.

Як вбачається з оскаржуваного пункту наказу, предметом його регулювання є порядок реєстрації подань слідчих органів, які подаються у передбачених КПК України випадках для вирішення до суду.

Порядок звернення з поданням, яке у передбаченому КПК України порядку вирішуються судом, встановлений, зокрема, частинами 2, 3 статті 1652 КПК України.

Відповідно до вказаних норм, якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке ж подання вправі внести прокурор. При вирішенні цього питання прокурор зобов'язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під варту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для обвинувачення.

Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого.

Таким чином, частина 3 статті 1652 КПК України встановлює обмежений строк розгляду подання. При цьому обчислення цього строку законодавцем визначено в годинах.

Згідно з статтею 89 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, добами (днями) і місяцями. При обчисленні строків не беруться до уваги той день і та година, від яких починається строк.

При обчисленні строку добами строк закінчується о 24 годині останньої доби. Якщо відповідну дію належить провести в суді або в органах дізнання і досудового слідства, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.

При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця.

Якщо закінчення строку припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається наступний робочий день. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Строк не вважається пропущеним, коли скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту, а для осіб, що тримаються під вартою, - коли скаргу або інший документ здано адміністрації місця досудового ув'язнення.

На підставі аналізу вказаної статті колегія суддів приходить до висновку, що нею не передбачена можливість встановлення обмеження строків на підставі рішення будь-якого органу.

Крім того, частина 5 статті 177 КПК України передбачає, що обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді. При необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а у разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявності підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову в проведенні обшуку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді даної справи колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним пунктом наказу порушені норми законодавства України, оскільки фактично ним обмежуються строки, які встановлені КПК України для розгляду подань, чим значно звужуються права органів дізнання, слідчого, прокурора, суду.

Відповідач посилається на пункт "1" частини 1 статті 24 Закону України "Про судоустрій", за яким голова місцевого суду здійснює організаційне керівництво діяльністю суду.

Проте, з огляду на положення частини 2 статті 19 Конституції України організаційне керівництво діяльності суду повинне здійснюватись в межах діючого законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що велика кількість подань, встановлений розпорядок роботи суду, незручне розташування приміщень суду не можуть бути підставою для прийняття наказу всупереч положенням закону.

Тому такі обґрунтування рішень судів першої та апеляційної інстанцій також є помилковими.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування їх рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними пункту 2 спірного наказу, виходячи з наступного.

Згідно частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Позивач просить визнати протиправним і скасувати пункт 2 спірного наказу.

Наказом Голови Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня 2010 року N 383-з/2010 наказ від 2 вересня 2008 року N 207-з/08 "Про визначення порядку прийому, реєстрації, розподілу та розгляду подань слідчих органів, які подаються у передбачених КПК України випадках для вирішення до суду, а також матеріалів про адміністративні правопорушення, які надходять до суду для розгляду у визначені ч. 2 ст. 277 КУпАП строки" визнаний таким, що втратив чинність.

Тому, визнаючи пункт 2 спірного наказу протиправним, суд відмовляє в задоволенні позову про його скасування.

При цьому та обставина, що на час розгляду справи судом касаційної інстанції оспорюваний наказ Головою Печерського районного суду міста Києва визнано таким, що втратив чинність, не є підставою для відмови у позові про визнання його протиправним, оскільки він носив протиправний характер з часу його прийняття.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним пункт 2 наказу Голови Печерського районного суду міста Києва від 2 вересня 2008 року N 207-з/08 "Про визначення порядку прийому, реєстрації, розподілу та розгляду подань слідчих органів, які подаються у передбачених КПК України випадках для вирішення до суду, а також матеріалів про адміністративні правопорушення, які надходять до суду для розгляду у визначені ч. 2 ст. 277 КУпАП строки".

В частині скасування пункту 2 наказу Голови Печерського районного суду міста Києва від 2 вересня 2008 року N 207-з/08 "Про визначення порядку прийому, реєстрації, розподілу та розгляду подань слідчих органів, які подаються у передбачених КПК України випадках для вирішення до суду, а також матеріалів про адміністративні правопорушення, які надходять до суду для розгляду у визначені ч. 2 ст. 277 КУпАП строки" в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 КАС України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали