ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

07.06.2018 р.

N 826/16725/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЙДЗЕН КАПІТАЛ" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення N 816 від 14.05.2013 р. (Порядок N 816) в частині, суддя - О. В. Головань, секретар - І. В. Галаган, представники: від позивача: Б. Л. М. - п/к (дов. [...]), від відповідача: Д. О. З. - п/к (дов. [...]).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЙДЗЕН КАПІТАЛ" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та нечинним (в частині) рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 р. N 816 "Про затвердження Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)" (Порядок N 816).

В судовому засіданні 07.06.2018 р. оголошено резолютивну частину рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення від 14.05.2013 р. N 816 "Про затвердження Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)" (Порядок N 816) відповідно до абзацу п'ятого статті 3, пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", яким затверджено відповідний Порядок, а також визнано таким, що втратило чинність, рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.06.2006 р. N 432 "Про затвердження Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку".

Згідно п. 1 р. I Порядку (Порядок N 816) (в первісній редакції) він розроблений Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до статей 16, 17, 19 - 27 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про акціонерні товариства", "Про господарські товариства", "Про іпотечні облігації", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" та інших нормативно-правових актів з питань, що регулюють діяльність професійних учасників фондового ринку, з метою визначення порядку та умов зупинення дії або анулювання ліцензії на здійснення певних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів (крім діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами)).

Згідно п. 4 р. II Порядку (Порядок N 816) дія ліцензії за певним видом професійної діяльності може бути зупинена за відповідним рішенням Комісії у разі несплати ліцензіатом фінансової санкції, що була застосована до нього при провадженні цього виду професійної діяльності, протягом 6 місяців з дати винесення відповідної постанови про накладення санкції, за винятком тих постанов, які були скасовані чи визнані нечинними за рішенням суду, що набрало законної сили, або дію яких зупинено за ухвалою суду.

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення від 23.09.2014 р. N 1246 "Про затвердження Змін до Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку" (Рішення N 1246), згідно якого п. 4 р. II Порядку (Порядок N 816) викладено у такій редакції:

Підставою для зупинення дії ліцензій за певним видом професійної діяльності за відповідним рішенням Комісії на строк, встановлений цим рішенням, є: 1) несплата ліцензіатом фінансової санкції, що була застосована до нього при провадженні цього виду професійної діяльності, протягом 3 місяців з дати винесення відповідної постанови про накладення санкції, за винятком тих постанов, які були скасовані чи визнані нечинними за рішенням суду, що набрало законної сили, або дію яких зупинено за ухвалою суду.

Вказане положення є чинним станом на час розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЙДЗЕН КАПІТАЛ" - вважає вказане положення Порядку (Порядок N 816) протиправним та просить його скасувати з таких підстав.

Позивач є учасником ринку цінних паперів, здійснює діяльність з торгівлі цінними паперами, а саме: брокерську діяльність згідно ліцензії АЕ N [...] від 31.01.2013 р., дилерську діяльність згідно ліцензії АЕ N [...] від 08.10.2012 р., виданих на підставі рішення Комісії N 1113 від 07.12.2011 р., і до нього застосовано оскаржуваний п. 4 р. II Порядку (Порядок N 816) зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку, а саме: рішенням Комісії від 05.12.2016 р. N 1195 (Рішення N 1195) дію вказаних ліцензій зупинено у зв'язку з несплатою фінансової санкції, що була застосована до позивача при провадженні цього виду професійної діяльності, протягом трьох місяців з дати винесення постанови про накладення санкції від 28.01.2016 р. N 40-ЦА-УП-Т, на строк до отримання Комісією документа про сплату зазначеної фінансової санкції.

Щодо відповідності вказаної норми актам вищої юридичної сили позивач посилається на:

ч. 3 ст. 14 Господарського кодексу України, згідно якої відносини, пов'язані з ліцензуванням видів господарської діяльності, регулюються законом;

п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (Закон N 222-VIII), згідно якого професійна діяльність на ринку цінних паперів ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні";

відсутністю у Законі України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" підстав для зупинення дії ліцензії, а також права Комісії визначати цей перелік.

Вказане свідчить про вихід Комісією за межі своїх повноважень під час визначення такого переліку у оскаржуваному Порядку (Порядок N 816) зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), зокрема, і щодо включення до такого переліку такої підстави як несплата ліцензіатом фінансової санкції.

Позивач зазначає, що згідно ч. 5 ст. 11 Закону повноваження Комісії щодо стягнення штрафних санкцій обмежується правом звернення до суду з відповідним позовом.

Також позивач посилається на рішення Державної регуляторної служби України N 1195 від 05.12.2016 р. (Рішення N 1195), якою задоволено скаргу позивача та визнано незаконним пп. 1 п. 4 р. II оскаржуваного Порядку (Порядок N 816).

Відповідач - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач посилається на п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", згідно якого передбачено право Комісії у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року обіг цінних паперів, дію ліцензій, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій.

Вказана норма прямо передбачає відповідне повноваження Комісії та визначає підстави для його застосування - у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Комісії.

З метою належного виконання своїх повноважень Комісія розробила відповідну нормативно-правову базу, в тому числі, і Порядок (Порядок N 816) зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку.

Проект вказаного Порядку (Порядок N 816) розроблений згідно вимог чинного законодавства, пройшов правову експертизу та пройшов процедуру державної реєстрації.

Наявність у Комісії права звертатися до суду з позовом про стягнення несплачених штрафів не виключає можливість використання повноваження з зупинення дії ліцензії, оскільки це різні повноваження.

Також відповідач зазначає, що проект Порядку погоджений також і Державною регуляторною службою без зауважень, що підтверджується також і листом від 08.06.2015 р. N 3927/0/20-15.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 264 КАС України ( N 2747-IV) правила цієї статті ( N 2747-IV) поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

В даному випадку позивач є суб'єктом правовідносин, у яких було застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт, що підтверджується рішенням Комісії від 05.12.2016 р. N 1195 (Рішення N 1195), яким дію виданих позивачу ліцензій зупинено у зв'язку з несплатою фінансової санкції, що була застосована до позивача при провадженні цього виду професійної діяльності, протягом трьох місяців з дати винесення постанови про накладення санкції від 28.01.2016 р. N 40-ЦА-УП-Т, на строк до отримання Комісією документа про сплату зазначеної фінансової санкції.

Щодо відповідності нормативно-правового акта в оскаржуваній частині актам вищої юридичної сили суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з ліцензуванням видів господарської діяльності, регулюються законом (зі змінами згідно Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 р. N 222-VIII (Закон N 222-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, до яких, зокрема, належить зупинення дії ліцензії на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 6 вказаного спеціального Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 р. N 222-VIII (Закон N 222-VIII) орган ліцензування для цілей цього Закону (Закон N 222-VIII) за відповідним видом господарської діяльності, в тому числі, 3) здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Згідно ч. 1 ст. 7 вказаного Закону (Закон N 222-VIII) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: 3) професійна діяльність на ринку цінних паперів, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Аналогічні положення були передбачені Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. N 1775-III.

Вказаними законами передбачено підстави анулювання ліцензій, проте не передбачено підстави зупинення дії ліцензії.

Натомість питання щодо запровадження зупинення ліцензії як загального виду санкцій знаходиться на розгляді Верховної Ради України, зокрема, проект Закону про внесення змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (Закон N 222-VIII) щодо зупинення дії ліцензії N 6221 від 22.03.2017 р. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=61391

До врегулювання цього питання на рівні Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" такий вид адміністративно-господарської санкції передбачено Законами України щодо певних видів господарської діяльності, а саме - ст. 24 Закону України "Про електроенергетику", ст. 16 Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії", ч. 3 ст. 59 Закону України "Про ринок природного газу" (Закон N 329-VIII), ч. 1 ст. 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. 8, 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Відповідно, такий вид адміністративно-господарської санкції існує в законодавстві, і його застосування врегульовано на рівні окремих Законів України.

Повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку) зупиняти дію ліцензій було передбачено, починаючи з первісної редакції Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.96 р. N 448/96-ВР.

Зокрема, згідно п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону в первісній редакції Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право: у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію спеціальних дозволів (ліцензій), виданих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких дозволів (ліцензій).

В чинній редакції п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону від 30.10.96 р. N 448/96-ВР викладено наступним чином:

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право: у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року обіг цінних паперів, дію ліцензій, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій.

Також Законом України від 25.12.2008 р. N 801-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів" ч. 1 ст. 11 Закону доповнено положення про те, що крім застосування фінансових санкцій за правопорушення, зазначені у цій статті, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти або анулювати ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, яку було видано такому професійному учаснику фондового ринку.

Тобто, по суті вказане повноваження Комісії було передбачено на законодавчому рівні до набуття чинності Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 р. N 222-VIII (Закон N 222-VIII).

Набуття чинності спеціальними Законами України щодо ліцензування жодним чином не вплинуло на чинність положень Закону від 30.10.96 р. N 448/96-ВР щодо права Комісії зупиняти дію ліцензії, оскільки вказані спеціальні Закони ці положення не виключають, відповідної заборони не містять і не призводять до конкуренції законодавчих норм.

Щодо визначення переліку підстав для зупинення дії ліцензії, то згідно чинного п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону від 30.10.96 р. N 448/96-ВР в якості підстави для зупинення дії ліцензій визначено порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, тобто, вказано загальну підставу, що передбачає будь-яке порушення законодавства про цінні папери, а не конкретний перелік таких порушень.

Оскільки підстави зупинення дії ліцензії вказані у ч. 1 ст. 8 Закону від 30.10.96 р. N 448/96-ВР, то визначення в Законі окремого повноваження Комісії такі підстави встановлювати не є необхідним для реалізації цього повноваження.

Суд звертає увагу на ту обставину, що навіть підстави анулювання ліцензій, прямо визначені ст. 16 Закону України від 02.03.2015 р. N 222-VIII (Закон N 222-VIII), визначені узагальнено і, якщо не брати до уваги загальні підстави, не пов'язані з вчиненням ліцензіатом правопорушень, то конкретний перелік таких підстав віднесено до компетенції органу ліцензування при здійсненні контролю за дотриманням ліцензійних умов.

Зокрема, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України від 02.03.2015 р. N 222-VIII (Закон N 222-VIII) підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є: 5) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності; 6) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов.

Відповідно, відсутність такого законодавчо передбаченого переліку щодо зупинення дії ліцензії також не може вважатися порушенням відповідачем своєї компетенції.

Узагальнюючи викладене, суд зазначає, що правове регулювання застосування такого виду адміністративно-господарської санкції як зупинення дії ліцензії в чинній редакції Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" не є настільки незрозумілим, щоб вказаний Закон в цій частині не відповідав вимогам щодо якості закону в розумінні ст. 6 ЄСПЛ.

Щодо змісту оскаржуваного п. 4 р. II Порядку (Порядок N 816), то ним передбачено конкретну підставу зупинення дії ліцензії - несплата ліцензіатом фінансової санкції, що була застосована до нього при провадженні цього виду професійної діяльності, протягом 3 місяців з дати винесення відповідної постанови про накладення санкції, за винятком тих постанов, які були скасовані чи визнані нечинними за рішенням суду, що набрало законної сили, або дію яких зупинено за ухвалою суду.

Вказана підстава крім загального положення ч. 1 ст. 8 Закону від 30.10.96 р. N 448/96-ВР також співвідноситься з ч. 1 ст. 11 вказаного Закону, згідно якого крім застосування фінансових санкцій за правопорушення, зазначені у цій статті, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти або анулювати ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, яку було видано такому професійному учаснику фондового ринку.

Тобто, Законом прямо передбачено, що застосування фінансових санкцій не виключає право Комісії застосовувати інші адміністративно-господарські санкції, таку як зупинення дії ліцензії, зокрема, тому посилання позивача на обмеження повноважень Комісії лише правом звертатися до суду з позовом про стягнення штрафів не може бути визнане обґрунтованим.

Також суд зазначає, що вказана підстава передбачає обмеження для її застосування у вигляді строку, наявності судового рішення на користь ліцензіата, в тому числі, і щодо зупинення дії оскаржуваного рішення, і не може вважатися непропорційною щодо наслідків для ліцензіата та цілями, на досягнення яких вона спрямована.

В свою чергу, невиконання рішення про накладення фінансової санкції підпадає під загальне поняття правопорушення на ринку цінних паперів.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України ( N 2747-IV) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку у суду відсутні підстави для висновку про порушення вказаних принципів під час прийняття оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного, ст. 241 - 246 ( N 2747-IV), 255 ( N 2747-IV), 293 ( N 2747-IV), 295 КАС України ( N 2747-IV), суд вирішив:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

 

Суддя

О. В. Головань




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали