ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 квітня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., при секретарі судового засідання - Бурнишевої О. Е. (за участю представників: позивача - ОСОБА_1; третьої особи - ОСОБА_2; прокурора Генеральної прокуратури України - ОСОБА_3), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України по земельних ресурсах (у подальшому змінило назву на Державне агентство земельних ресурсів України; далі - Держземагенство) до Київської міської ради (далі - Київрада), третя особа - дочірнє підприємство "Науково-виробниче підприємство "Промбудкомплект" (далі - Підприємство), про визнання протиправним та скасування рішення, встановила:

У вересні 2006 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Держземагенства до Київради, третя особа - Підприємство, про визнання протиправним та скасування рішення від 21 жовтня 2004 року N 634/2044 "Про продаж земельної ділянки дочірньому підприємству "Науково-виробниче підприємство "Промбудкомплект".

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем вимог статті 127 та частини третьої статті 186 Земельного кодексу України, статті 9 Закону України від 17 червня 2004 року N 1808-IV "Про державну експертизу землевпорядної документації" (далі - Закон N 1808-IV) у частині непроведення державної експертизи проекту землеустрою та звіту про грошову оцінку земельної ділянки під час прийняття рішення про продаж земельної ділянки.

Суди розглядали справу неодноразово.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 24 червня 2010 року (Постанова N 2а-9013/09/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року (Ухвала N 2-а-9013/09/2670), позов задовольнив: визнав протиправним та скасував оскаржуване рішення Київради.

Вищий адміністративний суд України постановою від 26 липня 2011 року (Постанова N К/9991/5130/11) скасував постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2010 року (Постанова N 2а-9013/09/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року (Ухвала N 2-а-9013/09/2670), в задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заступник Генерального прокурора України просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Заява заступника Генерального прокурора України про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявник додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 15 листопада та 21 грудня 2011 року (N К/9991/26057/11 та N К-9991/28070/11 відповідно), які, на думку заступника Генерального прокурора України, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, Київрада рішенням від 30 січня 2003 року N 245/400 затвердила проект відведення земельних ділянок Підприємству для будівництва, обслуговування та експлуатації автозаправної станції з комплексом сервісно-побутових послуг по вул. Братиславській 7-б, у Деснянському районі м. Києва. Частину лісових земель площею 0,17 га у кварталі 47 Дніпровського лісництва Дарницького лісопаркового господарства також віднесено до земель запасу транспорту із виключенням їх із категорії земель лісового фонду, відповідача зобов'язано відшкодувати втрати лісогосподарського виробництва. На підставі цього рішення Київрада та Підприємство уклали договір оренди земельної ділянки від 26 травня 2004 року, за яким передано в оренду спірну земельну ділянку із цільовим призначенням - будівництво, обслуговування та експлуатація автозаправної станції з комплексом сервісно-побутових послуг. Зазначені рішення Київради ніким не оспорені.

Спірним рішенням Київради від 21 жовтня 2004 року N 634/2044 дозволено продаж спірної земельної ділянки Підприємству для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з комплексом сервісно-побутових послуг з погодженням звіту про грошову експертну оцінку земельної ділянки, затверджено її вартість на рівні ринкової вартості, визначеної експертною грошовою оцінкою, в сумі 1 187 627 грн.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що Київрада, приймаючи оскаржуване рішення про продаж земельної ділянки без проведення державної експертизи проекту землеустрою та звіту про грошову оцінку земельної ділянки, не порушила права та законні інтереси Держземагенства у спірних правовідносинах, що склалися.

У судових рішеннях, на які заступник Генерального прокурора України посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, суди зазначили, що Київрада, прийнявши у 2010 році рішення про передачу у власність земельної ділянки без наявності висновків про погодження проекту землеустрою та позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, порушила вимоги чинного законодавства.

Обставини, встановлені судами у справі, на рішення у якій посилається заявник, дають підстави вважати, що відносини, які виникли між Держземагенством та Київрадою з приводу продажу спірної земельної ділянки Підприємству для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з комплексом сервісно-побутових послуг, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається, оскільки прийняті рішення охоплюють різний період часу та мають відмінне правове регулювання.

Зазначене не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, постановила:

У задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов


 

* * *

Правова позиція

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України відмовила у задоволенні заяви.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали