ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

07.02.2018 р.

N 826/18893/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Каракашьяна С. К., суддів: Григоровича П. О., Смолія І. В., при секретарі судового засідання - Мині І. І., за участі представників: позивача - Д. С. М., відповідача - П. А. С., третіх осіб - Л. М. А., З. А. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу: за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." до Кабінету Міністрів України треті особи: Державна фіскальна служба України, Міністерство фінансів України, товариство з обмеженою відповідальністю "Ремекс", Державне агентство автомобільних доріг України про скасування розпорядження (Перелік N 725-р).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство (товариство з обмеженою відповідальністю) "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." (Туреччина) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України N 725-р від 11.10.2016 (Перелік N 725-р).

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваним розпорядженням позивача було протиправно позбавлено права власності на належне позивачу майно - металоконструкції, при цьому, в порушення приписів ст. 243 Митного кодексу України ( N 4495-VI), не було повідомлено позивача, як власника товарів, оцінки товарів не було проведено, реалізацій товарів не відбулося.

Відповідачем, третіми особами - Державною фіскальною службою України, Міністерством фінансів України та Державним агентством автомобільних доріг України позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність розпорядження та наявність підстав для прийняття оспорюваного розпорядження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Кабінетом Міністрів України 11.10.2016 прийнято розпорядження N 725-р "Про передачу мостових металоконструкцій до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг" (Перелік N 725-р).

Даним розпорядженням (Перелік N 725-р) передано мостові металоконструкції, що обліковуються Запорізькою та Донецькою митницями Державної фіскальної служби, за переліком згідно з додатком до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг.

Як вбачається з пояснювальної записки до зазначеного розпорядження (Перелік N 725-р), виготовлені в Туреччині металоконструкції, загальною вагою 1591 т та вартістю 61,25 млн. грн. зберігалися Запорізькою митницею ДФС (Запорізький річковий порт) та Донецькою митницею ДФС (Азовський судноремонтний завод). В пояснювальній записці зазначено, що виготовлені та поставлені в Україну металоконструкції зберігаються в зоні митного контролю. З обсягу 1591 т металоконструкцій оформлені у митному відношенні лише 161,1 т, які належать компанії "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." (Туреччина). Основна частина металоконструкцій не розмитнена через не оплату з боку ТОВ "БМП Планета-Міст".

Також, у пояснювальній записці зазначено, що терміни зберігання металоконструкцій закінчилися у травні - червні 2013 року по Запорізькій митниці та у листопаді 2014 року по Донецькій митниці, у зв'язку з чим зазначені митниці повинні здійснити розпорядження майном відповідно до вимог Митного кодексу ( N 4495-VI).

Передумовою прийняття відповідачем спірного розпорядження стали наступні обставини.

Так, згідно контрактів від 07.03.2012 N REM 07/03, від 25.02.2014 N REM25/02 (зі змінами та доповненнями), укладених між ТОВ "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." (Туреччина) "Продавець" на адресу ТОВ "Ремекс" (Україна) "Покупець" поставлено товар "металоконструкції пролітних споруд для будівництва".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання контракту від 07.03.2012 N REM07/03 між позивачем та ТОВ "Ремекс" (Україна) на адресу ТОВ "Ремекс" (Україна) поставлено товар "металоконструкції пролітних споруд" у кількості 10000 т. Товар поставлено на умовах СІР (Інкотермс 2010) Запорізький річковий порт до 31.12.2012.

Також, на виконання контракту від 25.02.2014 N REM 25/02, укладеного між позивачем та ТОВ "Ремекс", на адресу ТОВ "Ремекс" (Україна) поставлено товар "металоконструкції пролітних споруд" у кількості 488953 т. Товар поставлено на умовах СІР (Інкотермс 2010) Маріупольський морський торговий порт до 30.04.2014.

Виготовлені та поставлені в Україну металоконструкції зберігаються в зоні митного контролю, що сторонами не заперечується.

Строки зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів встановлені ст. 240 Митного кодексу України ( N 4495-VI). Після завершення строків зберігання митниці повинні здійснити розпорядження товаром, оскільки після закінчення таких строків митниці продовжують нести витрати, пов'язані з їх зберіганням, а товари втрачають свої споживчі властивості.

Як встановлено судом, строки зберігання мостових металоконструкцій, які встановлені ч. 1 ст. 240 Митного кодексу України ( N 4495-VI), закінчились у травні - червні 2013 року по Запорозькій митниці та у листопаді 2014 року по Донецькій митниці.

В підтвердження правової позиції щодо того, що саме ТОВ "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." (Туреччина) є власником поставленого товару, позивач посилається на додаткову угоду від 14.05.2012 N 3 до контракту від 07.03.2012 N REM 07/03 та додаткову угоду від 04.09.2014 N 1 до контракту від 25.02.2014 N REM 25/02, якими було внесено зміни до п. 12 контракту від 07.03.2012 N REM 07/03 та п. 12 контракту від 25.02.2014 N REM 25/02 відповідно (а. с. 39, 45).

Так, ТОВ "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." (Туреччина) "Продавець" та ТОВ "Ремекс" (Україна) "Покупець" визначили, що жодна зі сторін не має права передачі своїх прав та зобов'язань за контрактами третій особі без письмової на те згоди іншої сторони. Право власності на товар: "металоконструкції пролітних споруд" переходить до Покупця після повної оплати за поставлений товар відповідно пункту 3.1 контрактів.

Пунктом 2 вказаних додаткових угод визначено, що інші пункти і розділи Контрактів залишаються без змін.

В процесі розгляду справи представник позивача неодноразово заявляв, що між ТОВ "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." (Туреччина) "Продавець" та ТОВ "Ремекс" (Україна) "Покупець" відсутній спір щодо права власності на поставлений товар.

Натомість, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно контракту від 07.03.2012 N REM07/03 та доповнення до нього, в пункті 8.3 зазначено, що право власності та ризик втрати товару переходять до покупця після розвантаження на території Запорізького річкового порту, а згідно контракту від 25.02.2014 N REM25/03 та доповнення до нього, в пункті 8.3 зазначено, що право власності та ризик втрати товару переходять до покупця після розвантаження на території Маріупольського морського торгового порту.

Також, в пункті 2.3 контракту від 07.03.2012 N REM07/03 та в пункті 2.4 контракту від 25.02.2014 N REM25/03 визначено, що всі податки, митні мита та інші витрати на території України сплачує - покупець.

З огляду на відсутність на час розгляду справи жодної інформації/документів щодо спору про право, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що на території України право власності та ризик втрати товару перейшли до покупця - ТОВ "Ремекс" (Україна).

У відповідності до норм Митного кодексу України ( N 4495-VI), а саме ст. 243 ( N 4495-VI), митним органом повідомлено ТОВ "Ремекс" про закінчення строку зберігання металоконструкцій та початок процедури розпорядження ними, Запорізька митниця листами від 11.04.2013 N 07-04-13-24/2917, від 30.04.2013 N 07-04-13-24/3411, від 23.05.2013 N 07-04-10-24/3813, від 28.10.2013, N 07.1-0107-24/3492, від 03.09.2015 N 941/11/08-70-03-02 та Донецька митниця листом від 12.02.2016 N 758/10/05-70-05.

Частиною 1 ст. 204 Митного кодексу України ( N 4495-VI) загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.

Пунктами 1 - 4 ч. 4 ст. 204 Митного кодексу України ( N 4495-VI) до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті ( N 4495-VI), товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути:

1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або

2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу доходів і зборів для зберігання та/або розпорядження відповідно до цього Кодексу ( N 4495-VI); або

3) відправлені під митним контролем до інших органів доходів і зборів для їх подальшого митного оформлення; або

4) вивезені за межі митної території України.

Якщо товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, декларувалися органу доходів і зборів, але щодо них після закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті ( N 4495-VI), двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому цим Кодексом ( N 4495-VI), такі товари підлягають обов'язковій передачі власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги на склад органу доходів і зборів (ч. 5 ст. 204 Митного кодексу України ( N 4495-VI)).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 238 Митного кодексу України ( N 4495-VI) товари, які до закінчення встановлених статтею 204 цього Кодексу ( N 4495-VI) строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму або такі, що декларувалися, але щодо яких після закінчення строків зберігання під митним контролем двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому цим Кодексом ( N 4495-VI).

Згідно з ч. 1 ст. 241 Митного кодексу України ( N 4495-VI), товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах органів доходів і зборів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, встановлених цим Кодексом ( N 4495-VI), підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний орган доходів і зборів повідомляє власника зазначених товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноважену ним особу не пізніш як за 15 днів до закінчення строків зберігання. Таке повідомлення не направляється після закінчення строків зберігання, зазначених у частинах другій ( N 4495-VI) та п'ятій статті 240 цього Кодексу ( N 4495-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 243 Митного кодексу України ( N 4495-VI), товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах органів доходів і зборів, за якими власник або уповноважена особа не звернулась до закінчення стоків зберігання, встановлених цим Кодексом ( N 4495-VI), підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний орган доходів і зборів повідомляє власника зазначених товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноважену особу не пізніше як за 15 днів до закінчення строків зберігання.

Відповідно до Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним затвердженого постановою від 25.08.98 N 1340, дія цього Порядку поширюється зокрема на товари, строки зберігання чи перебування яких під митним контролем, встановлені Митним кодексом України ( N 4495-VI), закінчилися (у тому числі товари (предмети) гуманітарної допомоги, проби і зразки товарів та документація), за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення таких строків. Товарно-матеріальні цінності, крім тих, обіг яких обмежено законом, передається для подальшого розпорядження ним на підставі акта опису, оцінки та передачі майна, в тому числі реалізується через торгівельні підприємства, аукціони, біржі, з якими укладені угоди на його реалізацію відповідно до п. 12 і 13 даного Порядку. Передача здійснюється безоплатно державним органам, установам і організаціям на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, облік попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного в п. 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до п. 9 цього Порядку покладаються на органи (організації), що здійснювали вилучення або зберігають його. Попередня оцінка проводиться відповідно до п. 8 цього Порядку на момент взяття на облік цього майна.

Згідно п. 5.1 Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 627 (Порядок N 627), товари зазначені в пп. 4.1.3 п. 4.1 Розділу даного Порядку (Порядок N 627), до яких відноситяся металоконструкції, можуть розміщуватися на складах митниці на підставі таких первинних прибуткових документів як квитанція МД-1 або Акт приймання-передавання.

На складах Донецької (Східної) митниці ДФС металоконструкції розміщено на підставі квитанції МД-1 серії КВ N 157702 від 21.08.2014, на склад Запорізької митниці ДФС металоконструкції розміщено на підставі актів приймання-передавання майна N 3 від 27.02.2013 та N 8 від 06.03.2013.

Відповідно до п. 6.2 (Порядок N 627) та 6.3 Розділу VI Порядку (Порядок N 627) роботи складу митниці ДФС, вартість товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що приймаються на зберігання від власників або уповноважених ними осіб, визначаються під час складення зазначених у п. 5.1 розділу V цього Порядку (Порядок N 627) первинних прибуткових документів на підставі відомостей, що надаються цими власниками або уповноваженими ними особами. Власники або уповноваженні ними особи надають посадовими особам Митниці інформацію щодо вартості товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які розміщуються на складі Митниці, також надають для використання документи або їх копії, які підтверджуються заявлену вартість (рахунки-фактури (інвойси), касові або товарні чеки, ярлики тощо).

Для визнання вартості товару та взяття на облік Запорозькою та Донецькою (Східною) митницею, як зазначено відповідачем, використана вартість зазначена в рахунках-фактурах (інвойсах) N 214042 від 29.09.2012, N 214063 від 19.10.2012, N 35047 від 20.03.2014.

В зв'язку з чим, Державною фіскальною службою України запропоновано, а Укравтодором підтримано ініціативу щодо розпорядження вантажами металоконструкцій, за якими власник або уповноважена особа не звернулась до закінчення строків зберігання.

В подальшому Державною фіскальною службою України розроблено та погоджено без зауважень з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством інфраструктури та Державним агентством автомобільних доріг проекту акту. Також, 19.09.2016 висновком Міністерства юстиції України за результатами повторної правової експертизи до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України "Про передачу майна до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг".

11.10.2016 Кабінетом Міністрів України N 725-р прийнято розпорядження "Про передачу мостових металоконструкцій до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг" (Перелік N 725-р), яким передано мостові металоконструкції, що обліковуються Запорізькою та Донецької митницями Державної фіскальної служби, за переліком згідно з додатком до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, здійснює визначені Конституцією та законами України повноваження, видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції, зокрема, здійснює внутрішню політику держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України (статті 113, 116 та 117 Конституції).

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (частина 1 статті 117 Конституції України та частина 1 статті 50 Закону України "Про Кабінету Міністрів України" ( )).

Частинами 2 ( ), 3 ст. 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) визначено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України, акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.98 N 1340 Урядом в межах повноважень затверджено Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним (в редакції на момент видання оскаржуваної Постанови, далі - Порядок).

Підпунктами 2, 3 п. 1 Порядку встановлено, що дія цього Порядку поширюється на транспортні засоби та інші види майна, що зберігаються під митним контролем виключно митницею, як не пропущені на митну територію України внаслідок установлених заборон чи обмежень на їх ввезення або транзит через територію України, якщо сума складських митних зборів досягає їх вартості, майно, термін зберігання якого під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ним в установлений Митним кодексом України ( N 4495-VI) термін.

Відповідно до пп. 3 п. 9 вищезазначеного Порядку, майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, передається для подальшого розпорядження ним на підставі акта опису, оцінки та передачі майна, в тому числі реалізується через торгівельні підприємства, аукціони, біржі, з якими укладені угоди на його реалізацію відповідно до пунктів 12 і 13 цього Порядку, з дотриманням таких вимог, зокрема, товарно-матеріальні цінності, крім тих, обіг яких обмежено законом, безоплатно передаються державним органам, установам і організаціям на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Підсумовуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва відзначає, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним, вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що ТОВ "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." (Туреччина) обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові, по-друге, судом встановлено, що державними органами України вчинялись дії, спрямовані на повідомлення власника/уповноваженої ним особи відносно товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем; власником товару/уповноваженою ним особою жодних дій, направлених в реалізацію права власності не вчинено.

На думку суду, відповідач належним чином виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Керуючись ст. ст. 2 ( N 2747-IV), 5 - 11 ( N 2747-IV), 19 ( N 2747-IV), 72 - 77 ( N 2747-IV), 90 ( N 2747-IV), 139 ( N 2747-IV), 241 - 246 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Окружний адміністративний суд м. Києва вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV). Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293 ( N 2747-IV), 295 - 297 КАС України ( N 2747-IV).

 

Головуючий, суддя

С. К. Каракашьян

Судді:

П. О. Григорович

 

І. В. Смолій

 

* * *

ОКРЕМА ДУМКА

судді Каракашьяна С. К. щодо рішення по справі N 826/18893/16, прийнятого колегією суддів 7 лютого 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі N 826/18893/16 було відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." до Кабінету Міністрів України про скасування розпорядження N 725-р від 11.10.2016 (Перелік N 725-р).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, не вдаючись до аналізу матеріалів справи та норм Митного кодексу України ( N 4495-VI) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.98 N 1340, суддя Каракашьян висловлює наступну правову позицію.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" згідно з усталеною практикою Суду, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах "Іммобіліаре Саффі проти Італії" [ВП], заява N 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та "Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії" [ВП], заява N 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У вказаному рішенні, яке постановлене у справі за зверненням проти Держави Україна, суд наголосив на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series A N 296-A, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадав, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Таким чином, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, позбавлення особи майна можливе у виключних випадках, з мотивів необхідності цього для загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

В даному випадку уповноваженими Державою Україна органами не було висунуто жодних вимог щодо сплати будь-яких податків або зборів щодо майна, яке було відчужено оскаржуваним рішенням. Відсутні обставини звернення уповноважених органів до будь-якої особи з вимогами щодо сплати вартості зберігання, виставлені рахунки, якими б обґрунтовувалась необхідність продажу майна для покриття витрат по його зберіганню.

Відсутні також посилання на будь-які загальні інтереси, якими можна було б обґрунтувати необхідність позбавлення власника належного йому майна.

На підставі вищевикладеного вважаю, що, при розгляді даної справи відповідачем - Кабінетом Міністрів України, не доведено спроби дотримання будь-якого балансу між інтересами власника, якого позбавили майна, та інтересами держави чи суспільства, у зв'язку з чим оскаржуваний акт підлягає скасуванню.

 

Суддя

С. К. Каракашьян




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали