ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

06.02.2018 р.

N К/9901/2984/17,

 

N 826/20362/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І. Я., суддів: Ханової Р. Ф., Юрченко В. П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року (Аблов Є. В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (Парінов А. Б., Беспалов О. О., Губська О. А.) у справі N 826/20362/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерок" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерок" (далі - позивач, ТОВ "Аерок") звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування рішення N 001074109 від 31 жовтня 2016 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на своєчасне подання контролюючому органу звітності з єдиного податку, що свідчить про безпідставність застосування штрафних санкцій за порушення строку подання податкової звітності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі N 826/20362/16, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано рішення N 001074109 від 31 жовтня 2016 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходи з того, що при отриманні від позивача 15 липня 2016 року звіту за червень 2016 року, електронна квитанція N 2 з відомостями про неприйняття звіту та виявлені помилки, надійшла позивачу 21 липня 2016 року, тобто, після закінчення граничного строку для подання такого звіту, а отже, у позивача з незалежних від нього причин не було можливості своєчасно відкоригувати подану звітність та надіслати її до контролюючого органу у строк передбачений законом, що свідчить про те, відсутність у діях позивача порушення граничного строку подання звітності, а тому застосування санкцій за таке порушення є протиправним.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аерок".

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій обставинам справи, натомість доводів щодо неправильного застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.

ТОВ "Аерок" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведена камеральна перевірка звітності позивача, а саме - звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма N Д4 (місячна) за червень 2016 року (форма J3000410), про що складений акт N 1809/28-10-41-09/34840150 від 31 жовтня 2016 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" N 2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон N 2464-VI) та пункту 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту, щодо суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року N 435 (Порядок N 435), зокрема: звіт за червень 2016 року (реєстраційний номер N 9130370093) поданий несвоєчасно (граничний строк подання - 20 липня 2016 року, фактично поданий - 27 липня 2016 року).

За результатами перевірки, контролюючий орган прийняв рішення N 001074109 від 31 жовтня 2016 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким на підставі пункту 7 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.

Так, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини 2 статті 6 Закону N 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до абзацу 5 частини 8 статті 9 Закону N 2464-VI періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Пунктами 1 (Порядок N 435), 7 (Порядок N 435), 8 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту, щодо суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Порядок N 435), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року N 435 (далі - Порядок) визначено, що звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів: засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством (у разі подання електронного звіту він надсилається не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк подання Звіту, передбачений Законом); на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти; надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти.

Електронна форма Звіту, що подається на електронних носіях, повинна бути ідентичною Звіту на паперових носіях.

Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушенням вимог цього Порядку (Порядок N 435), у тому числі без обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу (Порядок N 435), та поданий без необхідних таблиць, не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку (Порядок N 435) страхувальники, крім зазначених у пунктах 5 (Порядок N 435), 6 цього розділу (Порядок N 435), а також страхувальники, зазначені у пунктах 2 (Порядок N 435), 4 цього розділу (Порядок N 435), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб, зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою N Д4 (Наказ N 435, Д4) згідно з додатком 4 до цього Порядку (Порядок N 435).

В силу приписів пункту 7 частини 11 статті 25 Закону N 2464-VI за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

За порушення пункту 7 частини 11 статті 25 Закону N 2464-VI органом доходів і зборів складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 16 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року N 449 (Наказ N 449). Підставою для прийняття відповідного рішення про застосування штрафних санкцій є акт перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15 липня 2016 року ТОВ "Аерок" в електронній формі направило до податкового органу звіт, а 20 липня 2017 року отримало квитанцію N 2 про надходження звітності до районного контролюючого органу.

Однак, вказаний звіт не був прийнятий контролюючим органом у день його подання по технічним причинам, які не залежали від позивача, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії звіту за червень 2016 року від 14 липня 2016 року, - у паперовій формі; роздруківку квитанції N 2 з порталу ДФС України, - згідно якої документ: J3000410 Додаток 4. Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (реєстр. N 9121962053) доставлено до районного рівня 2810 Офіс великих платників податків ДФС 15 липня 2016 року о 17:42:29.

У подальшому, позивач отримав квитанцію N 2 від 21 липня 2016 року про неприйняття пакету (звіту за період червень 2016 року, доставленого до Офісу великих платників податків 15 липня 2016 року о 17:42:29) у зв'язку з виявленням помилок: "Результат обробки: відомості зі звітності страхувальника не внесено до Реєстру застрахованих осіб. Виправте помилки та надішліть повторно електронний документ та було запропоновано контролюючим органом подати звіт за червень 2016 року, що виконано позивачем 27 липня 2016 року, про що свідчить роздруківка квитанції N 2 від 27 липня 2016 року о 11:51:15.

Так, при отриманні електронної звітності, передбаченої Законом N 2464-VI, контролюючий орган зобов'язаний надіслати такому страхувальнику квитанцію N 2 в електронному вигляді з відомостями про прийняття такої звітності, а в разі заповнення звітності з помилками - квитанцію N 2 в електронному вигляді про неприйняття документів в електронному вигляді із зазначенням причин (виявлених помилок).

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що поданий позивачем електронний звіт за червень 2016 року був вчасно поданий до контролюючого органу та отриманий відповідачем в той же день, однак, електронна квитанція N 2 з відомостями про неприйняття звіту та виявлені помилки в його заповнені надійшла позивачу після закінчення граничного строку для подання такого звіту, що позбавило позивача можливості своєчасно відкоригувати подану звітність та надіслати її до контролюючого органу в межах граничних строків подання такої звітності, що не може бути підставою для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341 ( N 2747-IV), 343 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 ( N 2747-IV), пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд постановив:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі N 826/20362/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

І. Я. Олендер

 

Р. Ф. Ханова

 

В. П. Юрченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали