ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 квітня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., при секретарі судового засідання Бурнишевій О. Е. (за участю представників: позивача - концерну "Одесаагрогаз" - Іскізарова О. М., відповідача - Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області - Шепеля С. В., представника третьої особи - садового кооперативу "Єсенія" - Бахової В. І.), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом концерну "Одесаагрогаз" (далі - Концерн) до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (далі - Рада), третя особа - садовий кооператив "Єсенія" (далі - Кооператив), про визнання протиправними дій та рішення, встановила:

У жовтні 2009 року Концерн звернувся до суду з позовом, із урахуванням уточнень, до Ради, третя особа - Кооператив, про визнання протиправним та скасування рішення Ради від 7 серпня 2009 року N 1579-V щодо прийняття у комунальну власність безхазяйного нерухомого майна - споруд артезіанської свердловини N 5 (4361), яка розташована по вул. Центральній, 3 на території житлового масиву "Червоний хутір" у с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області (масив N 30 Ради), для наступного використання зазначеної артезіанської свердловини як джерела водопостачання для задоволення потреб членів Кооперативу у питній воді, оскільки власником зазначеної артезіанської свердловини за рішенням Ради від 8 червня 2005 року N 128 є Концерн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Концерн послався на те, що господарський суд Одеської області ухвалою від 23 жовтня 2003 року затвердив мирову угоду від 16 вересня 2003 року, згідно з додатками до якої артезіанську свердловину N 5 (4361) було передано Концерну, а рішенням Ради від 8 червня 2005 року N 128 було оформлено право власності позивача на нерухоме майно - артезіанську свердловину N 5 (4361) - з видачею свідоцтва про право власності та його реєстрацію у комунальному підприємстві "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" (далі - БТІ).

Овідіопольський районний суд Одеської області постановою від 30 червня 2010 року позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2011 року (Ухвала N К/9991/32429/11), рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд, з рішенням якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив із того, що розташування свердловини згідно з довідкою Ради від 13 листопада 2009 року N 708, якою визначено територіальну приналежність артезіанських свердловин: артезіанська свердловина N 4 - с. Мізікевича, житловий масив "Червоний хутір" (при в'їзді з

вул. Маршала Жукова); артезіанська свердловина N 5 (4361) - с. Мізікевича, житловий масив "Червоний хутір" (центральна садиба на території колишніх майстерень), не збігається з тим, яке є предметом спору між сторонами, що вбачається з плану забудови території розміщення Кооперативу на території Ради, виготовленого відповідно до розпорядження від 18 лютого 2008 року N 179 Овідіопольської районної державної адміністрації, - жодна з артезіанських свердловин, що належать Концерну, не розташована на вказаній земельній ділянці.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи не знайшли підтвердження посилання позивача на той факт, що свердловина N 5 (4361) розташована за адресою: с. Мізікевича, вул. Центральна, 3.

Разом із тим згідно з довідкою БТІ від 3 березня 2009 року N 391 за Концерном зареєстрована лише артезіанська свердловина N 4, що розташована за цією ж адресою.

Також встановлено, що земельна ділянка для обслуговування артезіанської свердловини на масиві N 30 Концерну не надавалася.

У заяві (з уточненнями) про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Концерн просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2011 року (Ухвала N К/9991/32429/11) і залишити в силі постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 червня 2010 року. На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2006 року, 16 жовтня 2007 року, 4 листопада 2008 року та 31 січня 2011 року, у яких, на думку позивача, одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах застосовані по-іншому та правильно.

Перевіривши наведені у заяві Концерну доводи, заслухавши пояснення представників Концерну, Ради та Кооперативу, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справи, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2011 року (Ухвала N К/9991/32429/11).

Так, в ухвалах від 24 жовтня 2006 року, 16 жовтня 2007 року, 4 листопада 2008 року та 31 січня 2011 року суд касаційної інстанції дійшов висновку про неправомірність дій податкових органів щодо визнання майна безхазяйним відповідно до вимог статті 335 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки майно не мало ознак безхазяйного. При цьому рішення судів ґрунтувалися на встановлених судами попередніх інстанцій фактах, що спірне майно не мало ознак безхазяйного, його власники від нього не відмовлялися та ним користувалися.

Натомість у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанцій, рішення якого залишив без змін Вищий адміністративний суд України, встановив, що Рада своїм рішенням від 7 серпня 2009 року N 1579-V за заявою Кооперативу вирішила подати до БТІ заяву про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна - споруд артезіанської свердловини - та після взяття на облік цього майна розмістити відповідне оголошення в друкованих засобах масової інформації (далі - ЗМІ).

За правилами статті 335 ЦК безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий; безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих ЗМІ.

Таким чином, саме з метою виявлення власника і робиться оголошення у друкованих ЗМІ. З цього моменту починається перебіг строку (один рік), необхідного для пред'явлення відповідної вимоги до суду, а саме про винесення рішення щодо передачі такої речі у комунальну власність.

Визнання майна безхазяйним не виключає можливості пред'явлення відповідних майнових вимог власником, який після цього з'явився. Концерн вимог щодо права власності на спірне нерухоме майно - споруд артезіанської свердловини N 5 (4361) - до суду в межах справи, що розглядається, не заявляв, а лише оспорював рішення Ради.

За таких обставин Рада діяла за правилами статті 335 ЦК та відповідно до вимог статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто Рада діяла в межах своїх повноважень.

Отже, обставини, встановлені судами у справах, на рішення у яких посилається заявник, дають підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не подібні спірним відносинам, що розглядаються, а Верховний Суд України позбавлений можливості перевіряти правильність встановлених обставин.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви концерну "Одесаагрогаз" відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

П. В. Панталієнко

 

О. А. Коротких

 

О. Б. Прокопенко

 

О. В. Кривенда

 

О. О. Терлецький

 

В. Л. Маринченко

 

Ю. Г. Тітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали