ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.02.2011 р.

N К-10760/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - судді Юрченка В. В., суддів - Амєліна С. Є., Кобилянського М. Г., Стародуба О. П., Тракало В. В., секретаря судового засідання - Лопушенко О. В. (за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Бегеби Н. М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2007 року, встановила:

В червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням першої сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 9 квітня 2002 року N 3 її було обрано секретарем Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області четвертого скликання за пропозицією Старокостянтинівського міського голови. 26 березня 2006 року ОСОБА_1 була вдруге обрана депутатом міської ради. Після проведення першої сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області п'ятого скликання 10 травня 2006 року трудові відносини між позивачем та міською радою не були припинені, тому відповідно до статті 391 Кодексу законів про працю України дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк. Всупереч положенням Кодексу законів про працю України рішенням другої сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області п'ятого скликання від 15 червня 2006 року N 12 позивача було звільнено із зазначеної посади в зв'язку із закінченням строку повноважень. При цьому відповідач керувавсячастиною 1 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка не регулює правовідносини щодо порядку звільнення секретаря міської ради. Крім того, звільнення позивача з роботи відбулося в період її тимчасової непрацездатності. Просила визнати протиправним та скасувати рішення другої сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 15 червня 2006 року N 12 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області; поновити її на посаді секретаря Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області; стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення а постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2006 року - без змін.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що рішенням першої сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 9 квітня 2002 року N 3 ОСОБА_1 було обрано секретарем Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області четвертого скликання. Рішенням другої сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області п'ятого скликання від 15 червня 2006 року N 12 позивача було звільнено із зазначеної посади у зв'язку із закінченням строку повноважень.

Статтею 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" визначено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на дату обрання позивача секретарем Старокостянтинівської міської ради) секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Тобто позивач була обрана секретарем ради на строк повноважень цієї ради.

За приписами частини 2 статті 4 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" повноваження депутата місцевої ради закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що перша сесія новообраної Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області п'ятого скликання відбулась 10 травня 2006 року. Зазначена обставина сторонами не оспорюється. Таким чином, строк повноважень позивача як секретаря Старокостянтинівської міської ради закінчився 10 травня 2006 року, а тому на дату її звільнення з цієї посади, 15 червня 2006 року, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у відповідача були законні підстави для звільнення позивача у зв'язку із закінченням строку повноважень, на який вона була обрана.

Позивач у доводах касаційної скарги зазначає, що станом на час її звільнення вона була обрана депутатом Старокостянтинівської міської ради повторно, а тому, оскільки після 10 травня 2006 року, дати закінчення повноважень цієї ради, вона не була звільнена з посади, то відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 36, статті 391 Кодексу законів про працю України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Крім цього, Законом України "Про внесення змін до статей 26 та 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 квітня 2005 року, набрав чинності з 13 травня 2005 року, у частині 1 статті 50 цього Закону слова "на строк повноважень ради" виключені, тому, на думку позивача, законних підстав для звільнення її з посади секретаря Старокостянтинівської міської ради у зв'язку із закінченням строку повноважень ради не було.

Також відповідно до положень частини 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" звільнення секретаря ради проводиться таємним голосуванням на сесії відповідної ради, чого у випадку вирішення питання про її звільнення дотримано не було.

Проте з такими доводами позивача погодитись не можна.

Відповідно до положень пунктів 2 і 3 статті 23 Кодексу законів про працю України строковими є трудові договори, укладені: а) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; б) на час виконання певної роботи. Зазначені умови не стосуються позивача, обраної секретарем ради на строк її повноважень, оскільки строк перебування на зазначеній посаді був встановлений не за погодженням сторін, а за приписами частини 1 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції, чинній на дату обрання позивача секретарем ради, тому сторони такого трудового договору установлені законом строки договору змінювати, у тому числі і продовжувати, не вправі.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів. Тобто секретар ради обирається з числа обраних депутатів ради відповідного скликання, повноваження яких визнані сесією ради у порядку, визначеному законом, зокрема, статтею 4 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та статтею 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на період цих повноважень. Автоматичного продовження повноважень секретаря ради попереднього скликання у випадку повторного обрання його депутатом ради нового скликання чинним законодавством не передбачено: після кожних (чергових чи позачергових) місцевих виборів секретар сільської, селищної, міської ради обирається сесією новообраної ради відповідного скликання з числа обраних депутатів, повноваження яких визнані сесією.

Положення частини 3 статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", якими визначено, що перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби, на позивача не поширюються, оскільки позивач як секретар ради відносилась не до посадових осіб виконавчих органів рад, їх секретаріатів, а до складу керівників органів місцевого самоврядування.

Вимоги частини 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо звільнення секретаря ради застосовуються у випадках дострокового припинення повноважень секретаря ради за рішенням відповідної ради - частина 5 статті 50 цього Закону.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч. 2, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

В. В. Юрченко

Судді:

С. Є. Амєлін

 

М. Г. Кобилянський

 

О. П. Стародуб

 

В. В. Тракало

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали