ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 квітня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Терлецького О. О., суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відділу Державного комітету України із земельних ресурсів у Полтавському районі Полтавської області (далі - відділ Держкомзему, Держкомзем відповідно) до державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними, скасування рішення та припису, встановила:

У лютому 2010 року відділ Держкомзему звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення від 25 січня 2010 року N 8 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 324180 грн. та припису від 25 січня 2010 року N 200/1-13/171.

Позивач зазначав, що за результатами перевірки, проведеної у січні 2010 року, встановлені факти безпідставного, на думку Інспекції, стягнення плати за підготовку та видачу висновків з надання земельних ділянок у користування або власність і висновків щодо умов відведення земельної ділянки у користування та погодження проекту землеустрою у період з 1 лютого по 31 грудня 2009 року, які свідчать про порушення ним частини третьої статті 1 Закону України від 6 вересня 2005 року N 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон N 2806-IV) і пункту 5 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 року N 1619 (далі - Порядок, постанова КМУ N 1619 відповідно). За результатами зазначеної перевірки Інспекція склала акт від 22 січня 2010 року N 000052.

На підставі цього акта перевірки відповідач виніс рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 25 січня 2010 року N 8 на загальну суму 324180 грн. та припис від 25 січня 2010 року N 200/1-13/171.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2010 року позов відділу Держкомзему задовольнив: визнав зазначене рішення та припис Інспекції протиправними та скасував їх.

Суд, задовольняючи позовні вимоги відділу Держкомзему, виходив із того, що постановою КМУ N 1619, зокрема пунктом 5, встановлено, що державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі такі види земельно-кадастрових робіт і послуг, як: проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, розроблення нормативно-технічної та науково-методичної документації угідь з метою отримання земельно-кадастрової інформації, розроблення технічно-економічних обґрунтувань з використання й охорони земельних ресурсів, визначення меж земельних ділянок, а також виконання інших робіт щодо проведення землеустрою, надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, інших питань використання та охорони земель. Відповідно до спільного наказу Держкомзему, Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки) "Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг" від 15 червня 2001 року N 97/298/124 (далі - наказ N 97/298/124, Розміри оплати відповідно), який прийнятий на виконання постанови КМУ N 1619 та містить в собі додатковий перелік платних земельно-кадастрових робіт та послуг, який включає і підготовку висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб.

Вартість вказаних робіт визначена цими Розмірами оплати, а саме пунктом 9 розділу 6.1 "Надання консультацій і довідок", де визначено вартість підготовки висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб.

Зважаючи на викладене вище, суд визнав, що підготовка висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб є земельно-кадастровими роботами та послугами, а тому відділ Держкомзему правомірно надав платні послуги на суму 108060 грн. за видачу висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб у період з 1 лютого по 31 грудня 2009 року.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2010 року зазначену постанову окружного адміністративного суду скасував, у задоволені позовних вимог відділу Держкомзему відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 березня 2011 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року залишив без змін, касаційну скаргу відділу Держкомзему - без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову відділу Держкомзему та скасовуючи постанову суду першої інстанції, дійшов висновку, з яким погодився і Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, що відділ Держкомзему порушив вимоги чинного законодавства при стягненні плати за видачу висновків з надання земельних ділянок у користування або власність на замовлення юридичних та фізичних осіб, а також висновки щодо умов надання земельної ділянки у зв'язку з тим, що це відноситься до їх повноважень, а отже, повинно здійснюватися безкоштовно. Тому стягнення позивачем плати за видачу висновків відповідно до положень наказу N 97/298/124 є порушенням вимог постанови КМУ N 1619, що має вищу юридичну силу ніж наказ й останній підлягає застосуванню в частині, що не суперечить зазначеній постанові.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відділ Держкомзему, посилаючись на неоднакове застосування положень Закону N 2806-IV, постанови КМУ N 1619, наказу N 97/298/124, просить скасувати зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви відділ Держкомзему додав копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2011 року (справа N К-9991/298/11), 16 червня 2011 року (справа N К-29984/10), 20 жовтня 2011 року (справа N К/9991/13878/11).

Заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вищий адміністративний суд, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви відділу Держкомзему копіях ухвал Вищого адміністративного суду від 3 березня, 16 червня та 20 жовтня 2011 року (Ухвала N К/9991/13878/11) по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано пункти 2, 5 постанови КМУ N 1619.

У справі, що розглядається, касаційний суд, керуючись положеннями Закону N 2806-IV, зазначив, що висновки з надання земельної ділянки у користування або у власність, висновки щодо умов відведення земельної ділянки у користування та погодження проекту землеустрою є документами дозвільного характеру, тому платність або безоплатність видачі таких документів встановлюється виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру. Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України на виконання частини другої статті 41 Закону N 2806-IV, передбачений вичерпний перелік земельно-кадастрових робіт, за які органи Держкомзему можуть стягувати плату. Такий вид робіт, як підготовка зазначених вище висновків на замовлення юридичних та фізичних осіб, до цього переліку не віднесений, тому позивач безпідставно надавав ці послуги за плату у розмірі, визначеному спільним наказом, оскільки останній підлягає застосуванню лише в тій частині, що не суперечить зазначеному Порядку.

Разом з тим в ухвалах, наданих відділом Держкомзему на підтвердження своїх доводів, касаційний суд установив, що позивач правомірно стягував плату за послуги "Надання земельно-кадастрової інформації", "Видача висновків щодо умов надання земельної ділянки", які не увійшли до переліку платних послуг пункту 5 Порядку, проте зазначені в пунктах 8, 10 таблиці 6.1 розділу 6 Розмірів оплати. Згідно з пунктом 21 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (далі - постанова КМУ N 1548) Держкомзем за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки встановлює ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустрою та проведення землеоціночних робіт: визначає граничні розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок відповідно до законодавства. Відповідно до пункту 5 Порядку (чинного на час виникнення спірних відносин) державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі певні види земельно-кадастрових робіт і послуг. На виконання пункту 2 Порядку наказом N 97/298/124 затверджені Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, де у таблиці 6.1 розділу 6.1 яких встановлена вартість послуг "Надання земельно-кадастрової інформації" та "Висновки щодо умов надання земельної ділянки, технічних умов на рекультивацію земель". Касаційний суд зазначив, що Розміри оплати, затверджені наказом N 97/298/124 не скасовані та мають юридичну силу, його положення не суперечать наведеним вище законодавчим нормам. Крім того, згідно з пунктом 6 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлена, здійснюється за цінами, визначеними договорами.

Аналіз доводів відділу Держкомзему, а також зазначених судових рішень дає підстави для висновку про неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України положень Закону N 2806-IV, Порядку та наказу N 97/298/124 щодо надання послуг державними органами земельних ресурсів на платній основі.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, Верховний Суд України виходить із такого.

Відповідно до існуючого в Україні порядку встановлення, застосування цін і тарифів, контролю за їх дотриманням у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Згідно із Законом України від 3 грудня 1990 року N 507-XII "Про ціни і ціноутворення" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на товари та послуги встановлюються державними органами України.

Відповідно до пункту 21 постанова КМУ N 1548 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустрою та проведення землеоціночних робіт, граничні розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок згідно із законодавством встановлює та визначає Держкомзем за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки.

Пунктом 2 Порядку визначено, що виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг здійснюється на платній основі відповідно до поданих заяв та укладених договорів.

Пунктом 5 Порядку визначено види земельно-кадастрових робіт і послуг, які можуть виконувати та надавати державні органи земельних ресурсів на платній основі. До таких, зокрема, віднесено послуги з надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, державного земельного кадастру, кількісної та якісної характеристики земельних угідь, економічної та грошової оцінки земель, інших питань використання та охорони земель.

Розділом 6.1 Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг у межах надання зазначених консультацій і довідок встановлена вартість послуг з підготовки висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення фізичних та юридичних осіб, із видачі висновків щодо умов надання земельної ділянки.

Суди встановили, що рішення про застосування до відділу Держкомзему економічних санкцій Інспекція прийняла у зв'язку з порушенням вимог Порядку, зокрема, за підготовку та видачу висновків з надання земельних ділянок у користування або власність, висновків щодо умов відведення земельної ділянки у користування та погодження проекту землеустрою, що на думку Інспекції повинно здійснюватися безкоштовно.

На думку Верховного Суду України, підготовка та видача зазначених висновків належить до такого виду земельно-кадастрових робіт і послуг, як надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, які на підставі пункту 5 Порядку надаються на платній основі.

Крім того, зазначені висновки не є документами дозвільного характеру у розумінні статті 1 Закону N 2806-IV, оскільки вони надаються землевпорядними органами на замовлення фізичних та юридичних осіб як консультації та довідки і не є обов'язковими для провадження цими особами певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності яких вони не можуть впроваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що відділ Держкомзему при наданні спірних послуг діяв правомірно.

Така правова позиція зі спірного питання вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 5 березня 2012 року у справі N 21-349а11 та від 26 березня 2012 року (Постанова N 21-277а11) у справі N 21-277а11.

Відповідно до частини 1 статті 243 КАС суд задовольняє заяву у разі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Враховуючи викладене, а також те, що суд касаційної інстанції у цій справі неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, заява відділу Держкомзему підлягає задоволенню, а ухвала Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2011 року - скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву відділу Державного комітету України із земельних ресурсів у Полтавському районі Полтавської області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2011 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

О. О. Терлецький

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

Ю. Г. Тітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали