Додаткова копія: Про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 р. N 511-р

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

12.09.2017 р.

Письмове провадження N 826/14971/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Арсірія Р. О., суддів: Кузьменка В. А., Огурцова О. П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Вільної профспілки медичних працівників України до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров'я України, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження КМУ N 511-р Позивач звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров'я України в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 р. N 511-р "Про призначення ОСОБА_2 першим заступником Міністра охорони здоров'я" (Розпорядження N 511-р).

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване розпорядження є незаконним та протиправним, оскільки прийнято з порушенням вимог Конституції України та Законів України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) та "Про центральні органи виконавчої влади" (Закон N 3166-VI).

Позивач вказує, що у відповідності з вимогами Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), право вносити Прем'єр-міністрові України подання щодо призначення на посаду першого заступника і заступників міністра та звільнення зазначених осіб з посади належить виключно міністру як члену Кабінету Міністрів України. Даний висновок підтверджується також роз'ясненням Міністерства юстиції України, наданим листом від 07.09.2016 р. N 30845/ПІ-ЮР-1552/7 на запит Вільної профспілки медичних працівників України.

Разом з тим, 27 травня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження N 528-р "Про призначення ОСОБА_3 заступником Міністра охорони здоров'я" (Розпорядження N 528-р).

27 квітня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження N 314-р "Про тимчасове покладення виконання обов'язків Міністра охорони здоров'я України на ОСОБА_3" (Розпорядження N 314-р).

На думку позивача, Кабінет Міністрів України", прийняв 22.07.2016 року розпорядження щодо призначення ОСОБА_2 на посаду першого заступника Міністра охорони здоров'я України на підставі подання відповідача 2, підписаного не уповноваженою на здійснення таких дій особою, чим порушив вимоги діючого законодавства України.

Позивач вважає, що прийняття зазначеного розпорядження (Розпорядження N 314-р) Кабінетом Міністрів є протиправним, безпідставним, упередженим, прийнятим всупереч вимог чинного законодавства України, та таким, що порушує конституційні, соціально-економічні права та інтереси працівників сфери охорони здоров'я та громадян.

Представники Відповідачів 1, 2 проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав викладених в письмових запереченнях.

Третя особа 2 у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про розгляд справи повідомлялася належним чином.

У судовому засіданні 26.04.2017 року, суд відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень позивача, представників відповідачів, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року N 511-р (Розпорядження N 511-р) призначено ОСОБА_2 першим заступником Міністра охорони здоров'я України.

Вказане розпорядження прийнято на підставі подання Прем'єр - Міністра України від 22.07.2016 року та заяви ОСОБА_2 від 21.07.2016 року.

Не погодившись з правомірністю видання такого розпорядження позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі виконавчої влади.

Частиною другою статті 120 Конституції України передбачено, що організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.

Відповідно до положень статті 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Питання діяльності міністерств у Кабінеті Міністрів України представляють відповідні міністри.

Діяльність центральних органів виконавчої влади, керівники яких не входять до складу Кабінету Міністрів України, спрямовується і координується міністрами. Питання діяльності таких центральних органів виконавчої влади представляють відповідні міністри, до сфери спрямування і координації яких належать ці органи.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.

Також, пунктом 2 § 30 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 950, встановлено, що розпорядження Кабінету Міністрів видаються з кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, Прем'єр-міністром України було внесено на розгляд Уряду подання від 22.07.2016 N 27466/0/1-16 щодо призначення ОСОБА_2 першим заступником Міністра охорони здоров'я України.

22.07.2016 року Кабінетом Міністрів України на підставі вищевказаного подання видано розпорядження N 511-р "Про призначення ОСОБА_2 першим заступником Міністра охорони здоров'я України" (Розпорядження N 511-р).

Статтею 44 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) встановлено коло повноважень Міністра, серед яких, зокрема, внесення Прем'єр-міністру України подання щодо призначення на посаду першого заступника і заступників міністра та звільнення зазначених осіб з посади.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) Кабінет Міністрів України призначає на посаду перших заступників і заступників міністрів - за поданням Прем'єр-міністра України.

З викладеного вбачається, що Уряд приймає рішення про призначення заступника Міністра за поданням Прем'єр-міністра України.

Таким чином, оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем 1 з дотриманням процедури, передбаченою Законом України "Про Кабінет Міністрів України" ( ).

Суд також зауважує, що оскаржуване Розпорядження не порушує права та інтереси Позивача у справі з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.

При цьому, членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі (частина перша статті 7 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Однак жодних доказів про звернення до Профспілки працівників охорони здоров'я України за захистом порушених прав, ані працівників сфери охорони здоров'я, ані громадян, Позивач не надав.

Вищим адміністративним судом України у справах N К/800/24829/15 та N К/800/24829/15 висловлено правову позицію, згідно якої, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є, окрім невідповідності його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Така особа - позивач повинна довести яким чином відбулось порушення її прав.

Суд також враховує доводи відповідача 1, про те що оскаржуване розпорядження є актом індивідуальної дії і стосується ОСОБА_2, а не Позивача. Вказане розпорядження має обов'язкову юридичну силу щодо особи, якій воно адресовано.

В ухвалі від 18.06.2015 у справі N 800/147/15(800/436/14) (Ухвала N 800/147/15(800/436/14)) Вищий адміністративний суд України зазначив, правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки для того суб'єкта (чи визначеного цим актом кола суб'єктів), якому його адресовано. Відсутність у Позивача прав чи обов'язків у зв'язку з прийняттям оскаржуваного акту, який не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

З вищевикладеного слідує, що оскаржуване Розпорядження не породжує публічно-правових стосунків між Позивачем та Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, Позивач не належить до осіб, які визначені Розпорядженням, а тому на нього не поширюються відносини, які виникли.

Як зазначалося, позивач не надав суду доказів, які б свідчили, що його права та інтереси порушені оскаржуваним Розпорядженням.

Суд, надаючи оцінку діям відповідача, вважає, що вони вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 9, 17, 128, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

В задоволенні адміністративного позову Вільної профспілки медичних працівників України відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

 

Головуючий, суддя

Р. О. Арсірій

Судді:

О. П. Огурцов

 

В. А. Кузьменко




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали